Через росіян не здійснилися мрії та бажання мужніх Героїв, опустіли душі рідних від втрат найдорожчих людей…Вони ще так багато всього могли зробити, але…
Сьогодні, 8 січня у Рівному провели в останню путь Андрія Самчука та Богдана Рокицького. Вони віддали своє життя за незалежність України в різних куточках фронту. Один – на Миколаївщині, а інший – на Херсонщині. Але об’єднало їх те, що місяцями рідні не могли провести в останню путь своїх найдорожчих людей…
Родини двох Героїв Андрія Самчука та Богдана Рокицького місяцями жили з вірою в те, що, можливо, страшна інформація від побратимів про їх смерть не підтвердиться. Вірили, що побачать захисників у списках тих, хто в полоні, поранені…Але, не судилося…
Андрій Самчук народився у Рівному, закінчив Великоолексинську середню школу та Рівненську духовну семінарію.
Та священнослужителем Андрій так і не став. Життя приготувало йому свої випробування. Спершу померли батьки, потім особисті проблеми збивали з ніг…
У листопада 2021 року Андрій свідомо вирішив йти на контрактну службу в армію. У 2014 хотів іти добровольцем, але ще був живий тато і стримав його
Повномасштабна війна застала Андрія Самчука на навчанні на Волині. Звідти вже вчорашні воїни-початківці вирушили на кордон, за тим на Житомирщині, а згодом і на Миколаївщину…
– Андрій розповідав, що не все так легко, казав відверто, що було страшно. Але потім в нього потрапила куля. На щастя, врятував бронежилет. Тоді Андрій усміхався: “Мені старші кажуть, що то була моя куля. А якщо вона мене не взяла, то тепер нічого не страшно.” Він став насправді безстрашним після того, – розповіла сестра захисника Ольга.
Востаннє з братом Ольга говорила 29 березня. Він збирався іти в бій, з якого вже не повернувся…
– З того часу він значився зниклим безвісти. Я розпочала пошуки, писала в інтернеті. Тоді зі мною на зв’язок вийшли хлопці, які з ним служили. Вже вони розповіли, що Андрій загинув під час мінометного обстрілу. Але хлопці відступали і не могли забрати тіла, – розповідає сестра Героя.
Іще кілька місяців минуло, аж поки тіло нашого захисника змогли повернути. Далі – тривала процедура опізнання та очікування аналізу ДНК. На жаль, він підтвердив найгірше…
37-річний солдат Андрій Самчук загинув 29 березня на Миколаївщині…
Богдан Рокицький народився у Рівному. Після завершення 8 місцевої школи, навчався у “Рівненському технічному фаховому коледжі НУВГП” на електрика. А за тим здобув спеціальність “монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і технічних споруд, технік-електрик” у Нововолинському технічному коледжі.
По завершенню навчання працював електриком на АЗОТі. Займався спортом та удосконалювався у професії. Навіть зібрав власноруч електровелосипед, хотів і далі вчитися, розвиватися у цьому напрямі…
Та після початку повномасштабного наступу росії, не сказавши й слова рідним, добровольцем пішов у військкоматі.
Спершу Богдан пройшов навчання, адже не мав досвіду військової служби. А за тим вирушив разом із побратимами у зону бойових дій.
– Я запитувала, де він, але Богдан нічого не говорив, не можна… Він був поранений, лікувався, а коли пройшов реабілітацію, знову повернувся на передову. Цього разу на Херсонщину… Востаннє ми говорили 6 жовтня, він навіть не сказав, що йдуть на завдання, просто “До зв’язку”… Але потім не телефонував… Лише 15 числа зателефонували і сказали, що він серед зниклих безвісти… – пригадує страшні дні мама.
Рідні розпочали пошуки, вірили, що він живий, можливо, у полоні… Але звістки ніякої не було. Аж поки не дізналися, що знайдена могила із 13 загиблими… За підписаною курткою одного з них і зрозуміли, що це наші захисники…
– Богдан зустрічався з дівчиною, збиралися одружитися, коли з війни повернеться. Вона подарувала йому браслет і саме за цим браслетом ми і впізнали нашого хлопчика… Поїхали на упізнання, сумнівів не було – це моя дитина…, – розповідає Ірина.
27-річний солдат стрілець-снайпер Богдан Рокицький загинув 9 жовтня на Херсонщині…
Поховали Богдана Рокицького на кладовищі “Нове”, а Андрія Семчука на кладовищі у селі Малий Олексин, де покояться його батьки…
Без значного військового досвіду Андрій та Богдан без вагань стали на захист рідної землі, коли ворог прийшов на нашу землю. І здійснили найбільший подвиг – віддали власні життя за те, щоб ми з вами мали світле майбутнє в суверенній Україні. Редакція “Рівне Онлайн” висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблих Героїв. Вічна шана та світла пам’ять!
Джерело : Рівненська міська рада
