У рівненському політикумі одні зривають аплодисменти в сесійній залі, інші – бронюються в фірмах зі скандальним шлейфом. Іноді це одні й ті самі люди. Особливо, коли йдеться про « принциповість», «антикорупційність» і «боротьбу з дерибаном». В Рівненській міській раді є депутати, які голосно говорять про мобілізацію та підтримку ЗСУ, а самі знаходять притулок під бронюванням у компаніях з довгим корупційним шлейфом та ще й за сотні кілометрів від місця свого проживання. Ті, які активно критикують чинну владу за те, що землю дають в оренду без аукціонів, а самі беруть участь у лагідній оренді великих ділянок міської землі, забуваючи про публічні закупівлі. Ті, що звинувачують у корупції інших, самі залишають без коментарів власні історії порушення чинного законодавства. Ті, хто любить досліджувати статки інших, а самі за час свого депутатства обростають зв’язками, підрядами від комунальних підприємств та цінними паперами. Це ягнята у вовчій шкурі, і мовчання для них – золото лише тоді, коли йдеться про їхні таємниці.
Політики, які будують кар’єру на викриттях і моралізаторстві, а самі користуються лазівками, перетворюють Закон на ширму. Це розслідування про двох депутатів Рівненської міської ради від фракції «Голос». Воно базується на офіційних деклараціях, судових реєстрах, тендерних даних з Prozorro, журналістських запитах та згадках у ЗМІ. Матеріал розповідає про те, як «голос» цих депутатів стає шепотом, коли йдеться про їхні власні інтереси. Про те, як антикорупційна риторика зникає там, де починаються бронювання, земля і бюджетні підряди.
Роман Денисюк. Канівська бронь рівненського політика
Почнемо з Романа Денисюка – депутата, колишнього очільника фракції «Голос» у Рівненській міськраді, який позиціонує себе як активний захисник громади, критик забудовників та борець за бюджетні кошти на оборону.
Денисюк є членом комісії з питань архітектури, будівництва та землевпорядкування, тобто має ідеальну позицію для людини, яка публічно піариться на виступах проти незаконної забудови та незадовільному фінансуванні ЗСУ. А чому пан депутат не на фронті? Тому що має бронь від мобілізації в ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» (ЄДРПОУ 33757711), розташованому в місті Канів Черкаської області – за сотні кілометрів від Рівного.
Ця компанія займається виготовленням виробів для будівництва, власне будівництвом, наданням в оренду транспорту і навіть видобутком корисних копалин.
Важливий факт: по ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» було відкрито понад 320 судових справ, 90 з яких належать до кримінальної форми судочинства.
Є і прірва журналістських розслідувань: тут вам і гарячка зі створенням консорціуму під майже мільярдний тендер «Криворізької теплоцентралі», і підряди на будівництво будинків на Херсонщині, і закупівлі по процедурі «Українська визвольна війна».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дозволяє бронювати працівників підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення. Зміни, внесені Законом №4630-IX, котрий набув чинності 04.12.2025, дозволяють бронювати працівників навіть з «проблемними» військово-обліковими документами, надаючи їм тимчасову 45-денну відстрочку для врегулювання статусу. Все криється у реальній необхідності конкретного працівника. Коли ж бронювання оформлюється через структури з іншого регіону або через компанії з багатою історією скандалів, суспільство має повне право питати – це виконання закону чи майстерна імітація законного рішення?
Міністерство економіки, яке затверджує списки з бронювання (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час»), вимагає, щоб підприємство було критичним для економіки чи оборони, але чи може рівнянин, зайнятий політикою в Рівному, бути незамінним у канівській фірмі? Сам Роман Денисюк не згадує про щоденні поїздки до Канева чи постійне перебування у цьому місті. Можливо, це «бронь на папері»? Це питання не просто риторичне. Воно межує з порушенням, бо бронювання не повинно бути інструментом для ухилення, а радше для підтримки життєво важливих секторів української економіки.
Варто пам’ятати, що підприємство може забронювати військовозобов’язаного працівника, який працює на умовах неповного робочого дня або тижня. Жодних обмежень щодо заборони бронювання таких військовозобов’язаних працівників у більшості випадків законодавством не визначено. Але фактично Денисюк є активним учасником рівненського політичного процесу, присутній на сесіях, комісіях та публічних заходах. Фактичне місце виконання трудових функцій не співпадає з географією «критичної необхідності». Формально закон не порушено. Але по суті створено індивідуальний захисний купол, який не має нічого спільного з підтримкою мобілізаційного законодавства.
