Примітка: блог – це ресурс, сайт, сторінка в мережі інтернет, де кожна людина представляє особисто себе, свої думки, інтереси, захоплення, знання чи будь що, що їй забагнеться. Редація не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за написання блогерів.
PREVIEW. Усі персонажі і історії у цьому блозі можуть бути вигаданими. А можливо і ні. Вирішуйте самі, як Вам краще.
Був у мене такий гріх у студенські роки грати у КВН. Насправді, не розумію чому тоді ми всі називали його КВН, а не КВК. Такий час був тоді у нас… До 2014 року ми взагалі на багато речей не звертали уваги. А у студентські часи, тим більше. Ми не знали тоді, що КВН – це пропагандська машина і суцільне гівно, якщо вже так розібратися. Однак, тоді з 2008 року, я оце гівно полюбив усім серцем. Та й усі, хто займався цією справою, думаю, скажуть те ж саме.
Отож, про команду КВН “Насоси”, яку ми створили 16 листопада 2008 року на базі факультету Масових комунікації та інформаційних технологій (тепер факультет журналістики прим.ред).
Особливих зірок з неба ми не хапали, втім поїздили і пограли багато де. Щоб ви розуміли наскільки ми не хапали зірок, під час одного з наших виступів в “унівєрі”, ректор Анатолій Дем’янчук (До слова, один з найкрутіших людей, яких я знаю. Про нього ви зможете прочитати в наступних блогах) просто вийшов із залу. Ну подумаєш показали діти “пошлий” номер, де дівчинка (Аліна Данілова привіт) “жмакяла” собі груди і кликала ректора на сцену. Ну, що тут такого?)))
Зараз хочу згадати про один з вдалих виступів нашої команди. Вдалим він був тому, що це була наша перша перемога. Отож, 2010 рік фестиваль Володимир-Волинської ліги КВН. Зараз уже не пригадаю, як саме ми туди їхали. В голові лише одні “склейкі”, але те що у нас, як завжди, не було грошей – це факт. У нас не було грошей, не було форми та й відверто кажучи, толкових жартів. Чотири задрипанці: я, Тарік Дудей (дякую ЗСУ за можливість писати цей текст) Ілона, яку тоід ми охрестили “Іоланта”, та сама туга із нас Лєна Ющишина. Ну реально, ми виглядали тоді як бомжі у всіх сенсах. Щоб ви розуміли тогочасний наш “квнівський стайл”, подивіться фото перед нашим виступом у Білій Церкві на лігу КВН “Полка”.
Отож, до фестиваль у Володимир-Волинському. Як зараз пам’ятаю, було 13 команд, а сама гра була 14 лютого. Бомжі з Рівного “Насоси”, були єдиними представниками нашого славетного міста. Редактура. На фестивалі потрібно було показати візитку на 8 хвилин. Рівень нашої гумористичної майстерності був таким високим, що жартів з 8 хвилин нам залишили на дві з гаком.
Починається паніка. Тарік, Іоланта і туга Лєна кажуть ну його все “нафіг”, не виступаємо. А толку? Тут дуже сильні команди, ну киди ми з своїми двома мініатюрами вклинемось?
І тут я сказав (не пам’ятаю дослівно цього монологу):
“Чувакі”, а давайте виступимо. Ну й “хєр” з ним, що нам порізали 75% матеріалу. Ну й що, що ми не виграємо? Хіба у цьому щастя? Для чого ми взагалі граємо в КВН? Давайте просто вийдемо на сцену, покажемо що є і самі для себе кайфонемо. “Пофіг” на результат!!! Головне, щоб через багато років ми всі залишились друзями!!!
Мені хотілося б думати, що моя красномовна промова так повпливала на “сокомандників”, але щось мені підказує те, що у кінцевому результаті ми таки вийшли виступати на сцену, це заслуга алкоголю, якого ми бахнули суто так для хоробрості.
