Цитату, винесену у заголовок сьогодні часто вживають військові чи волонтери, які хочуть розповісти комусь про проблеми з мобілізацією, відсутністю ветеранської політики чи махінації на закупках для фронту…
Через майже два роки після початку повномасштабного вторгнення росії все вищеперелічене, на жаль, так до кінця і не усунуте з української дійсності.
І хоч ці фактори безпосередньо позначаються на нашій з вами обороноздатності, їх ніколи не обговорюють на телебаченні, яке вже два роки фінансується з наших з вами податків.
Ще з 24 лютого 2022-го медіагрупи «1+1», «Інтер», «StarLightMedia» та «Ми – Україна» почали працювати у режимі єдиного марафону. Пояснювали: це треба, щоб оперативно інформувати глядачів про ситуацію з російським вторгненням.
У перші дні великої війни такий формат – ніде правди діти – виглядав цілком виправданим. Телемарафон стали фінансувати з бюджету. Як і роботу російськомовного каналу «Freeдом», запущеного, щоб російською мовою розвінчувати російську пропаганду…
“Лишилося ще два, максимум три тижні”- ця фраза, яку на єдиному телемарафоні регулярно повторював тодішній радник Офісу Президента Олексій Арестович тепер сприймається, як гіркий мем.
Приспані нею громадяни почали швидко розчаровуватися. Щоб їх заспокоїти, довелося анонсувати потужний контрнаступ ЗСУ, який завершиться поверненням усіх українських територій вже до кінця 2023-го.
«Віримо в ЗСУ» в один голос повторювали ведучі марафону. Ні про втрати на фронті, ні про необхідність ротації військових не говорили, ситуацію подавали у рожевих тонах, тож українці радо повірили, що довго чекати Перемоги не доведеться.
Коли керівництво ЗСУ оголосило про необхідність нової масштабної мобілізації, для багатьох це стало шоком. Соцопитування КМІС показало: з травня по жовтень минулого року довіра до телемарафону «Єдині новини» знизилася з 69% до 48%. 39% опитаних заявили, що взагалі перестали йому довіряти.
Російські ІПСО все частіше проникають в українське медіаполе, а відтак очевидно: з розвінчуванням ворожої пропаганди мовою ворога у нас також проблеми.
Тим більше, що, як показало іще одне опитування КМІС, у пошуках інформації українці все частіше переходять від телебачення у телеграм-канали та інтернет.
Станом на 29 жовтня, телевізор дивилося лише 43% опитаних. З телеграм-каналів новини дізнавалися 44%, з Youtube – 36%, з інтернет-видань – 34%. Припущу, відтоді аудиторія ТБ не росла.
Актуалізується питання: наскільки раціонально і далі виділяти значне фінансування на створення продуктів для телемарафонів? Чи не доцільніше перекинути більше коштів на протидію ворожим вкидам в інших джерелах інформації?
Згідно з офіційними даними, у 2022-му Україна витратила на телемарафони 400 мільйонів гривень. У 2023 вказану суму збільшили до 1,9 мільярда. У бюджет на рік, що почався, заклали 1,7 мільярда…
17 січня на сайті Кабінету міністрів з’явилася радикальна петиція групи українських військових з пропозицією переспрямувати кошти для телемарафонів на закупку БПЛА та пікапів для ЗСУ.
Доцільність такого кроку обгрунтували підрахунками, що за вже витрачені державою гроші можна було придбати 21 515 квадрокоптерів «DJI Mavic 3» або 4000 пікапів в доброму стані…
Як на мене, автори петиції пропонують рішення не до кінця обдумане, бо цензура у час війни все таки потрібна. Варто законодавчо посилювати як вимоги до культури інформації, так і відповідальність за поширення неправдивих даних.
А от з тим, що на телемарафони витрачаємо забагато не погодитися не можу. Бо технології – в тому числі і інформаційні – на місці не стоять, а воююча Україна і далі продовжує фінансувати канали, кінцевими бенефіціарами яких залишаються всім відомі олігархи.
До слова, там продовжують платити зарплатню, в тому числі, і одіозним ведучим Голованову, Влащенко, Довгому, Мартиросяну – всім тим, хто ще зовсім недавно були пропагандистами медіахолдингу сумнозвісного віктора медведчука…
