В річницю війни, 24 лютого, рівняни схилили голови у пошані до людського подвигу, подвигу, який вартував життя справжнім українським Героям! Ціна нашої свободи надто висока. Скільки б ще мали жити, працювати, любити життя наші Захисники…якби не війна!
У центрі Рівного містяни попрощалися із двома мужніми воїнами — Володимиром Зарічнюком та Валерієм Павлюком…
Звістка про загибель Володимира Зарічнюка шокувала рідних, знайомих та усю громаду Квасилова. Адже тут його цінували й поважали та любили за золоті руки, добре серце та величезну любов до людей…
Володимир Зарічнюк народився у селі Русивель, закінчив технікум у Рівному, відслужив строкову службу в армії. Коли ж повернувся, влаштувався охоронцем на Рівнесільмаш у Квасилові. Тут і познайомився зі своєю дружиною.
В останні роки Володимир працював за кордоном, але завжди залишався відданим своєму рідному селу, Квасилову, де жив з сім’єю, виховував донечку — 15 річну Ангеліну.
Коли ж ворог прийшов на нашу землю, Володимир добровольцем пішов у військкомат. А вже в жовтні вирушив у найгарячіші точки…
Він говорив, що повинен йти, бо ж треба захистити Україну, треба захисти свою сім’ю. Відверто зізнавався, що страшно, а хтось має це робити. Про війну розповідав не багато, казав, що важко, але вірив у своїх побратимів. Володимир отримав осколкове поранення у ногу, проходив реабілітацію. Він ще кульгав, коли знову вирушив на передову.
На жаль, бій під Білогорівкою на Донеччині 19 лютого став останнім для 50-річного сержанта Володимира Зарічнюка… Під час обстрілу противником він загинув від осколкового поранення у груди…
Трагічна звістка прийшла в родину Павлюків. Вірний Військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, її свободу і незалежність, виявивши стійкість і мужність, під час мінометного обстрілу зі сторони противника героїчно загинув 17 лютого 2023 року в районі Бахмута Донецької області щирий патріот України рівнянин Валерій Павлюк.
Валерій народився 25 вересня 1971 року у селі Стадники Острозького району. Був працелюбною, енергійною, доброю, щирою, чуйною, безвідмовною людиною.
Опікувався своєю родиною: старенькими батьками, коханою дружиною, двома синами.
Україна завжди була в його серці. Як тільки розпочалися події на Майдані Валерій був одним з перших, хто поїхав до Києва відстоювати нашу свободу.
Події на Донбасі 2014 року не дали спокою його патріотичному серцю і Валерій пішов добровольцем захищати свою країну.
З перших днів повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну Валерій разом з рідним братом Володимиром став до Збройних Сил України. Він був старшим сержантом – командиром відділення.
Пам’ять про цих світлих людей назавжди буде жити в серцях рідних, близьких та знайомих, а також усіх рівнян.
Поховали їх на Алеї Героїв на кладовищі “Нове”…Редакція “Рівне Онлайн” висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героїв України!
.