Насправді це дійсно був кайф. Сам виступ, повний зал і на диво, з нашої порізаної візитки, двох мініатюр, представлення і коди (фіналні слова у виступі) глядачі несамовито сміялися. Аж мурашки по тілу…
До речі, не пам’ятаю, які мініатюри ми тоді показували. Пам’ятаю лише фіналні слова у виступі:
– І на завершення. Сьогодні День святого Валентина. А це романтика, подарунки і любов.
– Ага, це дарма потрачена бабло! І задумайтесь, для чого? Для того, щоб отримати від своєї дівчини те, що у звичайні дні ти отримуєш на халяву.
– Паша, ти не розумієш справжню любов за гроші не купиш!
– Команда КВН “Насоси” – пам’ятайте, справжню любов за гроші не купиш.
Оголошення результатів… Третє місце посідає команда КВН “Насоси” місто Рівне!!!! Сказати, що радості не було меж – це нічого не сказати. Іоланта запригнула на Таріка, ми обіймалися, несамовито кричали і стрибали від щастя. Я здається навіть сльозу пустив, як важко ця бронза далася!!! Нам по барабану було, хто посів друге і перше місце. Для нас ця бронза була “сравні” перемоги Руслани на Євробаченні.
Пам’ятаю після виступу підійшов Володя Жогло (грав за Млинівську Бомбу. Усі її учасники були для нас тоді богами гумору) і сказав:
-ніколи про Вас не чув, але вітаю, ви молодці. Обійшли навіть моїх “Коліжанок” (команда зі Львова, учасники Ліги Сміху).
А потім був банкет для команд. Було багато алкоголю, перекурів, жартів, “обнімашок”. Ми співали “КВН, фєстиваль, Сочі сочі сочі”. Окрилений успіхом я казав усім, що ми обов’язково поїдемо грати до Маслякова в Москву. (Васіліч, як там ти? Нормально горіти в пеклі?).
А ще було багато танців. Під час них я познайомився з дівчиною з Молдови, команда якої теж приймала участь у фестивалі, що автоматично робило його міжнародним. Дуже ефектна вона була!!!! Красива, все при ній, як то кажуть. Одна проблема, я зараз не згадаю її їм’я. Ми танцювали з нею, пристрасно цілувалися. Ну я ж дипломат ще той!!! Треба ж налагоджувати україно-молдавські відносини)
Запитав у неї, де вони житимуть сьогодні. Відповіла, що у гуртожитку куди поселяють усі команди, які залишаються у місті.
– Я тебе там знайду і “пакажу тєбє жизнь малишка”, – впевнено сказав їй я!!!!
А потім був гуртожиток. Здається було ще більше алкоголю ніж на банкеті. Ми тусувалися з луцькою командою. Випивали, багато випивали. І тут я згадав молдаванку. Заявив Таріку, що піду її шукати. Він ще довго ржав з мене мовляв:
– це тільки ти можеш “лупитася по дьоснам” з молдаванкою))))
Впевнений у своїх силах, але не в своїй хотьбі, я пішов шукати молдаванку. Блукав у пошуках свого щастя по тому педагогічному гуртожитку, паралельно випиваючи з іншими командами, у кімнати яких заходив. Я ж мав якось знайти свою молдавську любов!!!!
І тут між поверхами на сходах бачу свою молдавську любов. І не одну бачу, а з редактором ліги Мішою Конопльовим (До речі, в майбутньому вони одружилися. Сподіваюся у них все добре). Вони, ну дуже пристрасно цілуються.
Твою ж мать, це як так? Такою була перша думка. Якби тоді я знав фразу “Нєбо светит уже не так ярко, она меня бросіла”, точно сказав би їм про це. Першою була думка начистити табло тому Міші Конопльову!!! Втім, трішки прикинувши ситуацію і те, що Міша фізично сильніший за мене, вирішив пустити все на “саматьок”. Піду до своїх краще бухану.
Те, що життя несправедливе, я тоді вчергове зрозумів. Було Дуже важко на душі. А можливо це був просто алкоголь. Ну як так, б***ь?
Заходжу до своїх в кімнату:
– Тарік налий мені!!!!
– Де молдаванка?
