З самого початку повномасштабного вторгнення росії Польща підставила нам своє сестринське плече. Допомогу наших західних сусідів важко переоцінити. Але з часом щось пішло не так – ерозія солідарності змінила настрої та відносини. Не у кращий бік. Але блокування кордону для українських перевізників – це не позиція усього польського народу. Ба більше, з усієї цієї історії стирчать вуха російської матрьошки, яка вміє маскуватися під невинну дерев’яну іграшку, всередині якої може бути заховане те саме гібридне зло, яке агресор використовує у своїх геополітичних іграх. І якщо ви хоч раз бачили цю матрьошку, то в ній завжди одне зло йде за іншим.
Хронологія ерозії солідарності
Почалося все з блокади кордонів 6 листопада минулого року перекриттям пунктів пропуску «Краківець-Корчова», «Ягодин-Дорогуськ», «Рава-Руська-Гребенне». 23 листопада до них додався ще й пункт «Медика-Шегині».
17 січня 2024 року блокаду усіх пунктів пропуску було припинено. Та ненадовго – вже 9 лютого протестувальники взялися за старе. 11 лютого сталося те, що викликало великий резонанс в українському суспільстві: протестувальники з Польщі понівечили українські «фури» і висипали декілька тон збіжжя прямо на дорогу.
Рівно через три дні польські протестувальники перекриють залізницю поблизу ПП «Медика-Шегині» і почнуть висипати з вагону українське зерно прямо на колії.
20 лютого розпочалася повна блокада українського кордону. Протестувальники заблокували не тільки пункти пропуску, але й вузли зв’язку та під’їзди до перевантажувальних залізничних станцій і морських портів. Станом на 20 лютого на шести пунктах пропуску («Дорогуськ – Ягодин», «Гребенне – Рава-Руська», «Медика – Шегині», «Зосин – Устилуг», «Долгобичув – Угринів» та «Корчова – Краківець») в чергах стояло вже 2,5 тис. вантажівок. І це, як обіцяють організатори акції, триватиме аж до 10 березня.
А ось вам думка пересічного поляка, волонтера Давіда Дехнерта, який постійно возить на кордон їжу та медикаменти для українських водіїв, які опинилися у пастці.
Цього ж дня на кордонах з Угорщиною та Словаччиною теж були схожі проблеми, але фермери цих країн обмежилися лише годиною протесту, після чого рух вантажівок відновили. Але цей факт свідчить про тенденцію, яка вигідна лише одній країні.
20 лютого сталася ще одна резонансна подія, яку обговорювала вся Європа. Під час загального страйку польських фермерів у Водзіславському повіті Сілезького воєводства, що на півдні Польщі, було помічено плакат з промовистим написом: «Путін, наведи порядок з Брюсселем і Україною, а також з нашими урядовцями». Також на тракторі майорів радянський прапор. Фермера затримали саме за нього – радянська кумачева символіка з молотами та серпами офіційно заборонена у Республіці Польща. Але мова не про кару, а про злочин. Адже якщо хоча б один поляк дозволяє собі почепити на тракторець таке неподобство, значить, це комусь потрібно.
Які вимоги у польських протестувальників
З самого початку польські перевізники вимагали повернення до практики видачі дозволів для українських вантажоперевізників. Ніби транспортний безвіз, який було введено влітку 2022-го для українців, створює нерівну конкуренцію на ринку.
Ще минулого року Верховна аудиторська палата Польщі (Najwyższa Izba Kontroli, NIK) опублікувала результати розслідування щодо неконтрольованого імпорту зернових з України з січня 2022-го до серпня 2023 року. Причиною зернової кризи було названо «неефективні дії та рішення польського уряду», повідомляє газета Rzeczpospolita.
Польські фермери звертаються до свого уряду з вимогою ввести дотації на закупівлю кукурудзи та не підвищувати сільськогосподарський податок. Буцімто українське збіжжя мало йти транзитом через Польщу так званим «коридором солідарності», натомість розвантажувалося в країні, демпінгуючи ціни польських аграріїв.
Наратив про демпінг з точки зору експертів виглядає безглуздим. Потрібно враховувати глобальну ситуацію, яка склалася на світовому аграрному ринку через різке підвищення цін, яке спровокувало зокрема і російське вторгнення в Україну. Ріст склав в середньому аж 20%.
Ще один важливий фактор – неврожай у багатьох європейських країнах. У рік початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну були прогнози про те, що Польща дещо скоротить вирощування зернових культур через несприятливі погодні умови і високу вологість ґрунту. Про це повідомляло видання World Grain.
