Інформаційний простір, культура, виховання й мова — це те, що завжди впливало і впливатиме на нашу самоідентифікацію. Однак донедавна ми її навіть не шукали. У 2020 році майже 40% опитаних не змогли точно сказати, хто вони — лише 61,7% ідентифікували себе, як українців, свідчить опитування Інституту соціології НАН України.
Та з кожним роком ця цифра зростала і станом на лютий 2023 року 94% респондентів вважали себе громадянами України. Це встановила соціологічна група «Рейтинг».
Минув іще 1 рік повномасштабного вторгнення. Чи змінилася за цей час молодь, і як сьогодні вона себе ідентифікує? Ми опитали 37 студентів з різних куточків України й виокремили основні фактори, що впливають на їхнє самоусвідомлення.
Українець, українка, громадянин України — таких відповідей понад 20. Іще 11 студентів зазначили, що вони, перш за все, люди, особистості. Четверо опитаних ідентифікували себе за зайнятістю, троє за родинним статусом і ще троє за вірою.
В ході проведеного дослідження ми виявили, що національна приналежність — це лише частина самоідентифікації. Наприклад, серед опитаних нами студентів були люди з російським та угорським корінням, які попри це вказали, що ідентифікують себе, як громадян України.
«Я оперую насамперед правом землі, кожен народжений та зрослий на території України – українець. Звісно, ми зацікавлені, щоб українці не мали поглядів на знищення нашої держави, але люди бувають різні…» — сказав письменник й історик Олександр Доній для Радіо Свобода.
Проте не обов’язково з’явитися на світ в Україні, щоб бути справжнім українцем. Місце нашого народження не завжди визначає те, частиною чого ми себе вважаємо. Про це говорять імена ані лорак, лободи, регіни тодоренко, киви, єгорової, шуфрича і їм подібні. Всі згадані вище люди народилися в Україні, проте їхня життєва позиція не робить із них українців. Більшість із них внесена до «Миротворця» і позбавлена українського громадянства.
Право землі свідчить лише про нашу національність, а не ідентичність. Кожному індивіду життєво необхідно бути елементом суспільства. Доки ми не свідомі, держава, в якій ми народилися, дає можливість бути її частиною. Однак бути українцем — це свідомо обирати Україну.
андрій молочний — це український актор, комік, співавтор скетч-шоу «Файна Юкрайна». Він народився у Коростені, на Житомирщині. До повномасштабного вторгнення виступав із жартами про «неповноцінну» українську мову, яка годиться лише для сільського господарства і «ріже слух» при дубляжі, а у 2019 році написав в одному зі своїх дописів в інстаграмі:
«Адже ще п’ять років тому я навіть й подумати не міг, що Києвом натовпами ходитимуть фашисти. Я навіть уявити собі не міг, що будуть осквернятися пам’ятники героям Великої Вітчизняної Війни. Що будуть зносити пам’ятники Жукову та Ватутіну»
Сьогодні молочний проживає в росії. Разом із колегою по цеху антоном лірником вони продовжують акторську діяльність на рф. Так, за місцем народження він українець, але, хто він за життєвою позицією?
Микола Пирогов — це лікар і педагог, який сформував інститут військово-польової хірургії, перший у світі застосував гіпсову пов’язку при переломі й ефірну анестезію при оперативному втручанні, а також зробив багато відкриттів, що зараз активно використовуються в сучасній медицині. Він народився у москві, але останні 30 років прожив в Україні, вивчив українську мову, щоб спілкуватися з пацієнтами, ініціював створення перших недільних шкіл у Києві та «Новоросійського університету» в Одесі. Так, за місцем народження він росіянин, але, хто він за життєвою позицією?
На питання, що означає бути «українцем», опитані нами студенти відповіли, що це бути вільним, свідомим, громадянином України, який поважає свою державу. 9% зазначили, що не завжди «українець» народжується в Україні, ще 30% сказали, що це людина, яка розмовляє державною і живе тут, майже 60% поділилися думкою, що це той, хто знає власну історію, культуру, закони, поділяє цінності України й працює на користь держави.
«Національно свідомий громадянин, який доводить свою свідомість й патріотизм учинками».
«Людина, що спілкується українською, працює й творить для України, виховує своїх дітей українцями».
«Особа, яка не обов’язково народжена в Україні, але має інтереси та цінності, вигідні для розвитку держави (не всі народжені в Україні — українці)».
«Це свідома громадянка своєї держави, яка будь-якими шляхами намагається наблизити перемогу країни, а не просто людина, яка раз в рік одягає вишиванку»
Більшість студентів почала замислюватися над власною самоідентифікацією у віці 14-15 років. 10 із 37-ми опитаних сказали, що поштовхом до самоусвідомлення для них стало повномасштабне вторгнення й події, які передували йому. 6 респондентів згадали про 2013 і 2014 роки.
Серед причин початку самоідентифікації у 2022 році є:
● розуміння, що прийшла війна і треба визначитися, хто ти;
● страх за своє життя і людей;
● ненависть до країни-агресора;
● пошук спільних із Україною цінностей.
Респонденти зазначають, що найбільше на них впливало оточення. Хтось жив із самого народження на Заході України та постійно чув лише українську мову, хтось почав жити за кордоном і тільки тоді, всюди чуючи українців, задумався над тим, хто він/вона. Для когось цей процес почався раніше, тоді, коли батьки пішли на Майдан, а згодом і на фронт, а хтось із самого малку знав, що він українець.
«Мені було 14, коли сталася Революція Гідності. Я сама дивилася прямі ефіри і слідкувала за ситуацією. Це було свідомо. В моїй сім’ї ніхто не був активним громадянином чи навпаки противником, скоріше нейтральні. Але я відчувала, що зараз відбувається щось, що змінить моє сприйняття світу».
«Був карантин, батьки читали книгу про воїна УПА і ми її обговорювали, тоді почало цікавити чи я схожа на персонажів книги, чи достатньо я «українка»»
«На мене вплинули частково вік, а частково зросійщене середовище, до якого виникла огида через плавне вивчення власне української культури».
«Все просто: підготовка до ЗНО з історії України. Протягом всього шкільного періоду цей предмет не був мені цікавим, а тут — прийшов час. Після цього прийшов час формування власних принципів. Завершальним етапом самоідентифікації стало повномасштабне вторгнення, що, на мою думку, докорінно змінило мене як особистість».
«Тому що тато пішов воювати, і я на собі відчула як це тяжко».
Самоідентифікація — це не вроджене, а набуте явище. Воно постійно змінюється й еволюціонує під впливом людей, думок і подій. Сьогодні найбільшою причиною зміни свідомости є повномасштабне вторгнення. На основі відповідей студентів ми склали портрет українця, яким його уявляє молодь.
За результатами опитування в процесі самоідентифікації на молоде покоління найбільше вплинуло оточення, а серед ключових факторів самоусвідомлення студенти визначили українську мову.
Слова, з якими найчастіше асоціюються українці в опитаних, є: птах, вільний, щит, шабля, одяг, життя, війна, любов, дружба, свідома людина, герб, прапор, мова. Цікаво, що ніхто з респондентів не зазначив, що вишиванка й рушник визначають, «наскільки ти українець». Навпаки — 75,7% сказали, що ці символи лише частково відображають нашу культуру.
Автор статті: Ольга Мельничук
