У мережі шириться думка, що українці, які тимчасово проживають за кордоном, повинні обов’язково декларувати свої доходи в Україні. Такі тези містяться, зокрема, в публікаціях досить відомих політичних діячів. Але чи правильні ці висновки? Чи не вводять вони українців в оману? Пропонуємо розібратися.
У загальному випадку для звітування та сплати податків в Україні значення має не громадянство, а статус податкового резидента. Цей статус, на відміну від громадянства, є досить динамічним і залежить від багатьох факторів, які перебувають у невпинному русі, та які визначаються:
- локальним законодавством країни, в якій тимчасово проживає особа;
- законодавством України;
- Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між Україною та країною, в якій особа тимчасово проживає (звісно, у разі її наявності такої Конвенції).
Часто навіть сертифікат/свідоцтво про наявність статусу податкового резидента певної країни не є визначальним, якщо фактичні обставини та інші докази (наприклад, тривалість проживання у певній країні) будуть свідчити про те, що він є нерезидентом.
Які ж фактори є визначальними? Головним та насправді таким, який можливо об’єктивно визначити, є тривалість проживання у певній країні – як правило, враховується тривалість проживання у певній країні більше 183 днів протягом календарного року.
Враховуючи те, що більшість українців, які з початком повномасштабної війни з росією виїхали за кордон, у 2022 році проживали за межами України більше 183 днів, виходить, що вони у 2022 році не є податковими резидентами України і подавати податкові декларації за 2022 рік в Україні їм не потрібно. І це загальне правило, а далі на практиці можливі певні виключення, наприклад, такі:
- якщо фізична особа зареєстрована підприємцем в Україні, то податкова служба, найбільш вірогідно, буде вважати її податковим резидентом України, посилаючись на те, що така ознака визначена в Податковому кодексі як безумовне свідоцтво про наявність статусу податкового резидента України;
- якщо фізична особа бажає залишити свій статус податкового резидента України, то вона може продовжувати подавати декларації в Україні. Податкова служба буде приймати їх та визнавати таку особу як податкового резидента України. Між тим, податкова служба країни, в якій особа фактично проживає (наприклад, Польща, Німеччина тощо), може також наполягати на необхідності подання декларації та сплати податків. У такому випадку, особа, якщо вона хоче уникнути подвійного оподаткування, може посилатися на те, що вона проживає у певній країні тимчасово і тільки для цілей захисту (додатково при цьому слід посилатись на те, що центр життєвих інтересів, зокрема, члени сім’ї продовжують проживати в Україні). Можливість посилання на тимчасовий характер проживання зі спеціальною метою передбачена на рівні тлумачень Конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, але слід враховувати, що це досить тонкий аргумент (в більшості країн, як і в Україні, локальні податкові служби орієнтуються на локальне законодавство без врахування Конвенцій, а, тим паче, їх тлумачень) і його потрібно буде доводити;
- в окремих країнах для українців розробили спеціальні, більш лояльні, порівняно із загальними, правила (зокрема, на рівні Ірландії, Литви тощо).
Враховуючи вищевикладене, питання визначення статусу податкового резидента є досить комплексним і при його вирішенні слід враховувати велику кількість обставин. І вже на цій підставі давати висновок про те, чи потрібно певній особі подавати декларацію в Україні або в країні, де вона фактично проживає.
До речі, саме тому, на думку автора, у листі Мінфіну від 18.11.2022 р. № 44010-13//2284 відсутній чіткий висновок, де та як подавати декларацію та сплачувати податки, і замість цього наведені загальні правила та умови.
Віталій Смердов, партнер податкової практики Crowe Mikhailenko, директор ГО «Палата податкових консультантів», позаштатний консультант Комітету ВР України з питань фінансів, податкової та митної політики
