176 міжконтинентальних балістичних ракет, здатних долати відстані у 10 тисяч кілометрів, невидимих для більшості систем протиракетної оборони і значно потужніших за бомбу, яка знищила Хіросіму. На додачу – десятки стратегічних бомбардувальників і тисячі ядерних боєзарядів.
У 1991-му Україна успадкувала від радянського союзу ядерний потенціал вартістю понад 100 мільярдів доларів. Він був більший, ніж у Китаю, Британії та Франції разом узятих. Крім нас, своя ядерка з’явилася також у Казахстану і Білорусі. Це не на жарт лякало світову спільноту.
На той час США та СРСР підписали договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь. Світу відчайдушно хотілося вірити у демократичну росію. Мовляв, ми інтегруємо її у глобальну економіку, вона відчує вигоду і одразу ж стане цивілізованою і європейською.
Натомість, що з ядеркою зроблять нікому не відомі нові держави? Чи не опиниться вона на чорному ринку або у руках якогось диктатора? Ці побоювання особливо актуалізували тодішні події у маленькій Югославії.
Як і СРСР, вона розвалювалася. У чотирьох з шести югославських республік до влади прийшли місцеві націоналісти. Спалахнула кровопролитна війна за незалежність Словенії і Хорватії. Страшно було уявити щось подібне на гігантській території радянського союзу…
Тим паче, що усі його колишні республіки тонули в інфляції та безробітті. Більшість населення опинилися за межею бідності. Де їм було взяти мільярди доларів на обслуговування ядерної зброї?
Захід хотів, аби контроль за ядерною кнопкою СРСР лишався виключно у руках їх нових друзів з москви. Менш, ніж за місяць до проголошення незалежності України американський президент Джордж Буш їде у Київ.
Він каже українським депутатам: США не допомагатимуть тим, хто прагне незалежності, щоб встановити владу місцевої деспотії, яка просуватиме – цитую – «самовбивчий націоналізм, заснований на етнічній ненависті».
Етнічна ненависть ввижалася Бушу-старшому явно не там… Як би наївно це не звучало сьогодні, у тодішній Україні були абсолютно готові до ядерного роззброєння! Всі розуміли: в іншому випадку просто не буде міжнародного визнання.
У Декларації про державний суверенітет, прийнятій ще до незалежності, записали: Україна має намір бути постійно нейтральною, не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї. Ми навіть погодилися утримувати своє військо під (!!!) об‘єднаним пострадянським командуванням. Проти не виступав навіть опозиційний Народний Рух.
І от у травні 1992-го українці раптом почули по телевізору, як той самий американський президент Буш на весь світ заявив: російський президент Єльцин повідомив йому, що уся тактична ядерна зброя України… вже у росії! Ніхто не розумів, що коїться. Навіть президент Кравчук казав, що нічого про це не знав.
Аж через роки з’ясується: з листопада 1991-го до травня 1992-го з України таємно вивезли 2883 ядерні заряди. У міністерстві оборони пояснили: це робилося відповідно до… Декларації про державний суверенітет України. Тої самої, прийнятої ще за СРСР.
Кажучи інакше, тактичну ядерку хтось вкрав, відповідно до документу держави, якої на той момент більше не існувало. Йшлося не про ракети великої дальності, а лише про заряди, призначені, щоб бити по живій силі та по фортифікаціях ворога.
Вони би дуже знадобилися Україні у лютому 2022-го, коли росія почала бомбардувати нас нашими ж крилатими ракетами з наших же літаків. Все це опинилося у неї в рамках програми ядерного роззброєння…
Тої самої, до якої нас змусив приєднатися наступник Буша – американський президент Білл Клінтон. У час, коли інфляція в Україні становила понад 10 000 %, він погрожував нам політичною і економічною блокадою з боку усього цивілізованого світу. В інтерв’ю, даному після 2022-го Клінтон заявив, що відчуває себе причетним до нашої трагедії.
А от москва набагато раніше заявила, що у 1992-му прийняла від України не 2883, а 2663 ядерні заряди. Куди ділися решта 220? Питання риторичне. Коли що, після 1992-го ядерними державами стали Пакистан і Північна Корея…
У 1994-му ми підписали Будапештський меморандум, де гарантії безпеки нам обіцяли США, Британія та росія, і через півтора роки стали повністю без’ядерною країною.
На той момент в Україні ще зберігалося 50 кілограмів високозбагаченого урану, придатного для створення ядерної бомби. Але ще через 14 років наш президент янукович віддав і його. Щоб сподобатися американському президенту Бараку Обамі, який вважав його не демократичним…
Через 4 роки після цього, у 2014-му російський президент путін заявить, що росія давала гарантії Україні, яка… припинила існування після втечі того самого януковича. Президент Обама у відповідь – ані пари з вуст.
Справедливості заради нагадаю, до 2014-го про ядерну зброю в Україні не замислювався майже ніхто. «Ну хто на Україну може напасти?», – думали більшість з нас. Така от розплата за національний інфантилізм. Пора дорослішати.
Нагадаємо, НАВІЩО З КРИМУ ВИГНАЛИ ТАТАР? (ВІДЕО).
