Наприкінці 2022 року Рада національної безпеки США ретельно готувалася до можливого ядерного удару росії по Україні. Як повідомили журналісти «CNN» в одній із своїх крайніх публікацій, щоб напрацювати ретельний план на такий випадок, тої осені провели одразу кілька засідань.
В той час українські війська активно наступали на Харківщині та звільняли Херсон. Чим більше підконтрольної території втрачала росія, тим більше зростала стурбованість офіційного Вашінгтона. Мовляв, кремль от-от оголосить про готовність завдати удар ядерною зброєю.
Російська пропаганда кричала: Україна готується використати проти її військ так-звану «брудну бомбу». Запевняла: нам це треба щоб накрити радіацією зайняті ними регіони. У Вашінгтоні припускали: у такий спосіб москва готує грунт для виправдання своєї ядерної атаки.
Як пише «CNN», американська розвідка на той момент не фіксувала у росії жодної підготовки до атаки стратегічною ядерною зброєю, здатною знищувати цілі міста. Водночас, вони не мали тої самої упевненості щодо переміщення менших за розмірами тактичних або бойових ракет.
Щоб попередити можливий удар, офіційний Вашінгтон намагався заручитися підтримкою лідера Китаю Сі Цзіньпіна та прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді, які мають вплив на кремлівського карлика. Офіційна москва, утім, продовжувала тримати світ у напрузі.
У лютому 2023 вона призупиняє участь у договорі про обмеження стратегічних наступальних озброєнь, який регулював кількість ядерної зброї у росії і США. Ще через місяць кремль оголосив, що перекине частину своїх ракет у Білорусь. «Ядерні» заяви не припинялися аж поки не стало ясно: стрімкий контрнаступ України відкладається.
На початку 2024 тема ядерної загрози однак знову прозвучала. У журналі «Foreign Affairs», який більше ста років видає американська Рада з міжнародних відносин, колишній аналітик Центрального розвідуправління США Пітер Шредер висловив думку: якщо москва все таки наважиться застосувати ядерну зброю, зробить це не в Україні, а радше проти одної з країн НАТО.
Наносити ядерний удар по території України, вважає аналітик, для москви сенсу немає. Яке б жахливе лихо не трапилася, воно стане просто ще одним свідченням російської жорстокості і тільки посилить волю українців до спротиву. Трагедія злякає європейців, змусивши їх ефективніше допомагати Києву, щоб уникнути його долі. Крім того, використання ядерної зброї, з високою вірогідністю, засудять Китай та Індія.
Інша справа – вдарити по території НАТО. Аналітик розмірковує: у ядерних потенціалах росії і США існує приблизний паритет, якого і близько немає в інших видах озброєнь. А відтак путін може вважати ядерну кризу єдиною реальною можливістю перемогти колективний захід, продемонструвавши йому свою безмежну волю до перемоги.
Повільна ескалація, коли росія проводить не великі атаки і спостерігає, як на це відреагує НАТО, в якийсь момент може закінчитися вторгненням сил альянсу в Україну чи навіть на її власну територію. За таких умов захід матиме явну перевагу.
А відтак, на думку Шредера, кремль може, наприклад, атакувати конвої із західною зброєю, які прямуватимуть до України через одну з держав на східному фланзі НАТО, посилити ефект, демонстраційно підірвавши ядерну бомбу десь у відкритому океані, і лише потім запропонувати США прямі переговори про Україну.
Розраховувати на успіх таких переговорів путіна спонукає упевненість, що для ошелешеного його рішучістю Вашінгтона Україна виявиться не настільки важлива, як можливість уникнути повномасштабного ядерного конфлікту.
Втім, діяти за описаним сценарієм, на думку автора, диктатор за нинішніх умов навряд чи буде. Замислюватися про це почне хіба, коли побачить, що Захід взяв по справжньому твердий курс на довгострокову фінансову та оборонну підтримку Києва, а отже перемогти шляхом виснаження точно не вдасться.
Стаття у журналі Американської ради з міжнародних відносин, яку я щойно коротко переповів дозволяє краще зрозуміти, чому США сьогодні не допомагають Україні у тих об’ємах, яких нам усім хотілося б.
Після свого чергового «переобрання президентом» путін одразу ж заявив, що росія має найсучаснішу ядерну тріаду і найбільший у світі запас боєголовок. Безумовно, на планеті багато-хто вже зрозумів: значна частина того, що бункерний дід описує словом «найсучасніше» на практиці часто виявляється мотлохом, який працює зовсім не так, як погрожували.
Але навіть якщо надійність російської ядерки удвічі чи уп’ятеро менша, ніж він каже, випробовувати, як сьогодні може виглядати те, що 80 років тому трапилося у Хіросімі і Нагасакі охочих нема.
А відтак американська еліта робить ставку на те, щоб переконати російську «еліту»: росія може поступитися Україні і при цьому не зазнати катастрофічної поразки. Швидше за все їм кулуарно обіцяють, наприклад, що за розв’язання війни покарають лише найвище керівництво держави-агресора, що репарації обмежать, що найболючіші санкції знімуть і т. д.
При цьому пробують добитися, щоб про наслідки ядерних ударів росію публічно попередили Китай, Індія, Туреччина, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати.
Нам у цій ситуації можна порадіти хіба за те, що Захід суттєво наблизився до усвідомлення: для нього самого росія становить небезпеку зовсім не меншу, ніж для України. Лишається усвідомити ще і, що небезпека наростатиме прямо пропорційно до його готовності укладати з агресором будь-які угоди.