Ми звернулися із офіційним запитом як до пана Денисюка, так і до тієї компанії, у якій він заброньований. Голова фракції «Голос» Святослав Клічук підтвердив факт бронювання Романа Денисюка компанією «Енергетично-дорожнє будівництво». Від компаній, у яких заброньовані депутати, відповіді ми так і не дочекалися.
Юристи, з якими спілкувалася редакція, звертають увагу: ключове тут – це фактичне місце виконання трудових обов’язків, реальність виробничих процесів і відповідність критеріям бронювання. Якщо працівник не перебуває за місцем діяльності підприємства і не виконує критичних функцій, така бронь може викликати інтерес у контролюючих органів.
Земля на 0,76 га: коли принципи закінчуються
Денисюк сьогодні публічно звинувачує міську владу в «дерибані» землі та наполягає на виключно аукціонних механізмах. Але є нюанс. Під час повномасштабної війни у декларації Денисюка з’являється оренда великої земельної ділянки в Рівному – близько 7,6 тис. квадратних метрів. Це відбувається у період, коли міським головою ще був Олександр Третяк, і «Голос» у місцевому політикумі мав ще певний голос (вибачте за вимушену тавтологію). Ще у декларації від 04.04.2022 ця земельна ділянка відсутня. Після відновлення декларування у документі, датованому 30.01.2024 (звітний період – 2022 рік), з’являється такий солодкий земельний наділ площею 7642 м2. Місцезнаходження об’єкта, тобто цієї земельної ділянки, який на дату набуття права згідно експертної оцінки коштував понад 5,6 млн грн, – Рівне.
Що ж відомо про такий ласий шматок землі у обласному центрі, щасливим власником якої є Роман Денисюк? Згідно кадастрового номеру 5610100000:01:003:0053, земельна ділянка розташована у місті Рівне за адресою вулиця Млинівська, 27. Це велика промислова зона, на якій розташовані нежитлові приміщення.
І ось тут починається найцікавіше. Справа у тому, що вищевказаний наділ є частиною більшої земельної ділянки площею 21 016 м2, яку ще в червні 2016 року орендувало у міста Приватне акціонерне товариство «Електро». Згідно договору ця фірма має право оренди на цю землю до 31 серпня 2055 року. Ми прослідкували зв’язки цієї компанії. ПрАТ «Електро» зареєстроване за адресою: 79056, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ КОВЕЛЬСЬКА, будинок 109А. Складна структура власності веде до топ-менеджменту «Прикарпаттяобленерго», а серед акціонерів ПАТ «Електро» є ТОВ «Електро-Закарпаття». Але найцікавіше, що 14,29% цієї фірми належать корпорації «ЄВРОБУДІНВЕСТ». Остання має відношення до Корпоративної групи «Група родини Вознюк». А Денисюк Роман був не лише помічником нардепа Вознюка Юрія Володимировича від ВО «Батьківщина» на громадських засадах у 2012-2014 рр., але є й його кумом.
Отже, схема законна, доволі проста, але дієва. Компанія орендує понад 2 га землі на околицях Рівного. В декларації Романа Денисюка як кандидата у депутати Рівнеради за 2019 рік ми бачимо певну нерухомість, яка, ймовірно, розташована саме на цій землі – будівля ленкімнати (єдиний варіант розшифровки – це «ленінська кімната») площею 355,1 «квадрата», яку він здобув у власність в грудні 2018-го. ПрАТ «Електро» як компанія-орендар звертається до Рівненської міської ради з проханням дати згоду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Млинівській, 27. Для чого це все робиться? Зараз зрозумієте.
11 березня 2021 року сесія Рівнеради дає таку згоду, а вже через 8 місяців на черговому засіданні затверджує цю технічну документацію. Загалом дроблення землі виглядало ось так:
1) земельна ділянка № 1 площею 1 384 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:003:0051;
2) земельна ділянка № 2 площею 264 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:003:0050;
3) земельна ділянка № 3 площею 7 240 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:003:0052;
4) земельна ділянка № 4 площею 4 486 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:003:0054;
5) земельна ділянка № 5 площею 7 642 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:003:0053.
Тепер невеличкий тест: вгадайте, на якій саме ділянці була розташована нерухомість Романа Денисюка? Вірно – на найбільшій!
