Сергій Зінич, який з червня 2011 року очолює Рівненську міську організацію Української спілки ветеранів Афганістану, дав офіційну відповідь на заклик Віталія Гайдукевича щодо визнання Україною афганської війни СРСР окупацією.
Редакція Рівне Online подає текст без змін та не несе відповідальності за зміст публікації. Позиція колективу Рівне Online може не збігатися з думкою автора.
«Герой нашого часу»
19 лютого 2023 р. попрощалися ще з одним захисником України, героєм нашого часу Валентином Дем’янцем. Нелегкі випробування випали на його долю. В молоді роки він був призваний до лав збройних сил СРСР і був відправлений до Афганістану виконувати військовий обов’язок. Він вже тоді став героєм нашого часу.
Після служби Валентин закінчив вищий навчальний медичний заклад і багато років працював лікарем-стоматологом.
З перших днів широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну Валентин із зброєю в руках став на захист нашої держави і до останнього подиху захищав свою рідну землю.
Слухаючи священників і величезну кількість людей, які прийшли віддати останню шану загиблому, я усвідомив, що деякі політикани називають нас окупантами, зокрема і покійного Валентина. Я згадав, що ще не відповів на статтю В. Гайдукевича, яку він опублікував в espresso.tv 15 лютого 2023 р., в якій стверджує, шо «Україна мусить визнати афганську війну СРСР окупацією, а її безпосередніх учасників – окупантами».
Мені хочеться запитати в цього горе-політикана, чи звертався котрийсь з урядів Афганістану до України, чи до нього особисто з такою пропозицією. Чи Віталій Гайдукевич живе за принципом «бий своїх – чужі боятимуться?»
Але чомусь ті, кого він називає окупантами, в числі перших вийшли на вулиці під час Революції Гідності, створивши Восьму Афганську сотню. Потім пішли в добровольчі батальйони «Айдар» та «Дніпро», де десятками гинули за рідну Україну. І з початком широкомасштабного вторгнення російської федерації, вже далеко не молоді люди пішли до військкоматів і сотнями записувались до Збройних сил України та до батальйонів територіальної оборони.
Віталій Гайдукевич з перших днів широкомасштабного вторгнення побіг не до пунктів видачі зброї в м. Київ чи до місць формування батальйонів територіальної оборони, а чимдуж чкурнув до Рівного до мами під спідницю і звідти почав дуже активно керувати політичною партією «Європейська Солідарність» у Рівненській області. Ефектним борцівським кидком поклавши її на лопатки в регіоні, замислився, де б ще повоювати. І вибрав для себе найтяжчий фронт – битву з пам’ятниками загиблих в Афганістані та воїнами-інтернаціоналістами на території інших держав. Тут є лише єдиний ризик – отримати у вухо, але залишитись живим.
На засіданні одного з круглих столів, на жаль, покійний уже народний депутат України Юрій Шухевич говорив: «Я шаную тих, хто воював і в Афганістані, і на фронтах Другої світової війни, тому що знаю: якщо ми не вшануємо їх, ми не вшануємо і тих, хто сьогодні взяв до рук зброю і часто всупереч волі уряду пішов і відстояв нашу Батьківщину. Тому ми мусимо про це думати».
В житті завжди є місце для подвигу, і кожен обирає своє місце сам. Слава Україні!
Сергій Зінич, голова Рівненської обласної і міської організації УСВА».
