додому Інтерв'ю “Вишиванка – це магія і таємниця”, – відома рівненська майстриня розповіла про...

“Вишиванка – це магія і таємниця”, – відома рівненська майстриня розповіла про секрети ремесла (ФОТО)

1219
Рівненська майстриня Зоя Романова
Відома рівненська майстриня Зоя Романова

Вишиванка, одна із багатьох речей, які єднають українців у складні часи війни. Рашисти намагаються знищити нашу автентичність, унікальність як особливість народу. Але, неможливо знищити те, що закарбоване тисячолітньою історією, виспіване у народних піснях, вистраждане сльозами людей та вишите візерунками на полотні. В Україні щорічно відзначають День вишиванки. Саме у цей день кожен українець одягає вишиту сорочку та йде на роботу, до школи чи просто по справах. Однак, що ж такого цікавого таять в собі наші вишиванки? Який прихований зміст можна прочитати у візерунках? Відома рівненська майстриня Зоя Романова присвятила мистецтву вишивання усе своє життя. ЇЇ студія вишиванки не перший рік радує виробами не тільки жителів Рівного і України, а й поціновувачів вишитих речей з усього світу. Саме тому журналістка “Рівне Онлайн” поспілкувалася з пані Зоєю про її ремесло.

Любов до вишиванок передалася генетично

-Пані Зоє, як довго ви займаєтесь мистецтвом вишивання ?

– Професійно я займаюсь вишиванням з 1983 року, а до того це була любительська робота. Я пам’ятаю свою першу сукню, яку вишила в сьомому класі. Одним словом, вишивання прийшло до мене із самого дитинства, бо моя мама вишивала, у бабці були вишивки, батько був кравцем і любов до вишиванок вже мабуть генетично передалася мені. Потім я отримала технічну освіту, одружилася, народила дітей і в 30 років почала займатися вишивкою професійно. 

– Чому ви вирішили відкрити свою власну студію вишитих робіт ?

-Так склалося в житті. Раніше я орендувала приміщення в Златі Плазі, там у мене був бутік в який потрібно було вкладати велику роботу. В 70 років я його закрила. Почала працювати сама. Зараз у мене набагато менше робіт, лише ті, які я можу зробити сама.

– Чи брали ви участь у показах, конкурсах та виставках ?

-Так. Насправді їх було дуже багато, усіх і не згадаєш.  Розповім про останню виставку, яка відбулася на День незалежності України минулого року. Вона називалася “Етніка”. Виставка проходила у Києві. Було дуже цікаво, різні зустрічі, праця і деякі продажі. Крім цього я брала участь у обласних та республіканських виставках. Колись працювала у палаці дітей та молоді і вела гурток моделювання одягу за народними мотивами. Тоді відбувалися декади українського мистецтва, в мене є там бронзова медаль ВДНХ СРСР. Я зробила костюми для ансамблю у поліському серпанку,  розробила орнамент і вишила машинною вишивкою. Багато років по тому я зустріла Марію Гончарову. Вона розповіла, що мої костюми ще й досі одягають на фестивалі і вони справляють враження на людей. Тоді я вже зрозуміла, що мені потрібно робити, щоб наші поліські костюми несли автентичність і захоплювали людей.

фестиваль "Український бренд: Етніка"
Подяка Зої Романовій за участь у фестивалі “Український бренд: Етніка”

– Чи є у вас замовлення на вишиванки з-за кордону ?

– Звичайно. Зараз вже трішки менше, а раніше, коли я працювала в Златі Плазі, то часто були замовлення. Замовляли і з Франції, і з Німеччини, Італії. В мене навіть була виставка в нью-йоркському музеї, там виставляли мої роботи. Колись стався цікавий випадок, який я запам’ятала. Була зима, до нас в бутік заходить чоловік невисокого зросту темного кольору шкіри в куфайці і шапці вушанці. І жіночка з ним. Вона розповіла, що цей чоловік переїхав із Південної Африки і він хоче замовити сорочку для його дружини. Так моя робота поїхала у Африку…  

-Хто створює дизайн вишиванок для ваших робіт ?

-Ніхто мені їх не розробляє… я народний майстер, я не малюю малюнки на папері, а роблю так як колись робили жінки. Малюнки всі у мене в голові. Уявіть собі ми зараз користуємося орнаментами, які були створені колись. Так розробляють нові, але у їх основі лежать ті ж самі візерунки, які були створені в давнину.  Уявіть собі жінку, яка виходить на вулицю і бачить мазанку, росу. яка блистить на сонці, мальви цвітуть. Вона  вбирала цю красу в себе, приходила і починала вишивати хрестиком, без малюнків, без нічого лише нитка на тканині. І так ці орнаменти передавалися, етнографи їх збирали і вони дійшли до нашого часу.

Вишивка- це магія і таємнця

– Чи є серед усіх ваших робіт особлива для вас вишиванка?