В березні 2022 року ще тоді міський голова Рівного Олександр Третяк, звільнений з цієї посади після обвинувачення у адміністративній корупції, підписує з ПрАТ «Електро» договір оренди і акт приймання-передачі новоутвореної земельної ділянки площею 7 642 м2 з кадастровим номером 5610100000:01:003:0053.
Вже 3 листопада 2022 року з’являється новий документ – договір про внесення змін до договору оренди землі від 14.03.2022 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08.06.2022 №47045128). Цей договір, під яким знову ставить свій підпис мер-корупціонер Олександр Третяк, передає право оренди на цю ділянку новому орендарю – Денисюку Роману Віталійовичу. Лише тому, що на цій землі розташована нерухомість Денисюка, яку він далекоглядно придбав у 2018 році. І неважливо, що її площа в десятки разів менша за саму ділянку. Якби не такий вдалий «маневр», пан Денисюк міг розраховувати максимум на землю під своєю нерухомістю і, можливо, на якусь прибудинкову територію. А тут мало не гектар в межах обласного центру, який він у майбутньому зможе приватизувати! І до того «майбутнього» (нагадаємо, що договір ПрАТ «Електро» з Рівненською міською радою діє до 2055 року) ще достатньо часу.
Щомісячна платня за такий «кусень» дорогоцінної землі, який дістався Роману Денисюку, складає лише 14 тис. грн.
Чи справедлива така ціна? Скажімо, заледве. Для порівняння: право оренди ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0559 га на вул. Київській у Рівному пішло з аукціону за 1,47 млн грн.
Це сума річної оренди цієї ділянки, яка в понад 13 разів менша за ділянку Денисюка. За логікою речей, від оренди землі на Млинівській місто потенційно могло б отримувати 5-10 млн грн на рік. Або більше.
Здавалося б, усе законно. Але чому ПрАТ «Електро» не віддає в суборенду Денисюку, наприклад, 600 м2, а 70 соток не вертає місту, або ж не віддає орендареві, який би поповнював бюджет громади? Це гарна ділянка у стратегічному вузловому місці обласного центру, який можна було б використовувати як, наприклад, логістичний хаб. Тому виникає логічне моральне питання: чому те, що для ветеранів Рівного зась, а для інших є «корупційною схемою», для депутата Романа Денисюка стає «законною можливістю»? Особливо зважаючи на те, що ділянка з’являється саме за каденції міського голови, який публічно декларував курс на прозорість, але потім потрапив у реєстр корупціонерів.
Яскравих прикладів подвійних стандартів Романа Денисюка більш ніж достатньо. Ось допис, в якому цей депутат обурюється, що у Рівному намагаються провернути земельну «схему» з продажем 86 соток біля зоопарку. Тут йдеться про зміну цільового призначення, аби на аукціоні бюджет Рівного міг заробити більше. При цьому Роман Денисюк доволі цинічно маніпулює питанням допомоги ЗСУ з цього приводу. Ось що він говорив: «Оскільки, рішення, яке ми пропонували дало б можливість більше заробити для бюджет, відповідно більше допомогти для Збройних Сил. Якщо це зараз пройде, то я не розумію чому можна робити зовсім інше, ніж те що говорити» (витяг з Протоколу № 64 пленарного засідання 31-ї сесії Рівненської міської ради восьмого скликання від 1 травня 2025 року).
Святослав Клічук, який традиційно є «рупором» фракції «Голос» у Рівненській міськраді. На минулорічному жовтневому засіданні він взяв слово, щоб висловити власну думку (читай – позиція фракції, отже, і Романа Денисюка) стосовно розроблення проєкту землеустрою щодо відведення Обслуговуючому кооперативу житлово-будівельному кооперативу «ПАРКОВИЙ» у власність земельної ділянки на вул. Степана Бандери, 35-А. Ось що він говорив: «Центральний парк імені Шевченка, і до нього прилягає земельна ділянка. На цій ділянці є приватна нерухомість, очевидно під неї можна продати землю, але щоб ну інша частина дуже приваблива, дуже дорога. От сьогодні ми говорили, що немає вихователям, вчителям, на дрони не хватає грошей. От цю землю і іншу, напевно, було би логічно відрізати, поставити на аукціон і отримати максимально ціну і були би в нас гроші на всі наші потреби. Тому, наше прохання це не підтримувати, розділити цю землю і поступити в інтересах міста» (витяг з Протоколу № 68 пленарного засідання 34-ї сесії Рівненської міської ради восьмого скликання від 9 жовтня 2025 року).
