Керівництво росії змушене йти на поклон до людей, яких іще менше тижня тому офіційно називало терористами. Бункерному діду конче треба домовитися про збереження своїх військових баз у Сирії.
В авральному режимі путін пробує знайти вихід на нового господаря країни Аль Джолані, під керівництвом якого повстанське угруповання «Хаят Тахрір аль-Шам» повалило владу династії Асадів. Більше 50 років саме вона була головним провідником російського впливу на Близькому Сході.
Здавалося б, і до чого тут Україна? Але ви тільки послухайте виття російських пропагандистів на чолі з соловйовим:
– Не понимаю я єтих кріков, што росія праіграла. Єслі народ нє хочєт ваєвать за свою страну, то никакіє внєшніє сіли нє памогут.
– Наши ваєнниє виполняют поставлєнную пєрєд німі задачу. Главноє і основноє – єто спєциальная ваєнная опєрация.
Як бачимо, нема для бункерного діда справи, важливішої за «дєнацифікацию» України. Щоб не випустити нас із своїх пазурів, скрегочучи зубами, стає на горло навіть власним геополітичним амбіціям.
Бо ж, якщо військово-морську та авіаційну бази у Сирії зберегти не вдасться, москва не лише буде витіснена з Близького Сходу, а і втратить частину прибутків від нафто-газової сфери та нинішню логістику для контактів із своїми друзями в Африці.
Щоб зберегти імідж серйозного регіонального гравця, вона разом з союзними Іраном та бойовою ісламською організацією «Хезболла» мали б рішуче впрягтися за Асада. Але, вочевидь, вільних сил для цього просто не виявилося.
Без України та Ізраїлю сирійські повстанці іще довго чекали б слушної нагоди для наступу, а так…
Кілька місяців тому Ізраїль знищив верхівку «Хезболли». Те, як це було зроблено, неабияк насторожило Іран. Він пообіцяв жорстку відповідь, але і досі утримується. І від відповіді, і від втручання у будь-які інші збройні протистояння.
Де саме застрягла росія, українцям розповідати не треба. Іще рік тому саме з України почалася ліквідація її найбоєздатнішої ПВК «Вагнер», яка свого часу була головною бойовою силою і в Сирії, і в підконтрольних росії країнах Африки.
Нині лобовими атаками, в яких гинуть десятки тисяч солдатів, росіяни відчайдушно наступають на Харківському, Куп‘янському, Лиманському, Торецькому, Краматорському, Покровському, Курахівському напрямках…
Щоб не зменшувати натиск, путін навіть пожертвував частиною власної суверенної території на Курщині. Втім, жодної української області до кінця так і не захопив. Дуже схоже, що тепер доведеться відмовитися також і від Сирії…
– Асад пішов. Покровителька росія на чолі з путіним більше не здатна його захищати, бо зав’язана на Україні і втратила там понад 600 000 солдатів. Для росії нема жодних причин бути там.
Такими словами на події у Сирії відреагував новообраний Президент США Дональд Трамп. Трохи раніше він наголосив, що український Президент Володимир Зеленський висловив готовність до переговорів про припинення війни в Україні і тепер путіну варто зробити те саме…
Багато наших аналітиків висловлюють скепсис щодо здатності Трампа досягти миру в Україні, зауважуюючи, що у нього відсутні механізми для тиску на путіна.
В той же час у європейських ЗМІ все частіше пишуть, що міф про велику непереможну росію є, м’яко кажучи, перебільшеним і у перемовини по Україні вона входитиме у становищі, вразливому для потенційного підвищення ставок щодо неї самої.
Наприклад, дивлячись, як легко росія відпустила Сирію, США та Франція почнуть демонстративно відновлювати колишній вплив у тих-таки Лівії, Малі, Центрально-Африканській республіці та інших країнах, куди російські військові іще донедавна без проблем вилітали із своєї бази у Сирії…
Якщо так трапиться, то знову ж таки – не без допомоги України.
Втрачаючи своїх найкращих людей, у важких кривавих боях українці на очах в усього світу відбирають у росії її улюблений статус наддержави. Вона стає значно вразливішою, зокрема, і у контактах із своїми нинішніми ключовими партнерами. Передусім, з Китаєм…
Якщо одної миті російський колос все таки впаде так, як свого часу СРСР, чи дочекається Україна подяки за те, що розвалила останню європейську імперію?
Нагадаємо, Ізраїль завдав удару по складах з боєприпасами у Тартусі, де російська військова база.
