Ірина Теслюк відома у нашому місті, як директор ФК «Верес» та єдина жінка-керівник в українському футболі. Її особливістю є те, щоможе поєднати та зорганізувати не лише дім, а й цілу футбольну команду. Спілкуючись з Іриною, склалося враження сильної, впевненої в собі та рішучої жінки, котра знає чого прагне отримати від життя. Редакція Rivne.Online вирішила дізнатися, звідки можна черпати натхнення та як мотивувати себе, при тому встигати вести домашні справи і отримувати задоволення від життя. Гасло успіху та мотивації – якості, які можна поєднати, аби отримати хороший результат.
Як людину футбольну для початку запитаю – Роналду чи Мессі?
– «Мене це вже питали. Один раз сказала, що один, а інший раз інший. Просто вони дуже різні. І певно я змінююсь. Тому і більше обираю ті чи інші цінності, які в даний момент мене наповнюють і відповідно чітко дати відповіді не можу. Вони обоє просто шедевральні футболісти і люди. А взагалі, якщо чесно, то Роналду дуже гарний зблизька, мала можливість роздивитися, коли працювала на фіналі Ліги Європи у Києві.
Ну, а тепер трохи банальне, але все ж. Як потрапила в спорт?
– Потрапила чисто випадково. Взагалі свого видатного спортивного минулого я не маю. Але працювала я в економічній сфері – страхова, банк, займалася магазинами. Раптом мої друзі почали відродження «Вереса». Мене попросили на волонтерських засадах відкрити і організувати роботу Фан-шопу. Перший ми відкрили за два тижні в «Екваторі». Дуже стислі терміни були але футбол і «Верес» просто не відпускає, і потроху я почала брати все більш активну участь в житті клубу. Спочатку працювало дуже мало людей. Кожен брав на себе максимум і робив, що міг. Ось так втягнулася, що без «червоно-чорних» вже не уявляю життя.
Роботи багато було. Це всіпам’ятають, а зарплата?
– Перший рік я точно працювала виключно волонтером. Я вірила в цей проект, в це відродження. І в клуб вступила однією із перших. Тоді мене це дуже захопило. А приблизно через рік, мені запропонували оплачувану посаду комерційного директора.
В тебе два сини. Як ти все встигаєш?
– Чесно – не встигаю і по доброму заздрю тим, хто встигає. Я намагаюсь зробити дітей максимально самостійними. Мене так батьки виховували. І я з ними уроки не вчу. Мусять самі. Один вчиться краще, а інший гірше. Сучасний світ зараз такий, потрібно вміти бути самостійним, максимально самим вирішувати свої питання.
А вдома готуєш?
– Готувати люблю, але не люблю потім після цього прибирати. Зараз мені молодший син часто з цією справою почав допомагати – з прибиранням, посудом. В нас є свої методи стимулювання. А от старший не дуже хоче це робити. Знову ж таки – кожен є особистістю.
А як чоловік ставиться до твоє роботи в футболі?
– Він коли вдома, то максимально допомагає, його поради є найціннішими для мене. Спочатку питання з футболом сприймалося скептично. Пізніше він звик, побачив , що в мене все виходить.
А діти футбол люблять?
– Отут я з своїми хлопцями домовитися не можу. От просто вони не захоплюються футболом і все.
Що любиш робити у вільний час, хоббі?
– Футбол забрав мене повністю. Тобто це робота, сім’я, діти, друзі. Якщо хоббі, то напевнее можна сказати, що це подорожі. Але знову ж таки – роботи чимало і справ, тому не завжди виходить, як хочеться. Намагаюся максимально брати активну участь у житті нашого міста, як би я вже є таким соціальним брокером, хочеться встигнути зробити побільше хорошого і цікавого. Маю в плані два цікавих проекти для реалізації разом із владою та бізнесом для рівнян. Мені потрібно багато руху. Навіть коли мені пропонують інші посади,і навіть зараз, і вони навіть кращі фінансово – я відмовляюсь. Там потрібно сидіти по графіку. Я так не можу. Я це пробувала і в мене не виходило. Отакий в мене характер.
То виходить, що в тебе робота стала і хоббі одночасно?
– Я краще скажу по-іншому. Тільки з часом ми можемо оцінити – чи то булла справжня любов чи ні. Так, хто би мені років 6-7 тому сказав, що я буду директором футбольного клубу, я би дуже посміялась. Тому життя продовжується і ми не стоїмо на місці. Можливо в мене попереду ще щось буде, ще драйвовіше. Це поки не відомо. Але точно я отримую велике задоволення від своєї роботи зараз, особливо, коли є результат.
З гаслом яким живеш? Чим себе мотивуєш?
– Гарної фрази з книжки не має. Просто живу, працюю, самоорганізовуюсь і це все з дисципліною. Тому що мій таймінг дуже жорсткий. Це постійні зустрічі з людьми, поїздки,, багато спілкування. Чим більше спілкування тим краще. Мене і кілька разів кликали подібного напряму якісь лекції тренінги проводити чи спікером бути. Але приведу останній приклад. З дітьми відпочивали у Мексиці і підсів офіціант поспілкуватися. Відповідно ми почали говорити і спочатку не повірив чим я займаюся. Потім почав питати поради, як йому стати краще, вирости в своєму напрямку. Я йому відповіла просто. За два вихідних дні, що він мав, запропонувала вивчити роботу всіх шести ресторанів на території готелю, а не тільки в тому, де він працював, допомагати бармену і на кухні безкоштовно в свій вільний час. Відповідно він всю кухню мав би зрозуміти зсередини.. І далі можна було переходити в інший готель і казати, що ти можеш бути адміністратором ресторану, бо в тебе є вже знання, як це працює, а можливо є і ідеї, як це покращити. Факт залишається в тому, що тобі ніхто не заплатить за те що ти вчишся . Ти повинен вміти працювати, мати знання, ідеї, а для цього потрібне бажання. І тоді тебе однозначно оцінять.
Що скажеш наостанок?
– Я вірю, що ми робимо хорошу справу. Хочу житии позитивними новинами та досягненнями. І з цим позитивом і житии легше. Дуже приємно, що Рівне взяло тенденцію до підтримки та розвитку спорту. І це дуже круто!