А де ж був пан Клічук, коли під приміщення Романа Денисюка на 300 «квадратів» виділили землі у 25 разів більше за площею? Чому тоді він не кричав про приватну нерухомість, від якої можна відрізати цінну землю, оголосити торги і віддати її в оренду в інтересах міста?
На тому ж засіданні Микола Бляшин, ще один член фракції «Голос», заявив: «Чи відомо вам, як доповідачу, про те, що численна практика органів прокуратури до органів місцевого самоврядування, коли площа нерухомості не пропорційна площі ділянки, органи прокуратури скасовують такі рішення?».
І знову про непропорційність площі нерухомості та площі виділеної земельної ділянки. Ніби вони не про землю біля Парка Шевченка говорять, а про ділянку, що по вулиці Млинівській, 27.
Денисюк та його колеги з «Голосу» голосно кричать про «дерибан» землі без аукціонів на Prozorro, посилаючись на статтю 2 Закону «Про оренду державного та комунального майна», в якій йдеться про те, що «оренда здійснюється на основі таких принципів, як законність, відкритість, прозорість, рівність та змагальність». Але як саме Денисюк отримав цю ділянку? Згідно з Земельним кодексом України (стаття 124), оренда комунальної землі має проходити через аукціон, якщо не йдеться про спеціальні випадки, як продовження договору. Без аукціону це виглядає як той самий «дерибан», проти якого бореться Денисюк.
Контраст між риторикою і особистою історією тут надто помітний, щоб його ігнорувати. Українське законодавство не забороняє оренду землі під час воєнного стану, але вимагає прозорості процедур і уникнення конфлікту інтересів. До речі, під час першого голосування у Рівненській міській раді про надання Приватному акціонерному товариству «Електро» згоди на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки на вул. Млинівській, Роман Денисюк, згідно оприлюдненого протоколу засідання, не заявляв про конфлікт інтересів.
Як назвати політика, який одночасно критикує практику, від якої сам виграє? Можливо так само, як суд вирішив класифікувати екс-очільника Рівного Третяка? В розрізі цього розслідування це питання більш етичне, ніж юридичне. І звучить воно гучніше за будь-який допис у Facebook.
Партійні гроші та адміністративна відповідальність як маркер
Але уникнути адміністративної відповідальності новоспеченому депутату Роману Денисюку все ж не вдалося. Чомусь ця історія пройшла повз увагу журналістів-розслідувачів, якими так славиться Рівне? Та й фракція «Голосу» теж не коментувала цю ситуацію. Але від нас послідовність нашого розслідування вимагає згадати факт правопорушення Романа Денисюка.
Хто не чув від нього та його співпартійців палких промов на сесіях Рівнеради про розкрадання бюджету, порушення чинного законодавства та обов’язок кожного громадянина, тим паче депутата, якому містяни делегували повноваження приймати важливі рішення для життєдіяльності громади, не діяти всупереч чинному законодавству? Але Роман Денисюк точно знає, що таке порушення закону. З власного досвіду.
Йдеться про чітко зафіксоване порушення законодавства у сфері фінансування політичних партій. Роман Денисюк який був притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 212-15 КУпАП (номер справи 569/17357/23). Порушення виявило та задокументувало Національне агентство з питань запобігання корупції, а остаточну крапку у цій справі поставив Рівненський міський суд, визнавши факт правопорушення доведеним.
Суть справи полягає в тому, що у червні та липні 2022 року Роман Денисюк здійснив три грошові внески на користь Рівненської обласної територіальної організації політичної партії «Голос». Загальна сума цих внесків становила 17 тисяч гривень. Кошти перераховувалися офіційно, через банківську установу, з повною ідентифікацією платника та чітким призначенням платежу, що виключає будь-які версії про помилку чи випадковість.
Проблема не у самій сумі, а у статусі особи, яка здійснила ці платежі. На момент внесення коштів Денисюк був ФОПом, який мав договір про закупівлю товарів для комунального підприємства «Рівнеелектроавтотранс» Рівненської міської ради. Цей договір був укладений у травні 2021 року на суму 248 тисяч гривень, що значно перевищує граничний поріг, дозволений законом для осіб, які одночасно фінансують політичні партії.
