На Великдень 1929-го біля Стрітенської церкви у Києві місцеві комуністи влаштували карнавал. Його учасники, переодягнені у язичницьких богів та християнських священників вигукували антирелігійні частушки, висміюючи віру у Бога:
– Нє желаєм ми справлять празднікі іконниє. Коль справлять, так уж справлять рєволюционниє!
Коли поряд показалася великодня хресна хода, по ній почали стріляти… Організатор карнавалу доповів про це секретарю компартії України Станіславу Косіору:
– Наші демонстранти випустили кілька ракет по хресній ході… Деякі віруючі отримали опіки. Ракети пускали також у автокефалістів, які молилися у Софійському соборі… У вівтар спрямовували світло прожектора, яке засліплювало духовенство і заважало служінню…
Таким був офіційний курс партії під керівництвом сталіна. Того самого, якого у росії тепер прийнято малювати на іконах. Релігія і церква мали бути витіснені з суспільної свідомості. Ніякого християнського раю бути не може! Вірити треба виключно і тільки у світле комуністичне майбутнє.
Людей закликають одружуватися без вінчання і не хрестити дітей. Великдень прибирають з календаря. Вихідний день переносять з неділі на четвер. У страсну п’ятницю у багатьох церквах влаштували танці…
Щоб уявити масштаби антирелігійної боротьби, згадаймо документально зафіксовані цифри: на момент захоплення влади більшовиками у російській імперії налічувалося майже 120 тисяч церков, костелів, мечетей, синагог та молитовних будинків.
Нова влада ухвалила «Декрет про відокремлення Церкви від держави», який позбавив релігійні організації права володіти майном. Активно діє так-званий «Союз войовничих безбожників». Він з усіх шпарин пропагує, що будь-яка релігія є опіумом для народу, а свята, на кшталт Різдва чи Великодня – вбивчі дози цього самого опіуму.
Членів союзу абсолютно не обмежували у методах. Були випадки, коли вони навіть вилазили на дахи церков і справляли потребу просто на віруючих…
Після Другої Світової війни антирелігійна пропаганда суттєво послабилася. Радянська влада створила нову, повністю підконтрольну собі православну церкву.
Святити паски на Великдень знову стало можливо. Хоча й не без проблем. Бо офіційно країна і далі лишалася безбожницькою. Після 1961-го часто казали, мовляв, Гагарін у космос літав і ніякого Бога там не бачив…
Сьогодні у соцмережах українці часто діляться особистими спогадами про ті часи. Зібрав для Вас кілька промовистих уривків:
Йшли з старшою сестрою в інше село святити паску. Назустріч йде її однокласник. Побачив у нас великодній кошик і каже: а! йдете паску святити? Завтра в школі вчительці розкажу…. У понеділок перевіряли у всіх дітей руки: чи не фарбували яєць…
В великодню суботу нас заставляли збирати металолом і макулатуру. Люди йшли до церкви освячувати пасхальні кошики. А вранці у наказному порядку треба було з’явитись до школи, щоб робити паперові яблуневі гілочки на 1 травня…
Вчителі стояли на воротах до храму, чергували, складали списки учнів, яких там бачили.. Потім їх привселюдно принижували, називали не гідними звання жовтеняти чи піонера. Ми страшенно боялися і не ходили. Але раненько у неділю встигали разом з родиною, яка повернулася з церкви, сісти за святковий стіл і почастуватися свяченим.
За пізнього совка методи боротьби із святкуванням Великодня суттєво лібералізували. Щоб чим менше людей йшло до церкви, у ніч на неділю по телевізору спеціально транслювали рідкісні іноземні фільми та музику.
Сьогодні усе описане виглядає якоюсь фантасмагорією. Ще б пак, ми майже 34 роки живемо у демократичній країні, де прийнято поважати традиції і звичаї, навіть ті, які не поділяємо.
В імперській росії, так зовсім не прийнято. Якщо офіційній владі щось не подобається, вона холоднокровно рубає це під корінь. Історія показує: у разі необхідності її рука не здригається навіть перед тим, що є святим для абсолютної більшості людей.
Сьогодні українці мають щастя вільно відзначати Своє свято у Своїй церкві Своєю мовою. Ми печемо і святимо Свої паски, а не чужі кулічі. Цю можливість складно переоцінити. Її позбавлені люди, які лишилися на окупованих росією територіях. Не забуваймо про це…
Нагадаємо, ЯК ФІНЛЯНДІЇ ВДАЛОСЯ ВІДБИТИСЯ ВІД СРСР?
