До такого висновку дійшов, коли нарешті знайшов час уважно послухати нашумілу дискусію українського журналіста Віталія Портникова і «хорошої рускої» Юлії Латиніної.
Не погодитися з аргументами Портникова не можливо – вони безперечні для будь-якого мислячого українця. Не варто й зупинятися.
Куди пізнавальніше буде дослідити анатомію думки його опонентки – російської опозиціонерки і політемігрантки, яка на початку кожного свого ефіру, як то заведено на росії, попереджує своїх земляків, що є агенткою іноземного впливу.
Латиніна критикує путіна, не підтримує його вторгнення в Україну і в очах значної кількості наших співгромадян цього виявляється достатньо, аби вважати її «хорошою». Мовляв, це представниця демократичної росії майбутнього. З такими, як вона нам доведеться налагоджувати мирне життя. А отже досягати компромісу, який, як відомо, не можливий, якщо бодай одна сторона з чимось не згодна.
Чи можливо досягти чогось подібного з «хорошою» росією Юлії Латиніної?
Спробуємо дослідити, проаналізувавши її контраргументи Віталію Портникову.
Вже з самого початку дискусії Латиніна пропонує українцям відмовитися від усвідомлення себе жертвами російської імперії. Мовляв, чи не краще вважати себе її партнерами? На її думку, саме таке позиціонування автоматично дозволить українцям стати спадкоємцями такого важливого для росіян «вєлічія». Подумати тільки, скільки нових великих українців отримаємо!
Це і киянин Феофан Прокопович, який порадив царю Петру І називати Московське царство російською імперією, щоб було більше схоже до назви Русь.
Це і уродженець нинішньої Сумщини Олександр Безбородько – генерал-майор колегії іноземних справ росії, який безпосередньо займався першою анексією Криму.
Це і син чернігівської землі Кирило Розумовський – останній гетьман України, який зрікся булави в обмін на високу пенсію і особливий статус при цариці Катерині ІІ.
Це і представник Полтавщини, письменник Микола Гоголь, який, щоб бути успішним, обрав для себе писати російською мовою…
У Латиніної мову відібрало, коли Портников назвав усіх вищеперелічених зрадниками української ідентичності, які, для власної вигоди робили шкоду власному народу. Мовляв, нам і тепер варто вважати великими українцями, скажімо, заступника голови путінської адміністрації дмитра козака чи голову ради федерації валентину матвієнко? Перший походить з Кропивниччини, друга – з Хмельниччини.
Латиніна, вочевидь, збагнула, що називати аргументи етнічного єврея Портникова «фашизмом» чи «нацизмом» в очах аудиторії – а надто європейської – виглядатиме трохи дивно. Тому вирішила порівняти його заяву з заявами… лідерів американського руху за права темношкірих «Black Live Matter».
Мовляв, неповага до українців, які вирішили стати росіянами – є не що інше, як … расизм.
Замість називати усіх росіян злочинцями Латиніна пропонує переконувати їх, що злочинна війна з братською Україною є вигідна виключно путіну і його оточенню. А отже рускіє, які хочуть бути «хорошими» мають тиснути на владу з вимогою припинити агресію…
Портников рішуче відмовився і від цього теж. Мовляв, не брати нам росіяни, і ніякий не один народ, бо ж ні українці, ні євреї, ні будь-хто інший не мали жодного блокуючого пакету в побудові російської імперії.
Українцям не дозволяли жити у великих містах і пускали у владу лише, якщо вони погоджувалися стати перевертнями і русифікуватися. Євреям і взагалі забороняли переселятися за так-звану постійну лінію осілості, яка обмежувалася територіями нинішніх України та Білорусі і діяла з 1791 по 1917 роки!
Відмова українців вважати себе єдиним народом з росією помітно вивела Латиніну з рівноваги. Спершу вона не знайшла нічого кращого, ніж зауважити: так як росія чинили у будь-якій іншій імперії! Це ж, мовляв, 19-те століття! Тоді ніхто не ділив себе на національності – виключно за вірою і походженням. А якщо національностей не було, то і зраджувати не було кого!
Тему зради Латиніна червоною ниткою тягла через весь ефір. Весь час перепитувала Портникова:
Коли ці питання почали виглядати все карикатурніше, спробувала перевести розмову на інше. Ви от, мовляв, про національну ідентичність заговорили. А де закінчуються кордони цієї ідентичності? Чи дасть Захід гроші на відвоювання цих кордонів?
Коли Портников пояснив, що кордони ідентичності в головах, а не на територіях, Латиніна договорилася до того, що, мовляв, Заходу вигідно, щоб українці і росіяни продовжували вбивати одне одних. Так наче Захід, а не росія має у руках всі необхідні інструменти, щоб припинити війну.
Під завершення ефіру «хороша» руская більше не могла приховати звою істеричну злість. Дізнавшись, що майже 90% глядачів визнали переможцем дискусії Портникова, а не її, Латиніна єхидно запитала: чого при такій значній підтримці так багато українців намагається втекти за кордон і не бажає йти на фронт? Мовляв, якщо такі патріоти, чого і досі Хабаровськ не взяли?
Реакцію глядачів промовисто ілюструють коментарі під відео:
– Рускіє напали? Ви ж теж рускіє. Не впустіть щасливого моменту! Скиньте нам путіна! Перетягніть у Київ нашу опозицію і станьте новою столицею Великої Русі!
Так мислять росіяни. І «погані», і «хороші» – усі! Вони зверхні до інших, бо вважають, що є за них вищими. І байдуже, що з істиною тут анічогісінько спільного немає. ЇМ ПРОСТО ПОДОБАЄТЬСЯ БУТИ У ЦЬОМУ ПЕРЕКОНАНИМИ. Спираючись на це переконання, вони століттями ухвалюють невдалі рішення, але відмовляються це визнавати навіть самі перед собою.
Якщо Ви мислите не так, вітаю! Ви не росіянин!
Це, здавалося б, аксіома, але ж давайте не будемо забувати: чимало українців до війни цілком серйозно вважали, що нам треба президент такий як путін або лукашенко. Зараз вони може так і не вважають, але різних латиніних з арестовичами за звичкою слухають…Не варто заспокоюватися, вважаючи, що таких українців вкрай мало. Ми вже якось майже переконали самих себе, що наші на фронті мало не з бомжами воюють…
Тому, якщо маєте знайомих, які висловлюють віру у демократичну росію майбутнього, з якою у нас обов’язково буде все добре, поставтеся до цього серйозно. Не втомлюйтеся відкривати їм очі на невблаганну дійсність:
Шанси на те, що росіяни хоча б колись стануть демократичними і почнуть поважати суверенітет інших країн є нищівно малими.
