Війна в Україні сильно вдарила по бізнесу та підприємцям – працювати в умовах воєнного стану стало складніше. Найбільше війна вплинула на підприємців, бізнес яких знаходиться в зоні бойових дій. Бізнес Рівного та Рівненщини при цьому продовжує працювати, багато місцевих підприємців долучилися до волонтерської діяльності – постачають продукти харчування, забезпечують транспорт, доставку гуманітарних вантажів, перевезення та поселення біженців, переробку і зберігання продуктів. Волонтерська допомога підприємців Збройним силам та вимушено переселеним українцям дозволила забезпечити армію та людей усім необхідним для перемоги й збереження людських життів.
Розповідаємо історії підприємців, які під час російсько-української війни підтримують армію та виконують гуманітарні місії, у циклі “Бізнес, який рятує життя”. Про волонтерів, які жертвують власними прибутками і добробутом заради спільної перемоги, надаючи всю можливу допомогу. Зауважимо, що мета цього циклу – не реклама окремих сфер бізнесу чи підприємців. Ми лише хочемо розповісти про людей, чий приклад вважаємо гідним для наслідування, про соціально відповідальний бізнес і тих людей, які створюють надійний тил для всієї країни.
Сергій Парчук, який тривалий час займався забезпеченням сил ТрО та ЗСУ розповів, як він разом зі своїми друзями та колегами розпочали постачати харчування для ЗСУ. Працюють на базі кафе “Унісон”, куди возять продукти, гуманітарну допомогу. Там же готують, а звідти везуть бійцям і передають гуманітарку переселеним особам, відправляють в зону гуманітарної кризи.
– Починали ми з того, що забили четверо свиней. Поїхали на свиноферму, мій сват їх забив. Після того постало питання: якщо годувати тушонками Збройні сили України, то куди ж подіти кістки? Треба ж щось із кістками робити. Зрозуміли, що потрібно шукати якусь їдальню, – переказує Сергій Парчук. – Почали телефонувати по усіх закладах, де могли нас прийняти, щоб ми готували для ЗСУ і постачали для них харчування. Знайшли Романа Шустика, який надав нам кафе, в якому він дозволив нам працювати, і ми зараз займаємося цією справою. Усі працюють на добровільних засадах. Всі дівчата, які готують їжу, – всі знають з першого дня, що ніхто нічого оплачувати волонтерам не буде. Ми всі намагаємося з усіх своїх сил робити те, що ми можемо.
– Після цього почали звозити сюди продукти. Зв’язалися з волонтерами, зокрема Мирославою Прокопчук та Ярославом Васильцевим. Мирослава знаходиться в Іспанії, Ярослав – у Львові, де є загальний склад розподілу продуктів. Туди ми їздимо уже втретє (на момент запису розмови – ред.) і забираємо продукти, дитяче харчування, медикаменти, – розповідають нам волонтери.
Про діаспору з іспанської Малаги, яка підтримує українську армію, ми розкажемо в окремому матеріалі.
Звозимо до нас в кафе, після цього визначаємо на місцях потреби, відправляємо на місто Київ через Олександру Коваленко, депутатку міської ради, яка допомогла із зеленим коридором, – розповідає деталі Сергій. – Забезпечуємо хлібом, з яким нам люди допомагають. Волонтери печуть для нас хліб у селі Глинськ, вся громада до нас доєдналася. Допомагають варениками, салом, свіжим м’ясом – чим можуть.
На Рівненщину наразі прибуло кілька десятків тисяч переміщених осіб, яким також постачають харчування та іншу допомогу.
– В інтернат Мізоча прибули біженці 130 людей, ми їм допомагаємо. Недавно привезли пів буса продуктів, свіжого м’яса, одягу, – говорить Мирослав, колега Сергія.
Сергій розповідає про кухарів-волонтерів, які працюють на кухні.
– Це наш повар і господиня в закладі – Тетяна, – знайомить нас із персоналом Сергій. – Всі працюють на добровільних засадах. Так в нас маленька кухонька на велику кількість військових. Кількість не будемо називати – не в праві.
Мирослав також розказав, із чого почалося волонтерство.
– Є кафе “Тір” на автовокзалі – кафетерій. Все почалося звідти. Звідти привозили продукти, туди люди привозили, зносили це все потрошки. Підприємці, волонтери – всі небайдужі, – розповідає Мирослав. – Звідти ми почали це все робити. Зараз так само все приносять туди, там така ж “точка”, як і тут у нас, тільки трошки менше місця.
Про власників кафе “Тір” у нас також буде окрема історія в рамках нашого циклу.
Сергій, Мирослав та їхні колеги і друзі-підприємцями були одними з перших, хто почав забезпечувати в Рівному військових харчуванням, – з перших днів війни.
– Ми перші, хто почав робити для ЗСУ тушонку, з 27 лютого почали. Пізніше почали це робити і Агропереробка, й інші. Той дав м’яса, цей дав м’яса – небайдужі люди нам допомагали робити цю роботу. Ми не могли б самі зробити це все, – додає Сергій.
Не обходилося у волонтерській роботі і безе казусів. Про один такий випадок теж розповіли.
– Була така цікава історія. Були біженці, у нас просили: якщо є якась робота – телефонуйте, ми приїдемо. Попросили їх, щоб допомогли нам розвантажити машину. Приїхали за ними, а вони … випили, кажуть: “Ой, ні… ми не можемо” . Така от ситуація. Але ми вважаємо, що було б добре, і дуже просимо, щоб влада міста залучала біженців, особливо чоловіків, які мають відповідний стан здоров’я, до потреб Збройних сил України, – розповідають нам волонтери.
Наголосимо, що описаний випадок – одиничний. Ми сподіваємося, що подібні історії трапляються вкрай рідко.
Нам відповіли дуже коротко на наше стандартне питання: що б ви сказали рівнянам та усім українцям, якби мали таку змогу?
– Долучайтеся. Не будьте байдужими!
Читайте також:
- “Бо розумієш: в тебе там теж хтось є” – як бізнес Рівного підтримує армію
- Бізнес, що рятує життя: з Мюнхена через Польщу – до Рівного
Якщо Ви хочете поділитися історіями бізнесу у Рівному, який почав волонтерити під час війни, – надсилайте історії на електронну пошту [email protected].