Закон України «Про політичні партії в Україні» прямо забороняє фізичним особам, які мають або нещодавно мали договір із державою чи територіальною громадою на суму понад п’ятдесят прожиткових мінімумів, здійснювати внески на підтримку політичних партій. Важливо, що ця заборона діє не лише протягом строку дії договору, а й упродовж одного року після його завершення. Саме в цей заборонений період і були зроблені внески на користь партії «Голос».
Комунальне підприємство «Рівнеелектроавтотранс», з яким співпрацював Денисюк, належить до сфери управління Рівненської міської ради і є інструментом забезпечення потреб територіальної громади. Це означає, що укладений договір мав публічний характер і підпадав під усі обмеження, передбачені антикорупційним законодавством. Суд окремо наголосив, що у таких правовідносинах йдеться не про приватний бізнес, а про використання коштів громади.
Виявлення порушення відбулося не внаслідок політичного конфлікту чи журналістського розслідування, а в межах офіційної перевірки НАЗК фінансування політичних партій. Саме заступник голови агентства склав відповідний протокол про адміністративне правопорушення, який ліг в основу судового розгляду. Матеріали справи містили всі необхідні докази, включно з банківськими платіжними документами та даними з системи публічних закупівель ProZorro.
Показовим є й те, що сам Роман Денисюк, будучи належним чином повідомленим про дату і час судового засідання, до суду не з’явився і не надав жодних пояснень чи клопотань. Суд, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, визнав можливим розгляд справи за його відсутності, наголосивши на пріоритеті публічного інтересу у справах, пов’язаних із дотриманням законності у політичному фінансуванні.
За результатами розгляду справи, Рівненський апеляційний суд у квітні 2024 року визнав Денисюка винним у порушенні встановленого порядку надання внесків на підтримку політичної партії. До нього було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень, а також ухвалено рішення про конфіскацію всієї суми незаконно внесених коштів. Окрім цього, з порушника було стягнуто судовий збір.
Є роз’яснення НАЗК щодо внесення спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції подань про проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов’язаного з корупцією право порушення. За цим роз’ясненням, згідно з ч. 3 ст. 651 Закону «Про запобігання корупції» спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції, зокрема органи прокуратури та Національної поліції (ст. 1 Закону) можуть вносити такі подання. Відповідно до вимог п. 5.1 наказу Генерального прокурора від 18.11.2021 № 365 «Про організацію діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції поза межами кримінального провадження», прокурор зобов’язаний вносити подання керівнику органу, підприємства, установи, організації, де працює особа, яка вчинила таке порушення, після набрання законної сили рішенням суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Невнесення ж подання буде вважатися невиконанням завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 245 КУпАП, а саме виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень та запобігання правопорушенням.
Виходить, що після винесення протоколу про притягнення особи до адмінвідповідальності та винесення судового рішення прокурор чи орган Національної поліції мав звернутися із поданням до керівника органу (голову Рівненської міськради чи виконуючого його обов’язки), де працює особа, яка вчинила таке правопорушення, щоб такий керівник провів службове розслідування, з метою встановлення причин і умов, що їм сприяли.
Невідомо, чи прокуратура вносила таке подання. Якщо так, то чи було проведене ретельне службове розслідування, в результаті якого Роман Денисюк міг опинитися в реєстрі корупціонерів так само, як це сталося у свій час з Олександром Третяком? Адже ситуації дуже схожі. Ми подали запит стосовно цього до Рівненської міськради, та на момент публікації матеріалу відповіді ще не отримали.
Ця історія є показовою не лише з юридичної, а й з політичної точки зору. Фактично судом встановлено, що особа, маючи фінансові відносини з комунальним підприємством, порушила пряму законодавчу заборону на підтримку політичної партії. Це не оціночне судження і не політична інтерпретація, а офіційно зафіксований факт, підтверджений рішенням суду і реалізований через механізм виконавчих проваджень. Особливого резонансу справі додає той факт, що йдеться про фінансування політичної сили, яка публічно позиціонує себе як антикорупційна та принципова у питаннях прозорості.
Невідремонтовані санвузли та «фірми-родички»
З наших джерел надійшла інформація, що одним із «спонсорів» фракції «Голос» у Рівненській міськраді нібито є Олександр Рожчук, також у вузьких колах відомий як «Длінний». Тобто Роман Денисюк лобіює інтереси його фірм, а потім отримує за це кошти, взяті з «відкатів». Чи є справді зв’язок між прізвищами Денисюк та Рожчук? Прямого – ні. Але опосередкований беззаперечний.
