Я процитував один з численних ляпів призабутого президента-зрадника януковича. В такий спосіб він 14 років тому описував свої домовленості з тодішнім президентом рф мєдвєдєвим.
Тепер ця фраза дуже гарно описує мої особисті емоції стосовно пустих балачок про відновлення нашого ядерного потенціалу.
Воно ніби й правильно усе виглядає. Маючи агресивну ядерну державу під боком, лишатися на довшу перспективу без ядерної парасольки – смерті подібно. Це може бути ядерна парасолька НАТО, але мусить скластися міжнародний консенсус для нашого членства. Інший вихід – захищати самим себе. Мовляв, є у нас «Південмаш» у Дніпрі, а відтак і певні технології…
Але як це робити в умовах, коли ми майже повністю залежні від зовнішньої підтримки? Тут варто особливо зважати, аби не бовкнути чогось контрпродуктивного… Краще РОБИТИ. І як тут без прикладу того ж Ізраїлю?
Весь світ вже майже 60 років здогадується, чи є у євреїв ядерна зброя? Ще у 1965 американські ЗМІ писали про нестачу 90 кг високозбагаченого урану на складах корпорації ядерних матеріалів у Пенсільванії . Писали, що та корпорція ніби співпрацювала з посольством Ізраїлю. Але самі євреї про те – ані пари з вуст.
У 1979 році американські та радянські супутники зафіксували підозрілий вибух в Індійському океані неподалік острова, який належить Південно-Африканській республіці. Владу цієї країни у ті часи міжнародна спільнота піддала ізоляції через апартеїд чорношкірого населення. Одною з небагатьох країн, яка попри все підтримувала з нею відносини був … Ізраїль. Але офіційний Тель-Авів щоразу відповідав, що ні до якої ядерної зброї він жодного відношення не має.
Те саме казав навіть після того, як у британській газеті «Sunday Times» опублікували світлини, зроблені на секретних центрах ядерних випробувань в Ізраїлі. Ізраїльського техніка-ядерника Мордехая Вануну, який їх опублікував, Моссад оперативно повернув на Батьківщину. Там його ув’язнили на 18 років.
Відтоді і дотепер, є чи нема ядерної зброї в Ізраїлю, світ може хіба здогадуватися. Перевіряти це агресивні , але неядерні мусульманські країни не наважуються дотепер. Сам же мовчазний Тель-Авів від підписання міжнародних договорів про обмеження чи непоширення ядерних озброєнь увесь час утримується.
Воюючій Україні є чому повчитися у євреїв. Хоча називати їх досвід повністю релевантним для нашої ситуації я усе ж не став би. Наш агресивний сусід, на відміну від ізраїльських, як не крути, має один з найбільших ядерних арсеналів у світі. У більш-менш віддаленій перспективі нам його точно не наздогнати. А от налякати західний світ балаканиною про ядерні амбіції ризик є. Той світ нині і так особливої хоробрості не демонструє.
З огляду на це шейрити гучні заголовки не варто. Тим більше, і говорити поки нема про що. Краще зробимо. За прикладом того ж Ізраїлю, який постійно шукає можливості для спільних із США розробок у сфері сучасних озброєнь.
За прогнозами відомого українського вченого і багаторічного секретаря РНБО Володимира Горбуліна, значення ядерних арсеналів знизиться, коли на перший план вийдуть технології дальнього перехоплення носіїв ядерних боєголовок.
Передбачається, вони працюватимуть на випередження, роблячи ризики ядерного ураження для країни-агресора не нижчими, ніж у того, кого вона атакує. Держав, бажаючих купити таку зброю, у світлі останніх загроз, точно не бракуватиме. А відтак той, хто зможе її запропонувати стане бажаним союзником для абсолютно будь-кого у світі.
Про визначальне значення нових технологій у веденні війни 21-го століття не так давно згадував і колишній головнокомандувач ЗСУ, а сьогодні посол України у Британії Валерій Залужний. На його думку, хто швидше їх опанує, той і буде вирішувати питання глобальної безпеки. Маємо сформувати в Україні потужний запит на те, аби не опинитися на узбіччі цього процесу.
А для цього треба менше говорити про мир. Маємо звикнутися з думкою, що ця війна іще довго не закінчиться. Навіть, якщо і трапиться тимчасове припинення вогню, вивільнені час та ресурси варто по максимуму використати, передусім, на виготовлення чим більшої кількості своєї зброї.
Усіх видів. Але, в першу чергу – технологій нового зразка. Тоді дозволу на їх використання ні у кого питати не доведеться. А відтак може з’явитися бодай примарний шанс на реальний мир.
