Олександр Шиян народився у Бердянську на Запоріжжі. Втім, доля привела його саме у наше місто, звідки родом дружина Героя — Олександра.
Після одруження Сашко переїхав до Рівного, був відданим та турботливим чоловіком та братом.
Коли ворог прийшов на рідну землю, Сашко не зміг залишатися осторонь. Спершу подбав про дружину, аби була у безпеці. А сам волонтерив, потім потрапив до сил територіальної оборони та врешті ЗСУ.
Олександр не хотів воювати, але у його рідному Бердянську війна значно ближче, аніж у Рівному, тому бачив багато на власні очі… Тато його друга загинув в АТО, тож Саша не хотів, аби орки були тут, прагнув, аби вони пішли геть.
Сашу всі згадують з посмішкою. Він був веселим, гуморним добряком. При цьому цілеспрямованим, впевненим і морально сильним. Ніколи не мирився з несправедливістю, навіть найменшою і незначною. Він завжди боровся з нею.
Побратими Сашка відгукуються про нього, як про справжнього, щирого патріота, відданого своїй справі. З ним не страшно було йти на війну. Він мав велике і сміливе Козаче серце. Саша був як друг і брат, підтримував своїх товаришів, навіть поки сам був у пеклі боїв. Завжди виходив на поміч.
Та в першу чергу, Сашко завжди залишався християнином, віруючий ділами і вчинками, сильний приклад служителя.
21-річний солдат Олександр Шиян загинув 17 січня у боях неподалік Бахмуту на Донеччині…
Сашко усвідомлював ризик, на який йшов, тож дав рідним чіткі вказівки у разі смерті — жодних штучних квітів, світський одяг та камерна церемонія прощання для найближчих, без військового вшанування на майдані Незалежності. Тож рідні виконують його останню волю.
Редакція “Рівне Онлайн” висловлює щирі співчуття рідним та близьким Героя України. Вічна та світла пам’ять!
