Підтримка ветеранської спільноти ніколи не була для мене просто обов’язком – я займалася цим задовго до повномасштабного вторгнення. Проте сьогодні це питання набуло критичної ваги. Соціальна адаптація та реабілітація захисників мають стати абсолютним пріоритетом як для держави, так і для кожного органу місцевого самоврядування.
Ми не маємо права залишати ветерана сам на сам із його проблемами після повернення додому. Саме тому подія, що відбулася нещодавно у Рівному, дає реальну надію на якісні зміни.
У нашому місті презентували Всеукраїнську профспілку учасників бойових дій, військовослужбовців та ветеранів війни. Йдеться не про створення чергової організації, а про побудову цілісної системи, яка має докорінно змінити ветеранську політику в Україні. Адже сьогодні питання вже не стоїть «чи потрібна допомога?». Питання у тому, якою вона має бути. Головні орієнтири – це дієвість замість бюрократії, комплексний підхід, який передбачає і юридичний захист, і допомога у питаннях працевлаштування, і фізична та психологічна реабілітація, а також повний соціальний супровід. І головне, як на мене, це сила громад: взаємодія з місцевою владою та робота фахівців із супроводу безпосередньо на місцях, тому що система має працювати «на землі», а не лише у високих кабінетах.
І Рівненщина у цьому ключі, безумовно, задає темп. На зустрічі було представлено керівництво Рівненської обласної профорганізації. Її очільником став Віталій Павлов – представник Ради ветеранів Рівненщини при Міністерстві у справах ветеранів України. Щиро бажаю землякам плідної роботи! Наше спільне завдання сьогодні полягає у тому, аби масштабувати ініціативи щодо всебічної підтримки ветеранів та ветеранок, щоб кожен відчував надійне плече поруч.
Насамкінець хотілось би процитувати слова представника Ради ветеранів при Міністерстві у справах ветеранів України та очільника представництва Всеукраїнської профспілки учасників бойових дій, військовослужбовців та ветеранів війни у Рівненській області Віталія Павлова, які повністю поділяю:
«Головне – це налагодження діалогу, об’єднання і спільне вирішення питань. Коли не з допомогою ветерана хтось досягає якоїсь своєї політичної чи фінансової мети. А коли сам ветеран визначає, як має рухатись він, як має рухатись його регіон, як має рухатись його держава. В принципі, ми всі дивимось в одну сторону. Ми всі хочемо, щоби наша держава була незалежною, мирною, успішною і міцною. Яким чином цього досягти? В кожного є своє бачення, але в цьому і полягає демократія, коли різні бачення об’єднані в один потік і створюють єдиний напрямок руху. От основна мета: об’єднання, діалог і єдиний потік, як на бойових позиціях, так і в мирному житті».
