Якби Тома Аквінський раптом воскрес і зазирнув у сучасний окупований Донецьк, він спочатку тричі перехрестився б, а потім замовив потрійний еспресо і підписав відмову від реанімації. Бо те, що окупанти назвали молодіжним форумом «Донбас православний», відношення до богослов’я має приблизно таке ж, як Маріуполь до росії.
Уявіть собі сцену. Зала, набита підлітками, яких зігнали з усього міста. Так, саме зігнали, бо в кого в 16 років при здоровому глузді виникне спонтанне бажання послухати про «божествєнную літургію с пояснєніямі» замість нового треку від Дрейка Janice STFU в навушниках? На сцені посіпака окупантів Пушилін, чий ліпидарний вираз обличчя випромінює глибоку духовність на рівні храмових свічок з IKEA, декларує: форум стане щорічним, бо молоді потрібні «нові смисли».
Тут навіть Фейєрбах з його теорією про те, що людина створила Бога за своєю подобою, заплутався б. Бо за якою подобою створюють «духовність» окупанти – це вже питання до судової психіатрії.
РПЦ на окупованих територіях давно скинула канонічні ризи і одягла звичайний шкіряний чекістський плащ, змінивши символ віри на Маузер К96. Власне, цього ніхто і не приховує: замість Нагірної проповіді підліткам викладають «лекції про віру на війні». Тобто замість «не вбий» молоді дбайливо вкладають у голови: «вбивай, але з благословення департаменту з ідеологічної роботи кремля».
І де тут релігія? Де духовне пробудження або навернення? Де інтелектуальна згода з релігійними догмами? Де та метаноя, яка є фундаментальною зміною свідомості, мислення і поворотом на 180 градусів у поглядах на життя? Це лише класичний політвідділ, де замість портрета леніна повісили ікону, але забули відірвати бирку центрального державного підприємства «Госзнак» і вийняти з кишені методичку ВКП(б). Усі ці намагання «пошуку нових смислів» під прапорами загарбників особисто мені нагадують спробу побудувати храм із зіржавілого металобрухту: на вигляд він буде загрозливим, його дзвони звучатимуть гучно, але під час першого ж критично-аналітичного леготу вся конструкція завалиться на голови самим же будівничим.
кремль поспішає, бо йому потрібна свідомість українських підлітків. Йому потрібні їхні душі. Бо якщо не заповнити мізки 16-річної людини православним чекізмом зараз, через пару років вона може поставити логічне запитання: «А чому замість нормального теперішнього і світлого майбутнього у нас лише Дастаєвскій, танки і цибулини пропагандистських церковних куполів?».
І ось тут виникає головна колізія. Справжня віра завжди базується на свободі волі – про це ще Августін Блаженний писав. Спроба примусово загнати молодь у релігійно-пропагандистський колгосп ім. Пушиліна викликає лише один ефект: огиду і, сподіваюся, тихий підлітковий бунт. Навіть якщо російські пропагандисти вкладають у вуста молоді слова про те, що храм – це не те, чого треба соромитися, діти чудово бачать, хто саме стоїть за амвоном і розмахує кадилом, у якому димить не ладан, а аерозоль на основі похідних фентанілу. Бо стоїть там не божа людина, а звичайнісінький окупант, який вирішив, що борода і кадило роблять його легітимним і слугують індульгенцією.
Ні. Не роблять. РПЦ остаточно перетворилася на філіал роскомнадзору з функцією окроплення свяченою водою ракет «Сатана». І скільки б таких форумів вони не провели в Донецьку чи Луганську, Маріуполі чи Макіївці, Сєвєродонецьку чи Лисичанську, Севастополі чи Ялті, Мелітополі чи Бердянську, перетворити українську молодь на покірне військо духовних зомбі у них не вийде. Моя віра в це така ж міцна, як і віра в Бога та зрештою перемогу. Бо істина, як казали класики, робить людину вільною. A Пушилін із кадилом – це просто несмішний анекдот, який, дасть Бог, скоро закінчиться.
Нагадаємо, Сирійська лабораторія: як інтервенція 2015 року стала репетицією повномасштабної війни проти України.
КОГО І ЗА ЩО ВВАЖАЄ СВЯТИМИ МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ? – Нутрощі руского міра
