Такими словами 15 квітня 2022-го року Президент України Володимир Зеленський закликав увесь світ бути готовим до застосування росією зброї масового ураження:
– Вони можуть це зробити, для них життя українців ніщо. До цього має бути готова не лише Україна, а і весь світ.
Щоб краще пригадати, чим жила Україна у цей день, просто згадаємо, якими тоді були найпопулярніші новинні заголовки:
– «Командир морпіхів закликає терміново деблокувати Маріуполь. Ситуація критична», «Обстріл Харкова. 10 загиблих, серед них немовля, десятки поранених», «Підлість окупантів. Жителі Київщини травмуються від розтяжок у будинках і мін на дорогах», «Українців просять не ігнорувати повітряні тривоги, бо росія хоче атакувати з усіх сил» …
А іще 15 квітня 2022 року представники росії і України продовжували обговорювати, за яких умов могли б припинитися бойові дії. Днями журналісти «The Wall Street Journal» заявили, що до них потрапила чернетка мирної угоди, яку сторони напрацювали станом на той день. Повний текст документу не оприлюднювали, але основні пункти все ж розкрили.
Представники росії вимагали, аби Україна стала – дослівна цитата – «постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках». При цьому нейтралітет не мав розповсюджуватися на територію підконтрольного їй Криму.
Нам дозволяли прагнути членства у Європейському союзі, але у жодному разі не у військовому альянсі НАТО. Нам відмовляли у праві допускати на свою територію західну зброю. В органах нашої влади та у судах російська мова мала б функціонувати на рівні з українською.
Забаганки москви були такими, щоб чисельність Збройних сил України не перевищувала 85 000 військовослужбовців, 342 танки і 519 артилерійських установок. Дальність польоту українських ракет вимагали обмежити відстанню у 40 кілометрів.
Все це повинні були б гарантувати США, Велика Британія, Китай, Франція і, звісно ж, росія. Ці ж самі країни, згідно з кремлівським задумом, брали на себе обов’язок захищати нейтралітет України в разі порушення договору.
Також вони були зобов’язані – знову ж таки дослівна цитата – «припинити міжнародні договори та угоди, несумісні з постійним нейтралітетом України». Включно з будь-якими обіцянками двосторонньої військової допомоги…
Ну а що ж українська сторона? Як пише «The Wall Street Journal», вона рішуче відкидала пункт про офіційний статус російської мови, вимагала від держав-гарантів зброї та забезпечення безпольотної зони над нашою територією. Наполягала також, щоб склад нашої армії сягав 250 000 військовослужбовців, 800 танків і 1 900 артилерійських установок.
Представники України відмовилися обговорювати російський пункт з вимогою від Києва відкликати претензії щодо переходу під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, який переслідує військові злочини, а також не погодилися ратифікувати скасування усіх взаємних санкцій.
На думку журналістів «The Wall Street Journal», документ, який потрапив у їхні руки демонструє, до яких саме компромісів росія збирається схиляти Україну у разі, якщо західна військова підтримка вичерпається і її вояччю вдасться досягти значних територіальних здобутків на нашій території. Очевидно: вони намагатимуться зробити нас державою, абсолютно безпорадною перед майбутніми витками їхньої агресії.
Логіка кремля продовжує базуватися на хворобливій упевненості, що Захід на чолі зі США намагається розвивати Україну як таку-собі «антиросію», з допомогою якої у майбутньому планує захопити контроль над самою москвою.
Ми мусимо затямити: усі ці побоювання – не більше, ніж спосіб замилити нам очі на час, який необхідний агресору, аби переозброїтися і краще підготуватися до наступного нападу.
Маємо не забувати: усі угоди про припинення вогню, що їх росія укладала стосовно Грузії, Сирії і нас самих завжди використовувалися виключно для її власної вигоди і завершувалися одразу ж, щойно ця вигода минала.
Реальність не приємно приймати, але вона невблаганна: ПЕРЕГОВОРИ З МОСКВОЮ НЕ РЕАЛЬНІ В ПРИНЦИПІ! МИ ІСНУЄМО У РІЗНИХ ВИМІРАХ!
За таких умов нашим безальтернативним методом є максимально згуртуватися навколо підтримки нашої армії і бути єдиними, поки воєнний механізм держави-агресора остаточно не зламається. Це важко, але здійсненно. Тим більше, іншого вибору у нас з Вами просто не існує…