Але більш важливими у цій історії братнього протистояння є, на нашу думку, політичні аспекти. У жовтні цього року у Польщі відбуватимуться вибори, а польські аграрії в такий спосіб планують отримати від Єврокомісії додаткове фінансування та субсидії.
Чому сталося чергове загострення на українсько-польському кордоні?
Здавалося б, 17 січня 2024 року фермери домовилися з владою Польщі і зняли блокаду. То чому ж протести поновилися? Справа у тому, що Єврокомісія відхилила пропозицію поляків і відмовилася відновлювати мито на експорт агропромислової продукції з України. Це послугувало маслом, яке по-новому розпалило вогнище масштабних протестів. Полякам не до вподоби ні дії власного уряду, а радше його пасивність, ні «Європейська зелена угода», ні стратегія ЄС «Від лану до столу», ні Спільна аграрна політика Європейського Союзу. І тут можна було б зрозуміти представників польських сімейних фермерських господарств, на думку яких, здорожчання собівартості виробництва і преференції на користь агроімпорту України загрожують продовольчій безпеці Польщі. Але не забуваймо, що політичний «ікс» у цьому рівнянні все ж присутній.
Основним організатором страйку польських фермерів є незалежна самоврядна профспілка індивідуальних фермерів «Солідарність», яка перетворила Україну на заручницю виключно економічних інтересів польських виробників. Також експерти стверджують, що протестні акції біля Сейму Польщі не викликали б такого резонансу, як блокада україно-польського кордону. Таким чином «Солідарність» намагається підвищити власні політичні імідж та вагу. Багато вкраденого росіянами українського зерна заповнює світові ринки по заниженим цінам. І це є очевидний сигнал про те, що кремль планує і надалі посилювати свій контроль над світовим ринком зерна.
Ситуацію на українсько-польському кордоні активно використовує російська пропаганда. Тим паче, що росія точно доклала до цього руку. Одним з організаторів акції протесту є такий собі Рафал Меклер, який представляє люблінський осередок партії «Конфедерація свободи та незалежності». Це євроскептики, які завжди виступали проти євроінтеграції України. Пан Меклер з 2013 року займається міжнародними перевезеннями, зокрема, до росії та білорусі. А ще цей українофоб на початку широкомасштабного вторгнення заявляв, що політика України є «бандерівською», а Тернопіль та Львів «мають культ вбивць і з цим треба розбиратися». Ще він звинувачував ЗСУ у отриманні пального на пільгових умовах, а потім у перепродажі його перевізникам, які їдуть в Польщу і витісняють місцеві компанії. Ця ж особа власноруч підписала договір зі «Словацькою унією перевізників», намагаючись залучити і Словаччину до блокади українських вантажівок. І наостанок ось таке: Меклер вважає, що польська економіка у гіршому стані, ніж українська в умовах війни. Тобто кремлівська методичка у всій її потворній красі.
Розслідувачі інформагенції Guildhall вивчили партійну приналежність та коло спілкування організаторів протестів та дійшли висновку, що до блокування кордону причетні російські спецслужби. Про це свідчить і той факт, що партія «Конфедерація свободи та незалежності» має тісний зв’язок з правою організацією «Всепольська молодь», яка відома давніми зв’язками з РУР – терористичною організацією «російський імперський рух», яка вербувала бойовиків для угруповань так званих «днр» та «лнр».
Усе це, вочевидь, рефлексивне управління, яке так любить застосовувати кремль – нав’язування людям заздалегідь визначених кимось уявлень, точок зору, позицій та думок з метою сформувати усвідомлене прийняття запропонованих норм життя. Однак, польська влада не визнає цього. Або не хоче визнавати.
Як вирішити проблему?
Польські фермери чомусь сконцентровані виключно на забороні української агропродукції. Про російський чи білоруський імпорт, який в доволі значних обсягах потрапляє на ринки Європи через, зокрема, Грецію, не йдеться. Нагадаємо, що минулого року офіційний Київ підготував позов проти Польщі, Угорщини та Словаччини до Світової організації торгівлі щодо заборони ввозу української пшениці, соняшнику, ріпаку та кукурудзи. Це пряме порушення європейського законодавства. Ми призупинили позов. До того ж, не вводили жодних обмежень на польський імпорт.
А тим часом протест фермерів, за яким стоять проросійські політичні сили, поширюється на всю Європу. І якщо чеський президент Петер Павел просто констатує цей факт, то прем’єр-міністр Угорщини особисто закликає повісити на європейські кордони великий замок, який би не дозволив українській агропродукції потрапляти в ЄС. Певні звинувачення лунають і в бік Брюсселю, який вже рік як не може вирішити цей спір.