– Прикинь, вона “лупиться по дьоснам” з цим редактором…
Всі несамовито сміялися, особливо Тарік!!! Пів вечора були підколи про мене і молдаванку. Я одним словом геть розклеївся. Не допоміг навіть імпровізований стриптиз від Іоланти на столі. Не пам’ятаю чи вийшло у неї з тим стриптизом, але те, що Ілона обірвала штору з карниза – це точно.
У всіх були свої плани на ніч. Лєна вочевидь, хотіла “плотскіх утєх” з Таріком, але він кремень – не давався!!! Або просто не мав презервативів. Втім, не переживайте так за Лєну, благо з луцької команди теж були красиві пацани) Думаю нічка у нашої “сокомандниці” вдалася. Тарік не зрозуміло, що хотів тоді, не розкусив я його. Можливо, як казав Подревлянський: “Бухать і ї*****я”. Іолантові хотілки мабуть закінчилися на стриптизі і зірваній шторі. І тільки у мене не було планів. В мене була “пєчаль за молдаванкою”.
Склейка…
Ранок. Боже, який будун!!!! Погано всім, без виключення!!!! Знаєте, у свої 34 можливо я не вирізняюсь якимись високими ерудованими здібностями, не міркую над високими матеріями і не розбираюсь в артхаузному кіно. Однак, одну річ я знаю чітко:
Хто не мав будуна – той не знає справжній смак води!!!!
Не знаю, як тоді ми вижили? Вочевидь, ліки у вигляді пива допомогли дістатись до залізничного вокзалу. Електричка з Володимир-Волинського до Ковеля. Далі до мами на борщ і їдемо в Рівне. Але поки тамбор і перекур. Тарік присів чогось. І тут у тамбор заходить циганка, або якщо бути толерантнішим, жіночка ромської національності. Чомусь згадав “свою” молдаванку. “Жизнь боль”…
– Ой який гарний мадярчик, – сказала циганка хтиво глянувши на Дудіча, який Тарік.
І нагнулася до нього з усіма намірами поцілувати. Сказати, що Тарік перелякався – це нічого не сказати. Напевне, зараз йому у мінометці не так страшно, як було тоді. Все ж таки циганочці ромського походження, не вдалося тоді реалізувати свою еротичну мрію з Таріком.
Потому вагон.
“Рєбята прівєт. Как ви? Класний вчера бил фестиваль!!! Отожглі не по детскі”.
Виявляється з нами в електричці також їхала команда з Білорусії. Не пам’ятаю жодного з них з фестивалю. Не пам’ятаю, як називалася їхня команда. А от хто їх добре пам’ятав, то наша Лєна. Далі її діалог з білорусом дослівно:
– а я тебе пам’ятаю, ми вчора класно потусили на банкеті, танцювали, – сказала Оленка, до одного з сябрів.
Далі запитання від білоруса, після якого я його “зауважав”:
– Секс бил?
– Ні.
– хух…
– Ми з тобою тільки “лупились по дьоснам”, – з посмішкою сказала Лєна.
– ой б*я, – розчаровано відповів білорус.
Аби загладити україно-білоруський конфлікт, вирішили випити по чарці за дружбу народів. Відтак, похздка до Ковеля перестала бути такою “томною”.
А вже у Ковелі була мама і червоний борщ. Був і самогон, який Іоланті чомусь нагадував рево. Також вона бачила “ковельську ейфелову вежу” у мене в туалеті надворі. Тарік був голеньким у мене в ванній. Лєна, як завжди, тупила. І тільки я був сумний, бо згадава про “свою” молдаванку.
Але як казав класик: “Це вже зовсім інша історія”.
P.S. Довго думав чи писати про нашу славнозвісну бронзу у Володимирі-Волинському. Можливо вона покаже Вам команду “Насоси” з не найкращого боку. Та ще й Тарік написав напередодні написання цього блогу:
– Братан думай башкою. Не пиши нічого. Ладно, тоді ми були студентами. Зараз ми всі поважні люди “й****а в рот”.
Мораль – ми всі поважні і виховані люди. Просто інколи маємо історії на кшталт “є що згадати, нема чого внукам розповісти”.
Та й хто з нас, не без гріха?)))))
