Поглянувши на Туреччину крізь призму війни в Україні, ви обов’язково помітите певну специфіку. Щоб зрозуміти позицію турків, потрібно знати історію цієї країни. Туреччина використовує будь-які можливості, аби підсилити свої економічні позиції, а статус президента Реджепа Ердогана, який обрав роль комунікатора з путіним, створює новий фундамент прийняття політичних рішень. Про українців в Туреччині та сприйняття власне турками війни в Україні, про те, як живеться українським біженцям на «перехресті Європи та Азії», нам розповіла пані Жанна, яка мешкає у Туреччині вже впродовж шести років.
Існує певний стереотип, буцімто офіційна Анкара в розрізі війни в України має власні геополітичні інтереси. Крім того, менталітет турків влаштований таким чином, що вони традиційно шукають компроміси і ніколи не відмовляються від вигідних домовленостей. Турки прагматики з власними амбіціями. Саме тому Туреччина – це єдина країна НАТО, яка не припинила торговельні зв’язки з росією після її повномасштабного вторгнення в Україну.
Однак населення Туреччини з самих перших днів війни потужно відгукнулося на запити біженців з України. Влада Турецької Республіки засудила дії рф на офіційному рівні, почала постачати нам безпілотники, які встигли стати одним із символів спротиву, керовані реактивні системи залпового вогню (РСЗО) TRLG-230, засоби радіоелектронної боротьби, бронетранспортери Kirpi MRAP, міномети та боєприпаси, перекрила протоку Босфор для російських військових кораблів та підтримала резолюцію Генасамблеї ООН про призупинення участі росії в Раді з прав людини.
Винні США, але ми вас помиримо
Цілу зиму разом з чоловіком-турком Жанна Харитонюк провела у селі Деражне, що на Рівненщині, де живуть її батьки. Тато постійно казав їй, щоб вони поверталися до Туреччини, бо існувала велика ймовірність того, що росія розв’яже велику війну в Україні. Вона послухалася батька, і подружжя встигло виїхати з країни. І вже вранці 24 лютого 2022 року чоловік повідомив їй жахливу новину.
«У нас в Мармарисі, де я проживаю, своя специфіка, – розповідає Жанна. – У місті багато українок, які взяли шлюб з громадянами Туреччини. Тому багато турків, так чи інакше пов’язані, з Україною і є вже майже українцями. Вони співчувають, допомагають Україні і українцям, активізуються і беруть участь у зборі гуманітарної допомоги і коштів на благодійність. Є, звичайно, і ті, хто не підтримує українців, або просто стоїть десь посередині, але таких меншість».
«Мова не про акції чи мітинги, – продовжує Жанна. – Це все більше на побутовому рівні, коли турки кажуть українцям, що клята Америка розсварює братні народи. Тому ваш президент повинен сісти за стіл переговорів і здатися. І це я чую від більшості».
На противагу Європі, у Туреччині відсутні проросійські мітинги. І самі росіяни, яких тут дуже багато, ведуть себе доволі тихо.
Ситуація пояснюється офіційною позицією турецької влади: посередництво Реджепа Тайіпа Ердогана між Києвом та москвою значно підвищило його рейтинг в країні. Недарма представники правлячої в Туреччині Партії справедливості і розвитку виступають за висування свого президента на Нобелівську премію миру за його політику врегулювання кризи.
«Я цю війну бачу як таку, що розпочалася ще триста років тому, – переконана Жанна. – Тому навіть це ми намагаємося донести до тих, з ким спілкуємося. Але це нелегко».
Українські біженці в Туреччині
Жанна – голова Спілки українців в Мармарисі, яку заснували нещодавно. Вона майже щодня спілкується з біженцями. Їхня ситуація доволі нелегка, тому що для українців, які були вимушені виїхати зі своєї країни, є три шляхи залишатись в Туреччині, маючи на це законні підстави – статус міжнародного захисту, гуманітарна посвідка на проживання та короткострокова туристична посвідка на проживання. Перший документ, який з часом навіть дає право легально працювати в Туреччині, оформити майже неможливо. Зазвичай, стверджує пані Жанні, пропонують робити туристичну посвідку на проживання, а вона коштує немалих грошей. Та навіть якщо людині вдається отримати статус міжнародного захисту, то нерідко виникають проблеми з житлом. Зараз до Туреччини приїхало багато росіян, і ріелтори підвищили ціни на оренду і продаж нерухомості в кілька разів. Тому багато українців вимушені робити нелегкий вибір: або платити шалені гроші за житло, або опинитися на вулиці.
«Українським біженцям тут дуже важко, – зітхає Жанна. – Роботу в Туреччині знайти сутужно навіть тим, хто тут проживає постійно. Зарплатня надзвичайно низька. На рівні української. Навіть маючи статус міжнародного захисту, який дозволяє офіційно працевлаштуватися, шансів знайти роботу майже немає. Але приклад українців у Мармарисі яскраво демонструє, що наша взаємодопомога дасть нам можливість пережити і ці темні часи».
Ми запропонували Жанні теж уявно звернутися до всієї української нації. Вона, не роздумуючи, впевнено сказала, що українці все зможуть і подолають будь-які труднощі. «Уявіть, самі біженці збирають «гуманітарку» та кошти для українських військових, – каже пані Жанна. – Тобто вони примудряються піклуватися не тільки про себе, але ще й про тих, хто потребує допомоги в Україні. І тут справа зовсім не у так званому «синдромі провини», а у внутрішній силі нашого народу, який демонструє неймовірні можливості навіть у чужій країні».
Українці в Туреччині виходять на мітинги, влаштовують акції на підтримку Батьківщини, збирають кошти, аби допомогти українським військовим, популяризують рідну культуру, знаходячи неабиякий відгук у турецькому суспільстві. Та головне, вони впевнені у тому, що краще вдарити правдою, аніж пожаліти брехнею. Щоб не сказати правди навіть там, далеко від рідної землі, потрібно дуже багато слів. А для того, аби переконати світ у незламності духу українства, достатньо одного погляду.
