Вони мають одну і ту ж дату смерті…Бо їх життя обірвалися в одну мить…Чотири молоді життя обірвалися на Харківщині, а тепер їх проводять в останню путь у рідному Рівному, на Рокитнівщині та Березнівщини. Чотири молодих воїна захинули, захищаючи усіх нас від ворожої навали росіян.
Сьогодні, 7 січня у Рівному містяни провели в останню путь чотирьох полеглих Захисників України.
Богдан «Камінь» Гордійчук, Василь «Удав» Удодик, Олександр «Камиш» Ліщук, Юрій «Кузя» Кузмічь поповнили лави небесного війська.
Богдан Гордійчук народився у селі Золотолин тоді ще Костопільського району. Тут же пішов у школу, а згодом сім’я переїхала у Рівне. Тож продовжував навчання вже в рівненських школах 9, 2 та 10.
Богдан продовжив навчання в автотранспортному технікумі. Проте відчував себе не на місці – шукав справжнє покликання. Пробував себе в журналістиці, рекламі, мав чудові задатки менеджера. Займався реалізацією каменю, працював менеджером у “Вікна Steko”, в останній рік працював у службі таксі 305.
– Це був 2014 рік, як раз після Іловайська… Богдан зателефонував мені, мовляв, поїду в Білорусь, зароблю грошей, бо щось з тим каменем не йде робота. Як виявилось, тоді він вперше мене обманув. Бо вже за певний час зізнався: “Мам, якщо ти стоїш, то сядь. Я в тренувальному таборі в Новограді-Волинському.” А у жовтні разом з бійцями УНСО вони поїхали на Схід… Як згадаю тих хлопців на присязі: всі змотивовані, підготовлені, очі сяють — сіль нації. Вони рвалися в бій, бо точно знали заради чого туди йшли, – розповіла мама Героя Людмила.
Лише тоді мама пригадала, що синові пророкували військове майбутнє, казали, що він природжений воїн. Та й сам Богдан змалечку мав дошку, де були виліплені численні фігурки козаків, польських крилатих лицарів — і кожна була особлива, відрізнялася від інших. Тоді мама бачила в синові задатки скульптора, а виявилось, що це були перші несвідомі, дитячі відпрацювання військової тактики.
Рік Богдан відвоював у зоні АТО, коли ж повернувся додому — одружився, народився син Степан. Тато був для хлопчика справжнім всесвітом.
24 лютого він розрахувався з роботи, а вже 25 був у Макарові під Києвом. Коли ж рашисти відступили, їх — найкращих з досвічених — відібрали в бригаду спецпризначенців. Син намагався вберегти мене від тих подій страшних, які відбуваються на війні. А коли звільняли Херсон, син зізнався: “Мам, у мене ноги стерті в кров, я вже роззувся, бо ми пішки пройшли всю Херсонську область, а вже за нами йшли інші. Але я такий щасливий звільняти рідні землі!”.
Остання операція відбувалася на Харківщині за кілька кілометрів від російського кордону. Бійці повертались у гарному настрої після вдало проведеної операції. Автівка, в якій їхали воїни, наїхала на міну. 4 січня на світанку 39-річний старший солдат Богдан Гордійчук загинув, віддавши всього себе у боротьбі за незалежну країну… Смерть була блискавичною…
Василь Удодик народився у Рівному, навчався у 8 школі. Після 9 класу вступив у Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП на слюсара-механіка. Проте за спеціальністю щодня так і не працював…
Строкову службу в армії проходив у Львові, а в 2014 році добровольцем вирушив у зону проведення антитерористичної операції.
– В АТО він прослужив рік, а просто жив, працював на автомийці, СТО, а згодом експедитором. А в жовтні 2020 року у них з коханою народилася донечка. Василь з Мариною хотіли офіційно оформити стосунки, коли він приїжджав у грудні у відпустку, але на війні загинув її тато, тому відклали… – розповідає сестра Героя Людмила.
Василь мало розповідав рідним про війну – не хотів, щоб переживали, беріг рідних від жахів, які довелося побачити.
Коли ж розпочалася війна у лютому, Василь не вагався. Він відправив дружину з донечкою до мами, а сам зустрівся з побратимами з Рівного та області, яких знав іще з АТО, й вирушив на захист країни.
33-річний Василь Удодик загинув 4 січня на Харківщині…
Чин похорону відбудувся в Свято-Покровському кафедральному соборі. Богдана Гордійчука та Василя Удодика поховали на кладовищі «Нове», а Олександр Ліщук та Юрій Кузмічь вирушили далі додому…
Молоді жінки лишаються вдовами, сиротами дітки, а батьки втрачають найдорожчих синів – саме таку високу ціну платить наша громада за незалежність та суверенітет нашої країни…
Редакція “Рівне Онлайн” висловлює щирі співчуття рідним, близьким та побратимам справжніх, вірних воїнів та патріотів України. Вічна шана та світла захисникам!
