Руйнування Каховської ГЕС і шкода, завдана цим довкіллю, є найбільшим екоцидом з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Буквально щогодини встановлюється все більше деталей, яких наслідків росія завдала цією катастрофою. У понад 30 населених пунктах життя зламане. Для сотень тисяч людей у багатьох містах і селах значно ускладнений доступ до питної води.
Після підриву ГЕС дуже великої шкоди завдано саме біорізноманіттю. На тій території, яку зараз затоплює вода зі сховища, знаходяться національні природні багатства, які були створені для збереження червонокнижних рослин та тварин.
Кількість екосистем, які знищені або поставлені на межу вимирання цим російським терактом, уже обчислюється тисячами. Понад 50 тисяч гектарів лісів затоплено, і щонайменше половина з них загине. Десятки тисяч птахів і щонайменше двадцять тисяч диких тварин під загрозою загибелі. Очевидно, що Каховське водосховище перетворене на велику могилу для мільйонів живих істот.
Через знищення дамби затоплені сховища пального, склади з хімікатами, склади з добривами, могильники тварин, із них щонайменше два «сибіркові поховання», і обидва – на тимчасово окупованій території. Що з ними зараз – невідомо. Там, де не було централізованої каналізації, каналізаційні стоки вже у воді, якою вкрито все…
Президент України закликає про допомогу світову екологічну спільноту та міжнародні організації:
“Жоден народ не має залишатися наодинці з такими викликами! Але поки немає відповіді на те, як можемо спільно все це подолати. Уваги міжнародних організацій до окупованої території, яка затоплена, наразі фактично немає.
Так само, як ми створили спеціальні експертні групи, що займаються просуванням санкцій і гарантій безпеки для України, ми створюємо й експертну групу, яка буде займатися передусім консолідацією світу, щоб за екоцид була повна відповідальність Росії і щоб наша країна не залишилася наодинці із цією трагедією – з екоцидом. Я впевнений: за достатнього лідерства у світі відповідні інструменти можна створити.
Ми зробимо все, щоб гарантувати людям основу для життя навіть після цієї катастрофи. Але потрібно, щоб не залишилося жодної пустелі, чи руїни, чи мертвої зони після цієї катастрофи. І це можна забезпечити лише спільними зусиллями, разом з екозахисною спільнотою світу, разом із policy makers, разом із лідерами й державами, разом із міжнародними організаціями.
Забруднення й отрута із зони затоплення швидко потрапляє в підземні води, отруює річки, а звідти потрапляє в басейн Чорного моря. Тобто не буває руйнації природи «десь там» – все у світі дуже взаємопов’язане”.