У 2023 році Рівнерада виділила кошти на проведення ремонтів санвузлів в освітніх закладах обласного центру. За нашими даними, саме Роман Денисюк лобіював на ці замовлення таку собі компанію «Кортакоз», яка, за словами самої колишньої заступниці міського голови Рівного з гуманітарних питань Марини Кузмічової, є де-факто тим самим, що і ТОВ «Прогрес Девелопмент Компані». У своєму дописі від 29 жовтня 2023 року Марина Кузмічова згадує і Романа Денисюка:
«Пролобійована головою фракції (Романом Денисюком – примітка редакції) фірма «Картакоз», де-факто те саме, що і ТОВ «Прогрес Девелопмент Компані» на ремонт СВ 11 і 12 ліцею. Факт відсутності у цього підрядника майстрів і робітників на будівельному майданчику музшколи показовий, але… Неодноразово намагалась переконати голову фракції і фракцію не втручатись у роботу виконавчої гілки влади. Щоправда Фракція підтримувала механізм чесного тендеру і я просила інших підприємців вийти на тендер. З мене відверто сміялися, бо підготовка до тендеру = час, гроші, зусилля, а гарантій перемоги я не давала. Далі “запахло смаженим” і ремонтні роботи стали без руху… Роман Денисюк і інші голови фракцій мали би скласти свої повноваження і дати шанс своїм партіям іти чесно на наступні вибори, з іншими головами фракцій, адже гідні депутати у кожній фракції є…».
Ми зв’язалися з пані Кузмічовою, яка сьогодні очолює відділ культури, спорту, молоді та туризму Гощанської селищної ради, і спробували домовитися за зустріч, щоб взяти в неї коментар. Її відповідь була категоричною:
А тепер про зв’язок. Про те, що «Прогрес Девелопмент компані» є «паростком» компаній «Фіалка» та «Стиль-Декор», писало одне з рівненських видань. Таку собі Наталію Чикун можна зустріти у деяких фірмах родини Рожчуків. Наприклад, у 2018-2019 рр. вона була власницею ТОВ «Прогрес Девелопмент компані». Крім того, «Прогрес Девелопмент компані» має прямі господарські зв’язки з ТОВ «Фінвей-Україна», у якого орендує склади. Власницею «Фінвей-Україна» є Віра Рожчук, яка також є власницею «Стиль Декору». І, як ви вже, мабуть, здогадалися, Віра Рожчук є, ймовірно, матір’ю вже згаданого вище Олександра Рожчука. Розставивши всі крапки над «і», можна дійти висновку, що історія про лобіювання інтересів цих компаній Романом Денисюком за фінансову підтримку від підрядника не носить науково-фантастичний характер. Тим паче, що у 2023 році Рух «Чесно» писав про те, що єдиний, хто фінансував «Голос» у Рівненській міськраді – це колишній голова фракції Роман Денисюк.
Як мінімум, це не конспірологія, а сухий ланцюг реєстрацій і договорів. Наголошуємо: це інформація з особистих джерел, яка потребує перевірки правоохоронними органами. У журналістиці такі речі не подаються як факт – але й не замовчуються.
У публічному просторі всі згадані «товки» неодноразово фігурували у скандалах щодо освоєння бюджетних коштів без належного результату. Ось факти про довгобуд і фіктивний тендер на будівництво «Сарни-Арени» фірмою «Прогрес Девелопмент компані». Тут йдеться про Арцизькі очисні споруди, які ТОВ «Кортакоз» ремонтувало з мільйонними переплатами. А ось компанія «Стиль Декор» вже замішана в історії, якою зацікавився Антимонопольний комітет України. Загалом система youcontrol зафіксувала 28 критичних згадок у медіа про ці «товки». Але ми вже відійшли від теми.
Якщо Роман Денисюк, палкий «антикорупціонер» і «борець за правду» дійсно лобіював інтереси конкретних підприємців за винагороду, то саме поняття «лицемірство» для певних членів фракції «політичної сили «Голос» у Рівнераді стає просто технічним терміном.
