Колись газети були головним джерелом інформації. Як все починалося і чи вже дійшло до свого кінця?
Чому газету назвали саме «газетою»? Усьому виною дрібна італійська монета gazzetta, або гасета. У XVI столітті за прочитання публічного інформаційного листка, з якого ви могли почерпнути новини торгівлі, політики та благоденства сусідніх міст, вам довелося б розплатитися саме найдрібнішою розмінною монетою, якою і була гасета. Вважається, що у Венеції було створено перші бюро зі збору інформації – предки інформаційних агентств. Саме у Венеції й зародилася професія «письменника новин». Попередниками сучасних газет можна вважати давньоримські новинні повідомлення, які виходили у вигляді сувоїв «Acta diurna populi romani», що переписувалися від руки, або «Щоденні справи римського народу». Для простолюдинів такі «газети» вивішувалися на майданах. Для знаті вони доставлялися додому. Всі ці новинні зведення носили неофіційний характер. Так було доти, доки Юлій Цезар не віддав розпорядження поширювати звіти про засідання сенату, донесення полководців та послання правителів сусідніх держав в обов’язковому порядку.
Першою у світі газетою вважають “Столичний вісник”, який вийшов у Китаї у VIII столітті. І хоч вона була ще далека від ідеалу сучасного видання, але вже робилася за допомогою відбитків дощок, на яких вирізалися ієрогліфи, що покривалися тушшю. А ось середні віки відомі появою так званих «летких листків» – це були реляції, що мали суто інформаційно-прикладний характер. Наприклад, в 1493 році за допомогою «летючого листка» в Європі була поширена новина про те, що Колумб відкрив Америку. Все це стало можливим завдяки винайденому друкованому пресу. До цієї корисної штуковини додумався німець Йоганн Гуттенберг. На його пресі застосовувався набір форм з рухомих літер. Це дозволяло обходитися без послуг переписувачів. Але це не означає, що останні лишилися без роботи. Ще довгий час газети ручного виконання залишалися шалено дорогим атрибутом життя високопосадовців або багатих купців.
Свій сучасний вигляд газета набула лише у XVI столітті. Саме тоді й узвичаїлося саме слово «газета». Хоча існує також думка, що це визначення інформаційного листка було вперше вжито в Англії в 1670 році. Перші газети мали два формати: це були або голландські газети, де повідомлення щільно групувалися на двох смугах, або німецькі тижневики-брошури, де повідомлення займали вісім, а то й усі двадцять чотири сторінки.
Щодо першої газети, яка дуже нагадувала сучасні видання, то нею прийнято вважати французьку «La Gazette», що видавалася з 30 травня 1631 року. Її тираж був близько 1200 екземплярів. Вона була досить впливовою у політичному відношенні, адже сам король Франції Людовік XIII та кардинал Рішельє іноді пописували до неї свої власні повідомлення. Саме в цій газеті і саме на той час почала розміщуватися перша реклама. Вже 1657 року й у англійських газетах з’явилася рекламні нотатки.
Але, незважаючи на все вищевикладене, роком народження газети вчені-історики звикли вважати 1609. Місцем народження стало німецьке місто Страсбург. У газеті були розміщені новини Кельна, Антверпена, Риму, Венеції, Відня та Праги. Найчастіше перші друковані листки не мали чітко означеної назви. Також не вказувалося ні на місце видавництва, ні на ім’я автора.
Справжній газетний бум розгорівся в XIX столітті, коли в газети перекочував центр політичного та суспільного життя більшості європейських держав. XX століття змусило газету дещо змінитися у зв’язку з появою таких ЗМІ, як радіо та телебачення.
Щодо української газети, то роком її народження можна вважати 1749, коли у Львові вийшов «Kurier Lwowski» польською мовою.
Станом на сьогодні, ще ніколи не було такої катастрофічної ситуації з передплатою газет. Передплатна кампанія практично повністю провалена.
Майбутнє друкованої преси не лише в нашій країні під усе більшим знаком запитання. Згідно з «теорією смерті газет», Інтернет і телебачення от-от повністю витіснять періодику з нашого повсякдення.
Як кажуть експерти, ринок преси досяг свого дна, і далі падати йому вже нікуди. Проте вони також заявляють, що нині газета відроджується як засіб саме серйозної інформації й політико-економічного аналізу. Очевидно одне: небайдужа до рідного друкованого слова Україна не поспішає опускати друковану пресу у яму.
