30 листопада, рівно 85 років тому, радянські війська почали масовано бомбардувати Фінляндію.
Щойно російський цар зрікся престолу, у Хельсінки почалися масові маніфестації з вимогами незалежності. У час, коли українці самого цього слова боялися, фіни за свою незалежність були вже тоді готові воювати. Як з росіянами, так і з власними проросійськими соціалістами.
Досягти перемоги допомогла німецька армія. По завершенні Світової війни нову незалежну державу визнав увесь світ. ЇЇ очолив герой визвольної війни – генерал Карл Маннергейм. Він одразу ж узяв курс на побудову сильного війська і грошей на це не шкодував.
Не мине і 20-ти років, як офіційна москва почне вимагати від незалежної Фінляндії відмовитися від 90 кілометрів її південних територій. Бо вони треба СРСР, щоб відсунути подалі від кордону його друге за значущістю місто лєнінград.
Отримавши відмову, 30 листопада 1939 москва вводить у Фінляндію цілих 5 армій. За кілька місяців тільки на Хельсінки скинуть 350 бомб. На занепокоєння світової спільноти радянське керівництво відповідає, що не бомбардує мирних міст – виключно аеродроми. Фіни, мовляв, перші почали. Їх треба демілітаризувати і денацифікувати.
Солдатів у СРСР більше у чотири рази, танків та літаків і взагалі – у 10 разів. Своїм завданням москва називає звільнення фінів від агресивних капіталістів. Розраховує, за кілька тижнів уся Фінляндія – звісно ж – зустрічатиме їх хлібом і сіллю.
Замість цього проти окупантів в єдиному пориві гуртується абсолютна більшість нації. Навіть донедавна проросійські соціалісти! Оскільки обмежену кількість зброї зголосилися постачати лише Британія і Франція, покладатися доводиться, головним чином, на самих себе.
Минають місяці, а радянські війська, тим не менше, не можуть просунутися далі, ніж на кілька десятків кілометрів. На розгалужену оборонну лінію Маннергейма, як водиться, нещадно кидають гарматне мясо.
Радянські танки фіни підривають нововинайденими коктейлями Молотова, названими на честь радянського міністра закордонних справ, який пообіцяв випити у Хельсінки за здоровя сталіна. Замасковані серед засніжених лісів снайпери нещадно відстрілюють окупантів. Крім цього, вони тисячами гинуть від обмороження…
Радянська влада змушена проводити мобілізацію за мобілізацією. Аби підтримувати ілюзію, що за звільнення від капіталізму воюють самі фіни, на фронт посилають, передусім, тих, хто найбільш на них схожий – переважно світловолосих білорусів.
Хай там як, москва швидко вчиться на своїх поразках. Її військові зєднання діють дедалі злогодженіше. Не жаліють ні техніки, ні боєприпасів. 15 лютого лінію Маннергейма проривають…
Генерал розуміє: далі стримувати радянський наступ буде все важче. Він рекомендує Уряду шукати шляхи до миру і робити це чим швидше – поки позиції фінської армії дозволяють висувати бодай якісь вимоги.
12 березня у москві підписали договір, за умовами якого Хельсінки втрачає територію у 5 разів більшу за ту, яку СРСР контролював на момент припинення бойових дій, в тому числі і друге за величиною місто Виборг. Натомість, на відміну від Естонії, Латвії і Литви, які не наважилися воювати за свою незалежність, Фінляндії вдається не стати іще одною радянською республікою.
– Чим більше оптимізму і впевненості у перемозі, тим тяжче розчарування чекає на тих, хто вирішив, що ворога вже розбито, – згадуватиме у мемуарах Карл Маннергейм.
Другого ж дня після укладення миру фінни починають активну підготовку до нової війни. На військо йде більше 40% бюджету. Укладається угода з нацистською Німеччиною.
Заплющивши очі на пакт Молотова-Ріббентропа, німці масово постачають у Фінляндію свою зброю та боєприпаси.
Трохи більше, ніж через рік радянські бомбардувальники знову атакують фінські міста і знову це заперечують. У відповідь фінська армія приєднується до німців і разом з ними вже через кілька місяців відвойовує усе, що перед тим втратила.
Відбиті землі Хельсінки контролюватиме більше трьох років – допоки німці не зазнають поразки під сталінгградом. Маннергейм знову починає терміново шукати мир і через місяць йому це вдається…
Тепер, щоб зберегти незалежність, Фінляндії доводиться віддати ще більше територій. Крім цього, її змусили скоротити армію, сплатити багатомільйонні репарації і показово посадити у тюрму тих, хто, за радянською версією, віддали наказ почати наступальні бойові дії.
Таємничим чином, самого Маннергейма серед засуджених не виявиться. Щоб швидше виплатити контрибуцію, він буде аж до 1952-го віддавати в СРСР майже весь фінський бензин. Щоб забезпечити поставки, заборонить чиновникам користуватися автомобілями, а сам показово пересяде на сани.
Після 1952 Фінляндія отримає статус, якому довго заздритимуть усі країни Варшавського блоку. Вона без проблем торгуватиме із Західною Європою, фінські системи освіти, охорони здоровя і соціального захисту визнають одними з найкращих у світі.
За все це доведеться заплатити десятиліттями нейтралітету у відносинах з москвою. Навіть після того, як СРСР розпадеться, а сама Фінляндія приєднається до Європейського союзу.
Нейтралітет буде порушений лише після повномасштабного вторгнення росії в Україну. 4 квітня 2023 Фінляндія стала 31-им членом оборонного альянсу НАТО…
З огляду на те, що найбільший сусід у нас той самий і методи застосовує майже ідентичні, Україна мала би повчитися у Фінляндії тримати єдність у боротьбі з ворогом, не втрачати історичні шанси та покладатися, в першу чергу, на власні можливості.
Ну і, звісно ж, з державою, яка у чомусь стає прикладом для усього світу, той самий світ починає співпрацювати куди охочіше.
Нагадаємо, нещодавно вийшла авторська стаття Максима Коломиса: А яку ціну за Перемогу готовий заплатити ти?
