Так звучав найпромовистіший з побачених нами у соцмережах коментарів про звільнення Президентом Зеленським головкома Залужного та його команди.
Імовірність такого рішення в інформаційному просторі обговорювали вже з півроку, але коли це трапилося – все одно упало, мов сніг на голову.
Ми усі, звісно ж, і близько не бачимо картину воєнної ситуації у масштабах, які бачить Президент, але фаховість Головнокомандувача Залужного ніколи не ставилася під сумнів ні військовими, ні цивільними, ні серед наших закордонних партнерів… І тут – на тобі – звільнення… Ще й у критичний момент війни з оскаженілою росією…
У соцмережах виникає усе більше суперечок на доволі гострі теми. І в самісінькому їх епіцентрі опиняється ніхто інший, як новий очільник ЗСУ, генерал-полковник Олександр Сирський.
– Чи може вирішувати долю українців на полях битв людина, яка народилася в расєє і закінчила там вище командне училище? Тепер ЗСУ у «надійних» руках м’ясника…
Люди, яким сьогодні, може, як ніколи, важливо зберігати голову холодною, масово шейрять посилання на статті з заголовками на кшталт «Родители нового главкома до сих пор живут в россии». І ні російська мова цих «сенсацій» нікого не насторожує, ні навіть закінчення RU після крапки…
Не кажучи вже, що людина, про яку раптом почали розганяти «зраду» воює з росією майже 10 років і за цей час завдала ворогу масу відчутних втрат. Чомусь ніхто не розбирався, якої національності Сирський, ні коли після початку повномасштабного вторгнення росії він керував обороною Києва, ні, коли був одним із командувачів контрнаступу на Харківщині.
Ні для кого не секрет, скажімо, що Президент України за національністю єврей, а міністр оборони – татарин. Ми їх оцінюємо за вчинками, а не за національністю. Абсолютно так само відбувається у будь-якій іншій цивілізованій державі. Таврувати ж людей, акцентуючи увагу на їх національному походженні, прийнято як раз у країні, яка пішла на нас війною.
Якщо хтось забув, то такі мерзенні посіпаки путіна, як заступник керівника його адміністрації дмітрій козак чи голова верхньої палати федеральних зборів росії валентина матвієнко народилися у самісінькому центрі України. Етнічними українцями є також усі захарченки, баліцкі та інші пушиліни. Гадаєте, вони на росії також діють як наші таємні агенти?
Зауважу, що, окрім ворожих вкидів, з’явилися і нові відкриття журналістів. «Українська правда» виявила, що новопризначений командувач військами ТРО Ігор Плахута керував внутрішніми силами МВС під час розгону Майдану Гідності…
Безумовно, на це не можна закривати очі. Хочеться сподіватися, найближчим часом буде дано вичерпні відповіді на усі потенційно контраверсійні питання. Оскільки мовчання державного керівництва у нинішніх умовах може обійтися особливо дорого.
Щоб наочніше це усвідомити, пригадаємо результати соцопитування, які перед самісіньким новим роком оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології.
Станом на грудень минулого року, рейтинг довіри українців до Зеленського становив 62%. У Залужного ця цифра складала 88%. За цими ж даними, підтримати заміну Залужного на посаді головкома ЗСУ висловило готовність лише 2% опитаних, не підтримали таке рішення 72%.
59% заявили, що довіряють одночасно і Зеленському, і Залужному. Тих, які довіряли Головкому, але не довіряли Президенту виявилося 14%. Лише 1% при цьому заявив, що довіряє Президенту, але не вірить Головкому…
Мірятися цифрами у часи війни справа невдячна. Політичні розбірки у нинішніх умовах користі точно не принесуть. Зауважу, сам Валерій Залужний, якого сьогодні просто таки штовхають у політику, поки поводиться доволі зважено.
Ніяких голосних заяв не робить і ситуацію не розхитує. Це при тому, що у масовій свідомості сприймається як справжній національний герой. Про нього складають вірші, співають пісні…
Що стосується Володимира Зеленького, своїм рішенням він свідомо звалив увесь тягар відповідальності за ведення війни на самого себе. Що саме змусило його це зробити – поняття не маю. Але зрештою – має на це конституційне право… Щоб не відбулося на фронті, відтепер це асоціюватиметься виключно з Президентом.
Втім, найскладніше буде все таки команді нового головкома Олександра Сирського. Їх призначили у дуже не простий час, а відтак точно доведеться приймати складні рішення. Ми, як суспільство, мусимо це адекватно усвідомити. Здатність України і далі чинити ефективний спротив агресору напряму залежить від розважливості кожного з нас.
