69 років тому у москві пройшов ХХ з’їзд КПРС, на якому вперше озвучили страшну правду про сталіна. До цього в офіційному спілкуванні його було прийнято називати не інакше, як «великий вождь», «великий полководець», «батько народів», «геніальний учений», «кращий друг дітей»…
Зібралися 1430 делегатів, які представляли майже 6 800 000 членів комуністичної партії радянського союзу. Приїхали гості з 55 країн світу. Перший секретар президії партії Микита Хрущов прочитав об’ємну доповідь «Про культ особи і його наслідки».
Присутні почули, що, виявляється, «великий вождь» і «кращий друг дітей» насправді був грубим, капризним і весь час зловживав владою. Увів в обіг термін «ворог народу» і називав так комуністів, які дозволяли собі критикувати генеральну лінію партії. Після цього багатьох з них без суду і слідства садили у тюрму чи навіть страчували…
«Ворогами народу» виявилося 75% учасників XVII з‘їзду компартії. Минуло кілька років і цих людей піддали звірячим тортурам, після яких вони визнали себе тими, ким продиктували слідчі-фальсифікатори – шпигунами, шкідниками, учасниками терактів та замахів.
Це були лише квіточки. Головним шоком для присутніх стала інформація про те, що сталін, як виявилося, повністю завалив підготовку до війни. За його наказом стратили значну частину армійського командування – від комбатів до найвищих командирів.
«Великий полководець» проігнорував численні попередження про підготовку нападу на СРСР, а тому, коли це трапилося, в армії не було достатньої кількості зброї та спорядження. Це зумовило величезні втрати авіації, артилерії і – передусім – солдатів.
Лідер, який – якщо слухати тогочасну радянську пропаганду – чи не одноосібно здобув велику перемогу, насправді не мав ніякої уяви про реальну обстановку на фронтах. Але регулярно втручався у хід операцій, віддаючи накази, через які гинули десятки тисяч людей…
Як пізніше згадуватиме учасник XX з’їзду, майбутній секретар ЦК КПРС Олександр Яковлєв, після доповіді Хрущова присутніх закликали утриматися від питань та дебатів:
– У залі стояла глибока тиша. Не чутно було ні скрипу крісел, ні кашлю, ні шепоту. Ніхто не дивився один на одного — чи то від несподіванки що трапилася, чи то від сум’яття і страху. Шок був неймовірно глибоким.
Від простих людей текст доповіді Хрущова ховали десятки років, утім, після розвінчання культу сталіна в СРСР істотно послабшала цензура у літературі і мистецтві. Заговорили про можливість мирно співіснувати з капіталістичним Заходом.
Водночас суттєво і надовго погіршилися відносини з донедавна братнім Китаєм. Його очільник Мао Цзедун вважав сталіна головним комуністом світу, а відповідно – тих, хто його розвінчав – зрадниками ідеї про глобальний комунізм.
Після перебудови про злочини «батька народів» заговорив увесь СРСР. Утім, коли президентом рф став путін, в інфопростір почали усе активніше вкидати тезу, що «сталін зробив хорошого більше, ніж поганого». Сьогодні з нею погоджується 59% росіян. Не погоджується – лише 10%.
Розвінчання сталіна – гарний приклад того, як після смерті багаторічного тирана на болотах в один момент може виявитися, що все далеко не так однозначно.
Подумати! Цар чинив звірства, а прості люди просто нічого не знали. Якщо тепер через це їм стало погано жити – гайда усе спихати на царя! А якщо Китаю це не сподобається, значить і він тепер не друг…
От тільки Китай за часів сталіна був далеко не настільки потужний та технологічний, як за часів путіна. Але це вже зовсім інша історія…
