9 травня на росії почнеться чергове «побєдобєсіє». Усі знову згадають, як виграли «вєлікую отєчєствєнную войну». Йтимуть на паради військової техніки, нестимуть палки з портретами загиблих дідів, «прикрашатимуть» автівки колорадськими стрічками і наліпками «На Бєрлін за нємкамі»…
До 2014 «празднікі побєди» проводилися і в Україні. Вихідний на 9-те травня наша влада скасувала лише 2 роки тому, натомість ухвалила 8-го травня відзначати День пам’яті і перемоги над нацизмом. ЗАМІСТЬ СВЯТКУВАТИ ПОЧИНАЄМО ВЧИТИСЯ ПАМ’ЯТАТИ. І вивчати, чого не знали…
Насправді проголошене у 1945-му свято перемоги після війни відзначили лише двічі. Вже у грудні 1947-го радянська влада зробила його… звичайним робочим днем. Від перемоги зосталися хіба салюти у містах-героях і статті у газетах. Населенню пояснили: щоб відбудувати країну, робочих днів треба чим більше.
Грошей розореній війною державі теж треба було чим більше. Коли виявилося, що виплати скаліченим з’їдають критичну частину бюджету, у фронтовиків відібрали раніше призначені безкоштовні комунальні послуги, пільги на проїзд і навіть доплати за ордени та медалі. Населенню пояснили: втомленому народу не варто зайвий раз нагадувати про війну…
Письменник-фронтовик Григорій Бакланов писав:
– Після війни той, хто воював і повернувся вважалися найшанованішими людьми… За «Зірку» платили 10 рублів, за орден Вітчизняної війни – 15, за орден червоного прапора – 20… Вже через два роки доплати скасували… Зрештою мова навіть не про гроші. Завдали удару по честі: мовляв, відвоювали і все. Гуляйте, хлопці!
У 1946-му видалося посушливе літо, але зерно ешелонами надсилають у дружні соціалістичні Польщу, Румунію та Чехословаччину. Щоб знали, який могутній у них союзник! В Україні це призвело до іще одного голодомору з мільйоном загиблих і 130-ма випадками канібалізму…Кількадесят рублів не були зайві абсолютно нікому. Літр молока коштує 10 рублів, кілограм свинини – цілих 120. При цьому людям з важкою інвалідністю платять від 80-ти до 150-ти, а легше скаліченим могли взагалі не платити…
Щоб зрозуміти, скільки людей опинилися у скруті, згадаймо, що лише до червоного війська пішло 7 мільйонів українців. Загинула приблизно половина, а з тих, хто повернувся скаліченим був практично кожен другий.
М’ясні штурми вже тоді були воєнною «родзинкою» москви. Американський Президент Дуайт Ейзенхауер згадуватиме у мемуарах, як сам сталін хвалився йому, що, аби не втрачати танки на мінних полях, спочатку туди посилають піхоту.
– Навіть не уявляю, що б сталося з американським командувачем, який дозволив би собі вдатися до подібної тактики. Американці вимірюють ціну війни людськими життями, а росіяни – загальними втратами нації…
Скалічені «переможці» у військовій формі – з медалями і орденами на грудях – стали масово жебракувати на базарах і вокзалах усіх радянських міст. Вони постійно скаржаться, що влада про них забула… Не мають ні інвалідних візків, ні протезів. Пересуваються на саморобних дерев’яних тачках з колесами. Позаочі таких ветеранів називають «самоварами».
Радянські люди бачать їх щодня. Як результат, пропаганду про щасливе життя у радянському союзі абсолютно не сприймають. Влада вдається до найридакальніших заходів: у місцях масових скупчень людей покалічених ветеранів починає затримувати міліція.
У грудні 1949-го, напередодні 70-річчя з дня народження сталіна, у темну пору доби влаштовують тотальну зачистку одночасно в усіх найбільших містах. Сотні тисяч ветеранів з пораненнями враз зникають без вісти. Їх звозять до спецбудинків у найвіддаленіші закутки СРСР.
Один з таких розташований на острові Валаам, посеред Ладозького озера. Людей без документів тримають у колишньому монастирі. У 1974-му туди потрапить художник Геннадій Добров. Йому дозволили малювати легко поранених, але він хитрощами потрапив також і до «важких». Минуть роки і їх портрети побачить весь СРСР…
До тоді ж спецвідділ КДБ діє за інструкцією перевіряти надіслані людьми листи і вилучати звідти будь-які фотознімки скалічених учасників великої вітчизняної. Розраховують, що поступово пам’ять про них просто зітреться.
Ізолювати у спецтабори вирішили також і абсолютну більшість колишніх полонених та тих, кого нацисти вивозили на примусові роботи до Європи. Їх вважали небезпечними, бо на власні очі бачили невдачі радянської армії на початку війни і те, як насправді живуть на «загниваючому заході».
Свято 9 травня відновлять аж у 1965-му. У перший рік свого правління новий генсекретар Леонід Брєжнєв вирішив гучно відзначити 20-річчя перемоги щоб продемонструватии на весь світ макети радянських міжконтинентальних ракет. До самісінького розпаду СРСР день перемоги вважатиметься найбільшим державним святом.
Після 1991-го паради на 9 травня проходять без військової техніки. Мілітаристську традицію відновлять вже за путіна, аж у 2008-му. На Червоній площі на весь світ показують російські винищувачі і стратегічні бомбардувальники. Вже через кілька місяців росія нападе на Грузію…
Від тоді на болотах «Побєдобєсія» з кожним новим роком стає усе більше. Так буває, коли замість пам’яті про жахіття війни влаштовувати п’яні святкування під лозунгом «Можем павтаріть!»
Нагадаємо: ЧОМУ НЕ ВАРТО СВЯТКУВАТИ ПЕРЕМОГУ У 2й СВІТОВІЙ ВІЙНІ? (ВІДЕО)
