Президент Володимир Зеленський підписав закон про зміни умов мобілізації. Той самий, від якого він, якщо слухати опозицію, «усунувся, щоб не бруднитися об непопулярне рішення». Усунувся… але підписав…
Опозиційні політичні сили новий закон майже одностайно критикують. Навіть ті, які за нього голосували. Наприклад фракція «Голос», яка дала 16 голосів «за».
Після ухвалення її представник Роман Лозинський заявив:
– Несправедливість, що ворога зупиняють декілька сотень тисяч цивільних, яким важлива ця країна, і які вимушено стали військовими, поки інші сплять… Ми проголосували, бо за це чітко висловилося присутнє у залі військове командування.
На парламентське засідання, де ухвалювали зміни умов мобілізації особисто прибули головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, його заступник Вадим Сухаревський, міністр оборони Рустем Умєров та кілька польових комбригів. Вони закликали депутатів проголосувати, бо це дозволить збільшити кількість людей у війську.
Фракція «Європейської Солідарності», однак, одностайно відмовилася давати голоси за закон, який не міститиме положення про демобілізацію військових. За словами депутата Володимира Вятровича, така мобілізація не лише не збільшить кількості нових захисників, але й може – цитую – «послабити мотивацію тих, хто захищає країну вже не перший рік». Що тут можна сказати?
З одного боку ми маємо наших воїнів, які за більш, ніж два роки на передовій – ніде правди діти – досягли межі граничного виснаження. Вони майже не бачать дружин і дітей, їм необхідно привести до ладу здоров’я.
Ми не маємо жодного права говорити з ними, як ексзамміністра оборони Ганна Маляр:
– Коли йшли добровольцями, самі знали, що демобілізація відбудеться лише після завершення воєнного стану…
Було б, щонайменше, аморально розраховувати, що Перемога України є справою виключно добровольців першої хвилі. Щоб ефективно вести війну, маємо зробити з неї такий собі біг з естафетою: спортсмен пробіг дистанцію і відпочиває, інструктує наступного спортсмена. Тим часом біжить інший учасник команди. У підсумку Перемогу здобуває Команда і ніяк інакше.
З іншого боку, не можна не врахувати: якщо просто зараз ухвалити рішення про масову демобілізацію, навесні 2025-го фронт може просто «посипатися». У такому випадку довелося б мобілізувати значно більше необстріляних людей, ніж це відбувається зараз. Це призвело б до втрат, які складно собі навіть уявити.
Військові постійно розповідають: тих, кого мобілізовують відверто недостатньо, щоб покрити нестачу бійців у підрозділах. Очевидно: вилучити з закону пункт про демобілізацію від депутатів вимагало військове командування. Під час війни обговорювати його рішення ніхто з нас права не має.
Не голосувала за закон також і «Батьківщина». Її лідерка Юлія Тимошенко вимагала не багато, не мало: демобілізувати всіх, хто відслужив 36 місяців, одноразово платити кожному, хто підпише контракт з Міноборони 10 000 доларів, вдвічі збільшити зарплатню усім, хто провів на передовій понад 18 місяців і чимало чого іще…
Де взяти гроші на все це? Деякі опозиціонери пропонують зняти держфінансування з Єдиного телемарафону. Багатьом ця ідея подобається, але давайте порахуємо: на 2024 рік на телемарафон у бюджеті заклали… аж 1,7 мільяди гривень. Між тим, за даними голови фінансового комітету Парламенту Данила Гетьманцева, утримання українського війська обходиться бюджету приблизно у 5 мільярдів гривень на день! Невже народні депутати цього не знають?
Ще хтось пропонує заборонити гральний бізнес. Мовляв, не маючи, куди бездумно витратити гроші любителі азартних ігор автоматично вирішать донатити їх на фронт. Розказав цю ідею психологині Еліні Главінській. Вона відповіла:
– Ігроманія – це залежність на психічному рівні. Люди, які на це страждають потребують лікування. Вони не можуть думати про військових, бо навіть про себе думати не здатні – виключно про бажання піти і вдовольнити свій азарт. Розраховувати, що, заборонивши ігровий бізнес, ми автоматично позбудемося ігроманії – це, як розраховувати, що варто заборонити алкоголь і в країні одразу ж не стане алкоголіків.
Нашій редакції щиро цікаво, які ще відповідальні рішення для підвищення ефективності мобілізації здатна запропонувати парламентська опозиція? Обіцяємо, що найближчим часом запитаємо про це представників «ЄС», «Батьківщини» та «Голосу».
