Хтось знав його особисто. Хтось читав його вірші або стежив за Далі у фейсбуці. Хтось уперше про нього почув цими днями, вже після загибелі – і не зміг забути ті душевні фото світлого хлопця з рудим котом у бліндажі…Сьогодні 12 січня у центрі Рівного на майдані Незалежності сотні людей попрощалися з поетом Максимом Кривцовим. Доброволець «Правого сектору» та Національної гвардії, кулеметник 3-го окремого полку СпП імені князя Святослава Хороброго, рівнянин Максим Кривцов загинув у російсько-українській війні 7 січня 2024 року на Харківщині…
Тепер йому вже ніколи не виповниться 34, які мав би відзначити 22 січня.
Максим Кривцов народився у Рівному 22 січня 1990 року. Навчався у місцевих школах № 23 та №28, в економіко-технологічному коледжі НУВГП.
Він був активним учасником Революції Гідності. Після нападу росії визвольних дух тягнув його захищати Україну. У 2014 році долучився до «Добровольчого українського корпусу», пройшов вишкіл та разом із побратимами вирушив на війну. Згодом підписав контракт та служив у бригаді швидкого реагування за стандартами НАТО.
Позивний Максима Кривцова – Далі. Розповідав, що він наче сам виник: коли треба було назватись, все, що озвучував командиру, уже було. У той час читав книгу про Італію і мав з собою гель для накручування вусів, подумав – о, Далі!
Максим говорив: «Війна – це жахлива, абсурдна та зовсім нелогічна річ. Війна страшна. Має свою ціну. Але, якщо вона вже сталася, треба зрозуміти цю ціну й сильнішати».
Після служби в АТО, Максим працював в Центрі реабілітації та реадаптації учасників АТО й ООС «Veteran Hub», був ментором дитячого табору «Строкаті Єноти». Максим дуже любив працювати із дітьми, і ця любов була взаємною, адже був для них не лише наставником, а й близьким другом.
Із початком повномасштабного вторгнення Максим у перший день став знову до війська. «Ми всі пішли на Схід, бо хто, якщо не ми» — писав він у своїх віршах, і, власне, такого й дотримувався і в житті.
Ще до війни Максим Кривцов писав вірші, подавався на різноманітні літературні конкурси, виступав на літсцені «Бандерштату», «Підкамінь» та інших фестивалях. Знову повернувся до поезії після завершення контракту, у 2015 році, як потім казав: «типу реабілітація військових творчістю, але ні, я в це не вірю». Його поезії виходили в антології військових і волонтерів «Там, де вдома», також збірках «Поміж сирен», «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». На вірші Максима Кривцова створено пісні, також їх можна почути в українських фільмах.
Окрема, перша і довго вимріяна збірка «Вірші з бійниці» вийшла друком у грудні 2023 року. Також Максим почав писати роман, але закінчити не встиг…
Поет був переконаний, що наше сильне й талановите молоде покоління рухатиме Україну вперед, «варто лише перемогти».
Світлий, добрий Максим дуже любив тварин, навіть жартував, що говоритиме іншим, що на війні рятував котів, насправді ж, ще під час боротьби у складі «ДУК» зміг допомогти більше ніж 20 котам. Коти оточували Максима все життя, навіть фільм, у якому звучить пісня з його текстом, називається «Наші котики». Один із його улюбленців – рудий кіт – жив із Максимом у бліндажі, разом зі своїм господарем він і загинув.
Максим казав, що лише нещодавно почав розуміти, що хоче у своїх віршах відтворювати запахи, емоції, речі, які не забуваються. І йому це вдавалось. У його поезії назавжди буде те, що запам’ятається навіки і ніколи не зітреться з пам’яті – голос Поета, якого вбила Росія, і життя мужнього воїна Максима Кривцова.
Редакція “Рівне Онлайн” висловлює щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам Героя України Максима Кривцова. Вічна пам’ять та вдячність українському воїну!
Фото – Рівненська міська рада