94 закупівлі за рік
Згідно із даними Єдиного веб-порталу використання публічних коштів, Роман Денисюк як фізична особа-підприємець отримував кошти від різних комунальних підприємств. Динаміка кількість закупівель виглядає ось так:
- 2015 р. – 8
- 2016 р. – 12
- 2017 р. – 9
- 2018 р. – 10
- 2019 р. – 13
- 2020 р. – 12
- 2021 р. – 19
- 2022 р. – 11
- 2023 р. – 9
- 2024 р. – 6
- 2025 р. – 94
Суми по роках:
- 2015-2018 – 164 593 грн
- 2019-2021 – 147 645 грн
- 2022-2025 – 802 342 грн
Тобто ми бачимо, що з роки повномасштабного вторгнення росії Роман Денисюк почав заробляти на комунальних підприємствах та закладах суттєво більше, ніж раніше.
У топ-5 замовників Романа Денисюка входять Національний університет водного господарства та природокористування (НУВГП), КП «Управління майновим комплексом» Рівненської обласної ради, КП «Рівненський обласний центр соціально-культурних послуг», Рівненський апеляційний господарський суд та КЗ «Рівненська обласна стоматологічна поліклініка».
Варто згадати і той факт, що ТОВ «САН СКЕРЦО», яким володіє батько Денисюка, Денисюк Віталій Миколайович, а серед засновників – мати Денисюк Надія Михайлівна, виграє тендери на обслуговування таких установ, як КП «Рівнеелектроавтотранс», Здолбунівська окружна прокуратура, Обласний науковий ліцей, Рівненський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Рівненський державний гуманітарний університет. Особливі стосунки у батька Денисюка склалися з Рівненською обласною прокуратурою, якій ТОВ «САН СКЕРЦО» забезпечує поточний ремонт по утриманню та обслуговуванню електромережі та ремонти приміщень.
Чи може це свідчити про конфлікт інтересів, якщо частка Романа Денисюка в ТОВ «САН СКЕРЦО» складає лише 1%? Але місцезнаходження цієї юридичної особи збігається з адресою реєстраціїї ще однієї «товки» – «Велдмі», якою володіють Роман Денисюк та його дружина. Чи його батько є фіктивним бенефіціаром ТОВ «САН СКЕРЦО»? А, можливо, це просто успішний бізнес? Але важливо те, що опозиційний депутат зі своєю родиною все ж системно заробляє на бюджеті громади. Ми не будемо стверджувати, що для цього використовується депутатський вплив. Але натяк на конфлікт інтересів та наративів Романа Денисюка все ж є.
Святослав Клічук: антизабудовник з бронею від забудовника
Ще один депутат, який представляє партію «Голос» в Рівненській міськраді, – Святослав Клічук, який з серпня 2025 року очолив фракцію. Він заброньований через ПП «Модена» (ЄДРПОУ 31541926). Компанія має довгу історію судових процесів: система Youcontrol має дані про 40!!! кримінальних проваджень.
Тобто у випадку «Модени» ми не можемо говорити про добросовісного та законослухняного забудовника. Саме проти таких девелоперів і виступає «антикорупціонер» Святослав Клічук. Але не відмовляється від відстрочки від мобілізації саме у лавах такої «зашквареної» компанії – одного з одіозних забудовників, з якими Клічук нібито веде непримиренну боротьбу. Ось тут і виникає парадокс: антикорупціонер і антизабудовник заброньований у структурі забудовного бізнесу з проблемною репутацією. Чи часто ви бачили бджіл, які виступають проти меду?
Фінансовий ріст Святослава Клічука теж викликає питання. В період 2020-2025 рр. у його деклараціях з’являються державні облігації та інвестиційні сертифікати на суму близько 1,2 млн грн, а задекларовані доходи зростають майже утричі.
Скріншот з Єдиного державного реєстру декларацій
У 2020 році Клічук подає декларацію як кандидат в депутати. В ній немає цінних паперів. У декларації за 2025 рік у нього вже є боргові цінні папери, державні облігації України та інвестиційні сертифікати на загальну суму майже 1,2 млн грн. І якщо у 2020 році він офіційно декларує 1 млн грн особистих доходів, то у 2025 році ця сума вже становить майже 2,7 млн грн. Але питання «Звідки гроші?» залишається без публічної відповіді.
