Міжнародний дослідницький центр «Gallup» оприлюднив соцопитування, проведене серед росіян. Інтерв’юери запитували, чи довіряють вони армії, як оцінюють власний моральний стан, ситуацію з економікою та громадянськими свободами.
Виявилося, що 56% респондентів вважають, що у 2023 стан їх місцевої економіки покращився… 50% оцінили рік, що минає як вдалий час для пошуку нової роботи.
75% опитаних заявили, що повністю задоволені ступенем своєї особистої свободи, майже стільки ж відповіло, що відчувають себе у безпеці, прогулючись уночі. Дослідники підкреслили: у 2006 ствердно відповідали на це питання лише 27%.
Ті самі 75% опитаних висловили свою повну довіру до армії. Зазначається: рік тому таких було 80%. Можна зробити висновок, що інформація про усю дичину, яку російські воїни вчиняли і вчиняють в Україні якось вплинула, в кращому випадку, на кожного двадцятого…
З усього вищепереліченого стає зрозуміло, що на 22-му місяці вторгнення в Україну серед росіян не спостерігається жодного зростання негативних, а тим більше протестних настроїв. Не ширяться серед них ні смуток, ні занепокоєння, ні стреси. А відтак ситуація спостерігається доволі стабільна. А надто у порівнянні з воюючою Україною…
Пишемо цей пост не для того, щоб викликати у когось обурення. Нас вже давно не обурює нічого, що стосується росіян: останні ілюзії на присутність у них хоч якоїсь адекватності розсіялися давно і безповоротно.
Пишемо, щоб просто нагадати: 2300 кілометрів нашого з ними спільного кордону відсунути ніяк не вийде. А тому маємо прийняти, як данність: за його межами живуть інфантильні і при цьому абсолютно знавіснілі і озлоблені раби.
У тих із них, хто, потрапивши в Україну, виявив тут рівень життя вищий, ніж удома, побачене спонукало не прозріти, а лише іще більше обізлитися. Напис «Кто разрешил вам жить красиво?» на стіні одного із зруйнованих росіянами будинків у Київській області не забули? Так отож бо…
Маємо раз і назавжди втратити надію на будь-які антивладні протести чи бунти на росії. Натомість починаймо думати, як жити і розвиватися у тих умовах, які є.
Неприступна стіна на всій протяжності кордону з державою-агресором у майбутньому має стати не просто метафоричною фігурою мови, а нашою доконаною дійсністю…
Стіна мусить постати також і у свідомості кожного з нас, відгородивши від території, заселеної божевільними істотами, які поклоняються усьому тому, чого ми прагнемо назавжди позбутися.
