Примітка: блог – це ресурс, сайт, сторінка в мережі інтернет, де кожна людина представляє особисто себе, свої думки, інтереси, захоплення, знання чи будь що, що їй забагнеться. Редація не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за написання блогерів.
PREVIEW. Ця історія може бути вигаданою, а можливо й ні. Вирішуйте самі, як вам краще.
У серці Рівного, серед каналізаційних вод і романтичних алей парку «Лебединка», народжуються не лише спогади і діти, а й справжні історії кохання. Саме тут почалося знайомство Тетяни та Олександра — пари, чия любов довела, що щирі почуття та наполегливість можуть здолати будь-які перешкоди.
Знайомство під тінню верб і голуба
Тетяна та Олександр вперше зустрілися у 2013 біля Лебединки. Вона — впевнена в собі, чарівна, руда дівчина з глибокими карими очима. Вона любила приходити сюди після пар, щоб відпочити від метушні міста. Він — скромний, але наполегливий хлопець із щирою посмішкою, який завжди знаходив привід, щоб знову зустріти її погляд. Він побачив її і зрозумів – це вона. А познайомились вони, завдяки голубу і какашкам. Олександр ішов до неї, щоб познайомитись і у цей момент голуб з неба запустив “струю” на ліве плече хлопця. Вони обоє засміялися, а Тетяна запропонувала серветку.

Три роки очікування
Проте шлях до щастя був непростим. Тетяна на той момент вже перебувала у стосунках, які тривали понад три роки. Вони здавались стабільними, але щось у глибині її серця підказувало, що це не та історія, яку вона хоче писати далі. Дуже все було одноманітним. Олександр не здався. Він був поруч — у радісні та складні моменти, підтримував, коли це було потрібно, і навіть коли серце підказувало йому, що шанси мінімальні, він не відступав. Бо, як казав його знайомий гуморист Насос: “Гасконци нікагда не здаються”!!! Олександр ніколи не намагався розірвати стосунки Тетяни і її хлопця. За час знайомства, жодного разу не сказав їй, щоб вона покинула свого бойфренда і була з ним. Він просто був поряд і вірив, що одного дня вона побачить, як сильно Олександр її кохає.
Доленосний день
А Тетяна побачила кохання Олександра відразу. Можливо не у мить їхнього знайомства, а через трохи. Ще через пів року зрозуміла, що Олександр — це та людина, яка завжди дивилася на неї закоханими очима, навіть тоді, коли вона була для нього недосяжною. Нині вона зізнається, що це був непростий вибір, але серце вже давно все зробило його за неї. Та й екс-хлопець допоміг: виявляється, цей світ влаштований так, що навіть трирічні стосунки не перекриють зраду з старостою Тетяниної групи. Коли вона повідомила Олександру, що пішла від хлопця, він твердо вирішив про одну річ. Наступного дня він повів її на Лебединку і там спіймавши голуба, та ставши на коліно зробив Тетяні пропозицію. Наврядче, це був той самий голуб, що під час їхньої зустрічі навалив Олександру на плече. Втім, для красоти і драматургії – напишемо ще це був саме він) Ну прямо таки: шляхи голубині несповідимі.
Щасливий фінал біля Лебединки
Сьогодні Тетяна та Олександр часто прогулюються тими ж стежками парку Лебединка, де все починалося. Тепер вже не одні, а з двома донечками. Вони разом планують майбутнє, мріють про подорожі і кормлять голубів. А ще сміються над тим, як життя могло скластися зовсім по-іншому, якби не ось той голуб.
Ця історія — не лише про кохання, а й про терпіння, віру в себе та в іншу людину. Вона нагадує, що справжнє кохання не знає перешкод, а найголовніше — вміти чекати і не боятися бути собою. Але навіщо ця лірика. Ця історія, насамперед, про голуба. Якби не він – взагалі б ніякої історії не було!!!!!
Мораль: не будьте суворими з голубами)