У Рівному страхова компанія відмовилася платити страхове відшкодування дитині, яка зламала ногу.
Батько дитини у 2018 році заключив договір (поліс) зі страховою компанією про добровільне страхування від нещасних випадків для своєї малолітньої доньки.
Влітку 2020 року застрахована особа отримала травму – перелом стопи. Згідно п 6.1.2 Договору про страхування ця травма відноситься до страхового випадку.
Батько дівчинки подав до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку та додав необхідний для цього перелік документів. Однак, страхова компанія відмовилася надавати грошову компенсацію.
Далі справа дійшла до суду. Чоловік звернувся з позовом до суду про зобов’язання провести нарахування та виплатити страхове відшкодування за його заявою про настання страхового випадку, стягнути пеню у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, та стягнути з відповідача (страхової компанії) на свою користь 5 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Місцевий суд відмовив позивачеві у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Тоді він звернувся до Рівненського апеляційного суду з вимогою оскаржити попереднє рішення та ухвалити нове.
Рівненський апеляційний суд вирішив частково задовольнити позовні вимоги.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції свої висновки вмотивував тим, що обраний позивачем спосіб захисту не поновить можливе порушене право позивача і відмова у задоволенні позову саме з цих підстав не позбавляє його права звернутися в суд з позовом про захист свого порушеного права в інший спосіб.
Такий висновок Рівненський апеляційний суд вважає незаконним, погодитись з ним не може, а оскаржуване рішення скасував.
Відповідно до згаданого вище пункту 6.1.2 Договору страхування повний перелік ушкоджень та розмір суми виплати зазначено в Таблиці №1 «Ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат за страховими випадками» Додатка №1 до Особливих умов добровільного страхування від нещасних випадків клієнтів фінансових правил страхування. Є серед них і страховий випадок, що стався із застрахованою особою, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативний висновок лікаря, рентгенівські знімки з описом.
Приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, відповідач послався на п.3.3.1 Умов страхування до Договору добровільного страхування від нещасних випадків, що є Додатком №1 до пропозицій страхової компанії щодо укладення електронного договору добровільного страхування від нещасних випадків (публічна частина договору) (далі — Пропозиції).
Вказані Умови страхування та Пропозиції страхувальником не підписані і матеріали справи не містять доказів, що при укладенні Договору страхування останній був з ними ознайомлений.
Не погодився апеляційний суд і з підставою відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування: «Медична довідка не може служити підтвердженням факту настання страхового випадку, оскільки не відповідає зазначеним вимогам».
Будь-якої іншої інформації, що саме стало відмовою у виплаті страхового відшкодування ані страховий акт, ані лист-відповідь не містять. Як і не зазначено у рішенні про відмову, які саме реквізити медичної довідки не зрозумілі або неповні, яка її форма і зміст не відповідає пункту 3.3.1 Умов страхування.
Зазначене було підставою для висновку про безпідставність відмови страховою компанією у виплаті страхового відшкодування позивачеві, а позовні вимоги позивача щодо його права на таку виплату є законними.
Не погодилась колегія судів з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту не є належним і не поновить його можливо порушеного права. Такий висновок суперечить нормам процесуального закону, не відповідає обставинам справи і доказам, що є у матеріалах справи.
Пунктом 105 Таблиці № 1 «Ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку та розмір страхових виплат за страховими випадками» передбачено, що розмір страхової виплати у разі ушкодження, яке отримала дитина, складає 3% від страхової суми.
Це дає підстави для висновку, що страховик зобов’язаний нарахувати та виплатити страхувальнику страхове відшкодування, що становить 3 % від страхової суми.
Відповідно до п.1.1.3 Умов страхування страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Враховуючи, що позивачеві страхову суму в строки, передбачені Умовами страхування, не виплачено відповідачем безпідставно, останній має сплатити страхувальникові пеню в розмірі 0,01 % за весь час прострочки по день ухвалення судом рішення.
Апеляційний суд не погодився з визначеним позивачем розміром моральної шкоди. Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, пов’язаних з фактом безпідставної відмови та у затягуванні відповідачем виплати відшкодування протягом тривалого часу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що вимога про відшкодування позивачеві моральної шкоди страховою компанією підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 000 гривень.