Микола Бляшин: як сховатися від війни у тумані Лондона
З початку повномасштабного вторгнення Микола Бляшин – депутат Рівненської міської ради від фракції «Голос» – зник із сесійної зали. Його відсутність пояснювали по-різному, але найпоширенішою версією було «навчання у Великій Британії». Саме це формулювання викликало глузування серед депутатів під час сесій.
Згодом ця версія отримала документальне підтвердження. У декларації за 2023 рік Бляшин зазначив оренду житлового будинку площею 108 квадратних метрів у Великій Британії. Орендодавцем вказаний громадянин Великої Британії на ім’я Брайан Декстер. Там же депутат задекларував статус студента Бірмінгемського університету та отримання понад 217 тисяч гривень студентської підтримки. Сам Бляшин пояснив це досить романтично: мовляв, шукав навчальні можливості для доньки і паралельно реалізував власну мрію, яка з’явилася ще після завершення Острозької академії.
Проблема, однак, не в мріях, а в контексті. Бо весь цей час Микола Бляшин залишався чинним депутатом міськради, членом бюджетної комісії та людиною, яка мала представляти інтереси громади. За даними моніторингових груп, він відвідав лише 46% пленарних засідань ради, а в 2022 році з 28 засідань профільної бюджетної комісії був присутній лише на десяти. Саме за це його публічно критикували колеги, зокрема колишній міський голова Володимир Хомко, який прямо поставив питання: чи нормально, коли депутат фактично голосує «з пивбару в Лондоні», поки інші працюють у місті або воюють?
Формально Бляшин нічого не порушив. Але політично і морально Лондон у цей період виглядав не як університетська аудиторія, а як дуже зручна форма дистанціювання від війни.
Після повернення до Рівного Микола Бляшин досить швидко активізувався в публічному полі. Він знову з’явився на засіданнях, підняв соціально чутливу тему закриття відділення «Укрпошти» на Басовому куті та загалом почав демонструвати залученість до життя громади. Паралельно стало відомо і про інший важливий статус – бронювання у зв’язку з доглядом за батьками.
І тут виникає запитання, яке неможливо ігнорувати: коли саме було оформлено цей догляд? До поїздки у Велику Британію, під час навчання в Лондоні чи вже після повернення в Україну? Бо якщо догляд за батьками був справді критично необхідний, то важко уявити, як його можна було ефективно здійснювати, проживаючи понад рік за кордоном.
Сама по собі турбота про батьків є беззаперечною цінністю і людським обов’язком. Але у випадку Миколи Бляшина вона виглядає як аргумент, який з’явився в дуже зручний момент. У той самий час, коли питання мобілізації, відповідальності й особистої участі у війні стали максимально чутливими для суспільства. І саме тоді, коли власна потреба у правовому захисті стала гострою, у публічному просторі з’являється тема догляду.
Як часто в українській політиці про батьків починають згадувати не тоді, коли вони справді потребують допомоги, а тоді, коли з’являється потреба у виправданні власних рішень? Лондон у період війни, хронічні прогули засідань міськради, а потім і бронювання по догляду складаються в одну лінію, де особисті обставини дивним чином завжди виникають саме тоді, коли вони найбільше потрібні самому політику.
Коли гасла стають декораціями
Що ж, вийшов доволі яскравий портрет Романа Денисюка, котрий в свій час очолював фракцію «Голос». Всі ці факти є гарною характеристикою того, яким насправді політиком є вищевказаний депутат. Попри дуже гучні декларації про тверду антикорупційну позицію, «все для фронту, все для перемоги», прозоре використання землі громади, прискіпливу увагу до тих, хто незаконно збагачується та ін. Але є ще одне, що добре характеризує Романа Денисюка – він руйнує стосунки абсолютно з усіма, з ким має справу. Він «побив горщики» з ВО «Громадський контроль», підставив та розсварився зі своїм кумом Юрієм Вознюком, погиркався із бізнес-партнерами, та й всередині фракції у нього виникли, м’яко кажучи, розбіжності із соратниками.
Це розслідування про систему подвійних стандартів. Про бронювання у компаніях зі скандальною історією. Про землю і бюджет, які раптом перестають бути проблемою, коли вони у власних руках. Про партію, яка будує імідж на викриттях, але мовчить, коли викривати потрібно своїх.
У країні, що воює, політики не мають права на імунітет від запитань. І якщо депутати Рівнеради говорять про бронь, суспільство має право знати: чи говорять вони голосно про всіх, чи лише про тих, хто не входить до кола «своїх»?
Левко Натомість