А яке ж бачення цієї проблеми головних функціонерів Польщі? Міністр розвитку та технологій Польщі Кшиштоф Гетман зробив заяву, в якій назвав протест польських фермерів «гідною справою». Саме він допускає можливість запровадження ембарго на всі сільськогосподарські товари з України.
Президент Польщі Анджей Дуда заявив: «Я шкодую, що такі ситуації сталися, але, з іншого боку, прошу також пам’ятати, що Польща – демократична країна, де право на протест просто існує. І воно гарантоване Конституцією. Якщо є законний протест, цей протест просто толерантно сприймається і захищається».
Більш проукраїнська позиція у польського прем’єра Дональда Туска, який під час зустрічі з польськими фермерами сказав: «Нас чекає дуже серйозна боротьба. Ми хочемо підійти до цього максимально відповідально». За його словами, український сільськогосподарський сектор «набагато більш європеїзований з точки зору бізнесу, ніж декому здається». Також він зауважує, що мова не лише про українських виробників, але й інтереси «голландських, німецьких чи датських компаній» в Україні.
Генконсул Польщі у Львові Еліза Дзвонкевич відверто говорить про те, що «форма протесту польських аграріїв, які блокують кордон з Україною, ганьбить Польщу і руйнує українсько-польську дружбу». На своїй сторінці у Facebook вона порівняла усю цю ситуацію з подіями Другої світової війни, коли під час Варшавського повстання 1944 року росіяни, які стояли на правому березі Вісли, не погодилися на посадку (для дозаправки) літаків західних союзників, які допомагали оточеним повстанцям у Варшаві. «Не можу більше мовчати. Справжній поляк ніколи б не вдарив сусіда-борця за свободу у спину», – пише пані Дзвонкевич.
Речник Міністерства закордонних справ Польщі Павел Вронський так прокоментував протест фермерів: «Говорити зараз антиукраїнські тиради, вихваляючи путіна і закликаючи його добити українців, звучить як спроба захоплення фермерського руху безвідповідальними елементами або пропутінськими агентами. Єдина людина, яка виграє від цього, — російський диктатор володимир путін».
Нещодавно заступник міністра сільського господарства Польщі Міхал Колодзейчак повідомив, що офіційні переговори з протестуючими фермерами розпочнуться 26 лютого. А урядовці обох країн запланували зустрітися у Варшаві 28 березня, аби розв’язати проблему блокади польсько-українського кордону.
Та проблему все ж вирішили розв’язати раніше. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що пункти перетину кордону з Україною оголосять «критично важливою інфраструктурою». І це допоможе гарантувати проходження військової та гуманітарної допомоги, яку теж блокують мітингувальники.
Ось, що каже про це вищезгаданий Давід Дехнерт:
Думка пересічного поляка
Ми поцікавилися, що стосовно цих резонансних подій думає людина, яка у 2021 році отримала паспорт громадянина Польщі. Дмитро К., який працює перевізником, воліє, щоб ми не називали його прізвище. Він одразу запитує, що саме нас цікавить – те, що в Польщі транслюють по телевізору, чи власне соціальна напруга?
«Якщо мова про телебачення, то цьому не приділяється багато уваги, – розповідає Дмитро. – А от дивлячись коментарі на Youtube, можна побачити багато хейту від поляків. Все те, що зараз відбувається, може стати підґрунтям для серйозних речей. Поки це просто непорозуміння. А який наступний крок після непорозуміння? Вірно – протистояння. За офіційними даними, 77% поляків підтримують протести. Але вони не дуже заглиблюються в тему і хочуть підтримати своїх фермерів, аби покращити умови саме для них».
Дмитро розповідає, що їздить на фурі, і у нього є радіо, по якому він слухає, про що говорять водії. «І зараз от тривають ці акції по перекриттям доріг по всій Польщі, – продовжує Дмитро. – Ну і нерідко таке буває, що нам доводиться по декілька годин стояти у серйозних заторах. Водії дуже радикально проти цього налаштовані. Часто чую, як польські водії називають тих, хто влаштовує ці протести, якщо польською, «єбані хлопі» – «йобані селюки» (ред. стилістика збережена). Ми тут на цій дорозі заробляємо гроші. І кому вони роблять гірше – нам чи Україні? Водії зараз злі. Хоча, пригадай, саме перевізники раніше блокували дороги, а фермери були лише дотичні».