– У мене є мої тренди, тобто ті вишиванки, які я створювала. Наприклад, блузка-обманка. Я її створила дуже давно і щороку повторюю, це вже мій тренд. Чому вона називається обманкою?  Тому що у 18 столітті мереживо було доступне лише багатим жінкам і тому придумали такий взір через чисницю, на який ти дивишся і він тобі здається мереживом. І от він дійшов до нашого часу. Розумієте вишивка – це магія, це таємниця, як і у кожному мистецтві. Я не дослідник… Я виконавець, але я це все відчуваю через свої руки, серце та очі…

плаття-обманка, вишите плаття
Робота рівненської майстрині Зої Романової плаття – обманка

– Чи маєте ви якісь хобі окрім роботи з вишиванками?

– Колись, та і зараз, я дуже люблю класичну музику, танці, конкурси, виставки…У мене є ще маленький город, я із задоволенням дивлюся як на ньому все росте. 

-Як на вас вплинув початок повномасштабної війни росії з Україною?

– Коли почалась війна мені нічого не хотілося робити, я і не працювала, сиділа вдома. Весь час дивилася новини і переживала…Приблизно через п’ять днів я приїхала до себе на студію і почала працювати. Дякувати Богу, люди зараз цікавляться вишиванками.  Спочатку не було зовсім відвідувачів, перед Пасхою почали приходити внутрішньо переміщені особи. Зараз теж цікавляться…

Робота Романової Зої на фотопроєкті “Мавка” Анни Марії Далі

Вишиванка – це все моє життя!

-Що особисто для вас символізує вишиванка?

-Вишиванка – це все моє життя!

-Як ви вважаєте у сучасному світі вишиванки слід носити лише у святкові дні чи варто одягати їх в будні?

– Я вважаю, що кожен повинен робити те, що хоче. Якщо ти дивишся на себе в дзеркалі і хочеш сьогодні одягнути вишиванку, то чому б цього не зробити. У мене є дуже багато моделей, які я називаю офісними вишиванками. Я їх робила з тканин, які не мнуться, щоб мій одяг носили і на день народження і на роботу.

Вишите плаття, вишиванка
Плаття типу “офісна вишиванка” від Зої Романової

– Розкажіть мені про вишиванку як про виріб, які тканини застосовують та які орнаменти існують?

– Кожна майстриня має свої тканини та нитки, які вона використовує. Це не є загальною тенденцією. Від тканини і орнаменту залежить весь виріб. Якщо брати до уваги наше рівненське полісся, то у нас був серпанковий льон. Не можна говорити про тканини і орнаменти як про щось загальне. До конкретного автентичного  виробу ідуть певні тканини і візерунки. Для моїх ручних вишивок мені потрібна тканина, яка має полотняне переплетення, бо я вишиваю хрестиком.  Тобто у мене є свої тканини, які я використовую стільки часу. Якщо я хочу зробити якусь фантазійну роботу я використовую різні тканини. Шовк, якщо це машинна вишивка і сучасний крій.

Вишиванка
Вишиванка з поліськими орнаментами

– Розкажіть, чим відрізняються вишиванки різних регіонів нашої країни?

-Між різними регіонами існують відмінності.  Якщо взяти до уваги нашу поліську вишивку і взяти Закарпаття то це велика різниця і в фасоні, і у вишивці.

Вишиванка – оберіг від бід

-Розкажіть чим відрізняється чоловіча та жіноча вишиванки, зокрема орнаментами та фасонами ?

– Чоловіча та жіноча вишиванки відрізняються розташуванням орнаментів. На українській жіночій вишиванці весь візерунок зосереджувався на руці.  Вважалося. що вишивка –  це оберіг від бід. А вишивали його на руці, бо жінка руками колише дитину, готує їсти і тому подібне.  В основному вишивалася верхня і нижня частина рукава. В багатьох сорочках грудина не вишивалася.  Навіть не було на сорочці застібки. Зверху одягали корсет або безрукавку. 

 В чоловічих сорочках вишивали грудну частину, а також маніжки і комір. Якщо поглиблюватися у значення орнаментів, то можна у вишивці побачити символи: трикутники, ромби, зірочки. В сучасних орнаментах можна відслідкувати ті ж самі знаки.  Символом чоловіка вважався ромб.  Також можна знайти у вишивці трикутники із вкрапленнями – символ засіяної ниви, який також чоловічої родючості.

Жіночі вишиванки є барвистими та насиченими, чоловічі ж є більш стриманими.

Сучасна вишиванка, вишите плаття
Робота рівненської майстрині

 -Скажіть, що Ви зробите першим після перемоги України у війні?

– Буду плакати… Плакати від щастя…

Вишиванка – невід’ємна частина ідентичності та самобутності українського народу, як от сало, український борщ чи легендарні воїни – козаки. Це те, що створювалося та передавалося віками від наших пращурів. Правду кажуть, коли називають вишиванку кодом нації. Бо ж це й справді так. Вишиті, виплекані візерунки, які лягають різнобарв’ям кольорів на тканину, ніби розповідають про український народ. Хрестик до хрестика, нитка до ниточки… Так пишеться історія українців, наші звитяги, наші біди і страждання та непоборна жага до волі на своїй землі.