Поки ж маємо те, що маємо:
1) Призовний вік знизили з 27 до 25 років;
2) Від військовозобов’язаних вимагають носити з собою і пред’являти на вимогу поліції та представників ТЦК паспорт і військово-обліковий документ;
3) Громадяни, які перебувають на військовому обліку – в тому числі і ті, хто нині за кордоном – повинні уточнити свої облікові дані, звернувшись у ТЦК, ЦНАП або через створений електронний кабінет;
4) Тим, хто не матиме військово-облікових документів за кордоном не надаватимуть консульські послуги і не оформлюватимуть паспорти;
5) ТЦК зможуть через суд позбавляти ухилянтів водійських прав;
6) Підприємства, установи та організації зобов’язали забезпечувати прибуття їх працівників на збірні пункти;
7) Скасували відстрочку для аспірантів на контракті та студентів, які здобувають освіту, яка є не вища за ту, що її вони вже мають;
8) На військову службу можуть призивати засуджених до умовного терміну, крім тих, хто вчинив злочини проти національної безпеки України;
9) Замість строкової служби впроваджується базова військова служба. У вищих навчальних закладах її проходитимуть усі чоловіки, а також бажаючі жінки;
10) Особи, які не пройшли військову службу не зможуть працювати на державній службі.
Зважаючи на різні думки, які склалися серед українців стосовно закону про зміни умов мобілізації, вирішили уточнити, що ж про нього думають військові.
Анонімно опитали декого з них і ось що почули:
– Сьогодні ми не можемо досягти Перемоги, в першу чергу, тому, що, на відміну від нашого ворога, не здатні на широку мобілізацію. Безумовно, така мобілізація не може будуватися на самому лиш примусі, але безумовно й інше: у військових має бути право на звільнення у запас.
Влада має не намагатися нікому подобатися і чесно та по-дорослому через усі наявні у неї засоби масової інформації пояснювати людям рівень загрози, з якою ми зіткнулися. Мені здається, сьогодні багато-хто це розуміння вже втратив.
– Думаю, тему про демобілізацію придумали наші вороги. Так само, як і тему зневаги до ТЦК або жахливих умов, у яких начебто перебувають наші військові. Такі інформаційні вкиди мають завдання деморалізувати людей, змусивши їх до бунту.
Мовляв, усі втомилися, хочуть додому, давайте вже там про щось домовляйтеся! А усілякі популісти підігрівають вказані настрої…
Будь-який притомний воїн розуміє: одним махом звільнити зі служби півмільйона війська можна лише, коли є кого поставити замість нього. Якщо це нові солдати, вони не зможуть стати ефективними, якщо не пройдуть підготовки, у тому числі, і у бою, разом з досвідченими старшими товаришами. Ніколи не вірив, що навесні 2025-го усіх діючих військових зможуть відправити на ДМБ, тому те, що Парламент за це не проголосував сприймаю з розумінням.
– Буду чесний: замахався воювати за усю країну. Не надто мотивує, коли приїжджаєш у відпустку і бачиш купу молоді на дорогих машинах. По моєму, їх стало навіть більше, ніж до війни. Всі безтурботно п’ють алкоголь, сміються і розважаються. Бачу також, що мобілізація майже не торкнулася християн-євангелістів.
Вони досі розповідають, що брати зброю до рук їм не дозволяє віра, між тим, точно знаю, багато-хто з них має зброю, зареєстровану як мисливська. У підходах до мобілізації варто змінити іще дуже і дуже багато.
– Мобілізаційна кампанія провалилася, чи не насамперед, бо влада позвільняла багатьох досвідчених воєнкомів. Можливо, дехто і з них і справді мав завеликі статки, невідомо як накопичені, але принаймні справу свою вони знали і результат давали.
Тепер на місці багатьох з них перебувають офіцери, які мобілізацією раніше не займалися. Вони відверто нудяться цією робою і рахують дні, коли їх переведуть.
Складається враження, що сьогоднішні ТЦК не думають ні про що, окрім механічного виконання плану.
Поповнення часто прибуває таке, що клопоту від нього більше, ніж користі. Багато-хто увесь час п’є алкоголь, його штрафують, він усе одно п’є. На позиції на такого покластися не можливо! Між тим, зарплата у нього така ж, як у всіх. Ліпше б розділили її між досвідченими бійцями! Ми б виконували роботу ще і за нього і принаймні знали би навіщо це робимо.
А так намагаються набрати чим більше людей, мало зважаючи, на їх мотивованість і дисципліну. Думаю, більшість з тих, кого завербували за останній час було б ефективніше направити не на фронт, а, скажімо, на військові підприємства або ж просто копати редути. Щоб мотивованіші воїни могли робити свою основну роботу, не відволікаючись на усе це.
– Війна сама по собі є дика несправедливість. Рішень, які будуть подобатися усім на війні просто не буває. Чи треба демобілізація? Звичайно треба. Але в першу чергу, для солдатів з інвалідністю і тих, хто має численні поранення, психічні розлади і хронічні захворювання. Є сенс також звільняти спеціалістів, які мають бажання працювати на оборонних підприємствах і готувати молодих фахівців.
Варто враховувати і кількість чоловіків, мобілізованих з однієї родини, в тому числі тих, хто загинув. А також, якщо людина має двох чи більше неповнолітніх дітей. Всі решта мають виборювати Перемогу. Бо інакше життя в українців все одно не буде…
Також стало відомо, з яких джерел українці найчастіше дізнаються інформацію про війну.