«Стосовно того, що польське суспільство втомилося від війни в України, від українських біженців, то для Польщі від біженців тільки прибутки, – переконливо говорить Дмитро. – Але аналізують це одиниці, ті, хто справді в темі. А такі посполиті люди, водії, фермери, вони про це не знають. Або не хочуть знати. А градус, скажімо так, роздратованості польського суспільства напливом біженців підігрівається тим, що, наприклад, приїжджаючи в якийсь торговий центр у Варшаві, ти в основному чуєш «рускую рєчь».
Коли Дмитро дивиться у Польщі новини і натрапляє на щось на кшталт «п’яний водій влаштував ДТП з постраждалими», він подумки молиться, аби за кермом автомобіля-винуватця не був хтось з українців. Бо це, на думку, Дмитра, може стати тою іскрою, яку легко роздути в пожежу.
«Якщо говорити про ці протести з політичної точки зору, то тут все просто. В польських ЗМІ поки немає інформації, що це «рука кремля». Але ж ми знаємо просту істину: хочеш зрозуміти, хто винний, подумай, кому це вигідно, – розмірковує Дмитро. – А ще мене дивує той факт, що у Польщі безліч українських громадських організацій. Чому вони не реагують на таку дичину? Можливо, такі акції потрібно офіційно узгоджувати, а це насправді зробити непросто. Не знаю».
Ставлячи останнє запитання, Дмитро мав на увазі масові акції українців. Але все ж наші співвітчизники не сидять, склавши руки. На початку грудня минулого року українські водії і волонтери збиралися під парламентом Польщі, аби висловити протест проти блокування польськими перевізниками й аграріями кордону з Україною. Вони навіть підписали і передали до канцелярії Сейму лист до маршалка нижньої палати польського парламенту з проханням якомога швидше вирішити проблему блокади кордону.
Чому зараз путін аплодує полякам, і чому Польща і Україна – сестри, які нічого одна одній не винні
20 лютого під час масштабного страйку фермерів місцевими журналістами були помічені і антинатівські гасла. Кілька сотень поляків несуть плакати з написами «Це не наша війна», «Ні НАТО» та розшифровку абревіатури НАТО – «Нальоти, Атака, Терор, Окупація». І це доволі дивно, якщо не сказати провокативно, адже польський уряд серйозно ставиться до сценарію, за якого російська агресія проти країн НАТО, зокрема самої Польщі, стане можливою.
У комітеті ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики теж мають свою оцінку ситуації. Якщо блокування кордону буде тривалим, український бюджет втратить 7,7 млрд грн. Але Польща теж залишиться у програші. За офіційними даними Державної митної служби, за минулий рік Україна завезла до Польщі товарів на $4,7 млрд, а Польща до нас майже в 1,5 рази більше – на $6,6 млрд.
А щодо того, що деякі поляки говорять про те, що їм занадто дорого обходиться ця війна та утримання наших біженців, то на це теж є відповідь. І дав її професор Мацей Дущик із Центру досліджень міграції Варшавського університету. Він стверджує, що від початку повномасштабного вторгнення росії Польща витратила на підтримку українців 3,5 мільярди злотих. За цей же період біженці з України сплатили до бюджету Польщі 10 мільярдів (!!!) злотих податків. Це $875 млн проти $2,5 млрд. При цьому не потрібно забувати, що Польща отримує від ЄС фінансову допомогу за те, що вона прийняла та розмістили у себе українських переселенців.
Рішення цієї проблеми лише одне, безальтернативне – кордони потрібно розблокувати. Адже йдеться не лише про ймовірні збитки сімейних фермерських господарств Польщі, але й про безпеку усього Європейського Союзу. Це все можна сміливо назвати елементами гібридної війни, яку росія розв’язала майже проти усього світу. Єдине, що нам лишається – зберігати спокій та намагатися вирішувати проблеми, щоб переграти путіна. І не тягнути з рішеннями, тому що ситуація в будь-який момент може стати неконтрольованою. І на передньому краї цієї ідеологічної боротьби мають бути наші співвітчизники, які наразі перебувають за кордоном. Мітинги, акції, роз’яснювальні розмови – згодяться будь-які методи.
Наприкінці хотілося б звернутися до поляків. Nie samym chlebem człowiek żyje – не хлібом єдиним живе людина. Постарайтеся зазирнути хоча б у недалеке майбутнє. путін у своєму безглуздому інтерв’ю американському блогеру вже сказав про те, що Польща у 1939 році спровокувала Гітлера, якому нічого не залишалося кращого, ніж напасти. То що вже завтра заважатиме нелегітимному російському президенту сказати, що Польща спровокувала росію? Не варто забувати, що історія любить повтори і недолюблює паузи. Особливо якщо ці паузи сприяють конфліктам.
