Попри те, що моя мама з тих жінок, що мають міцний характер, підозра на коронавірус змусила її добряче понервувати.
Все почалося з того, що одного вечора з незрозумілих причин в мамі «підскочила» температура до 37,5 градусів. Таблетка жарознижуючих, трохи чекання, і все знову повернулося в норму.
Наступного вечора симптоми знову повторилися. Проте цього разу таблетка «Аспірину» діяла зовсім не довго. Минав якийсь час, і термометр знову показував 37,5 – 38 градусів.
Зателефонувати сімейному лікарю мама вже зважилася наступного дня. Коли жодні препарати не допомагали збити температуру тіла до потрібних 36,6.
Наступного дня, ближче до 11 години, приїхала бригада відбирати зразки на ПЛР-тестування. Мама живе в селі, тож приїздили спеціалісти з тутешньої поліклініки. Чи, як правильніше тепер казати центру первинної медико-санітарної допомоги.
Неабияк здивувало, що медичка яка контактує з інфікованими людьми, із засобів захисту була лише маска, щиток на голові та рукавички. Водій, який залишився чекати жінку в білому халаті біля машини, був одягнутий у повсякденний одяг.
Результатів тестування мама чекала близько трьох днів. На цей час усі, хто мешкає із нею в будинку, також пішов на самоізоляцію. Жодних медикаментів їй не прописували. Порадили лише приймати жарознижувальні, якщо температура підніматиметься.
Що цікаво, після відбору зразків на тестування температура більше не підіймалася. Мама має хронічний кашель, тож цей симптом не вважали ознакою коронавірусу.
«Ваш тест не показав жодного результату. В понеділок приїдуть візьмуть повторний. Мабуть, тести браковані були», – таким був дзвінок від сімейної лікарки у неділю ввечері.
Далі процедура була ідентичною. Щоправда, цього разу в медпрацівниці був який не який одноразовий захисний халат по верх звичайного медичного.
Результат повторного тестування був відомий, як і попереднього, за три дні. Коронавірус у мами не підтвердився. У той же день вона пішла до ЦПМСД та оформила всі необхідні довідки, аби вийти після ізоляції на роботу.
Ізоляція в очікуванні тесту
Сталося так, що в період, коли маму тестували на коронавірус, ми гостювали у неї. Тож на кілька днів також опинилися в ізоляції.
І хоча на обсервацію я йшла не вперше (перед Великоднем, коли чоловік повернувся із-за кордону, відсиділи два тижні на самоізоляції), абсолютно не були готовими до ситуації. Із продуктів мали хіба картоплю в льосі, залишки круп та пів буханки вчорашнього хліба… І попри те, що до магазинчика як рукою сягнути, вийти ж туди – зась.
Проте мама знайшла вихід із ситуації, із якого згодом сміялися всі разом. Щоразу, як треба було зробити закупи, вона телефонувала продавчині, та диктування збирала пакунок, а потім залишала його біля наших воріт. Розрахувалися за покупки, звісно, вже після ізоляції.
Марія ЯВОРСЬКА
Також підписуйтеся на наш паблік у фейсбуці Rivne Online 2.0
