Всі новини План відновлення України: Як змусити його працювати. Блог Олени Хотенко

План відновлення України: Як змусити його працювати. Блог Олени Хотенко

Україна зазнала значних руйнувань внаслідок неспровокованої агресії рф та потребуватиме років на відновлення після перемоги нашого народу та вигнання окупантів. Ми чимало втратили і продовжуємо втрачати внаслідок російської терористичної війни – постраждали люди, їхні домівки, бізнес, інфраструктура. Втім, вже сьогодні ми, ті, хто житиме в Україні після війни, повинні готуватися до життя після цього жаху.

Сьогодні в Кабміні оприлюднено проєкти Плану заходів з післявоєнного відновлення та розвитку України – за різними напрямками. Очевидно, що план у такому вигляді ще не готовий до реалізації та впровадження. Простіше кажучи, це навіть не план, а скоріше, перелік кроків щодо відновлення країни з приблизним, узагальненим, частковим, в окремих випадках – недостатнім обґрунтуванням. При цьому необхідності в деяких пунктах немає взагалі, в деяких вона сумнівна. Власне, тому до документів в експертному середовищі виникає ряд питань.

Як учасниця робочої групи “Аудит збитків, понесених внаслідок війни” Національної ради з відновлення України від наслідків війни, мала змогу прокоментувати проєкт плану відновлення України, розроблений Офісом реформ Кабінету Міністрів України. Публікую тут свої думки, оцінки та висновки щодо нього. Наголошу, що моя мета в даному випадку – конструктивна оцінка і критика задля ефективної відбудови країни.

Проєкт плану відновлення України та його недоліки

З об’ємним документом, який 22 липня 2022 р. оприлюднили для коментування та обговорення, можна ознайомитися на сайті Кабміну.

Велика робота фахівців, які працювали над розробкою проєкту, – гідна окремої уваги та вдячності.

Разом з тим, в документі помітно чимало складових, які потребують зміни, доповнення, додаткового пояснення/обґрунтування або навіть вилучення. Над документом необхідно суттєво попрацювати, щоб він не став декларативним, а його реалізація в підсумку призвела до реальних якісних змін.

Наведу декілька прикладів для ілюстрації своїх думок та висновків.

План відновлення буде готовий після завершення бойових дій

Одна з головних проблем формування плану відновлення – невизначеність термінів закінчення війни. Поряд із цим відбудову уже зараз слід проводити на звільнених територіях, підготуватися до відновлення на територіях, які були захоплені після 24 лютого 2022 року. Не забуваймо і про регіони, які були під окупацією упродовж останніх восьми років.

Важливе питання розробка підходів та планів заходів для державних органів та органів місцевого самоврядування щодо визначення збитків, завданих внаслідок війни. Єдиний алгоритм оцінювання та обчислення масштабів збитків – відсутній.

Наразі чіткий розробити план відновлення неможливо як в часових рамках, так і в територіальних: річ у тім, що невідомо також, які території і коли саме будуть звільнені, а які – залишатимуться окупованими і наскільки довго.

Загалом можна перерахувати цілий ряд проблем:

  • невизначеність кінцевих цілей збору інформації про збитки та їх оцінки;
  • відсутність єдиного підходу до визначення обсягів та грошового вираження збитків внаслідок агресії, до визначення відповідальних інституцій щодо оцінки збитків – органи влади, громадські організації, судові експерти визначають збитки, керуючись власними методиками, що призводить до різних тлумачень та визначених сум;
  • відсутність єдиного підходу до порядку фіксації збитків;
  • відсутність єдиного державного електронного реєстру (цифрового ресурсу), де б збиралися, накопичувалися та оброблялися всі дані щодо збитків та їх оцінки;
  • відсутність порядку обліку даних про пошкоджені та знищені речі, в т.ч. про рухомі речі, а також даних про постраждалих тварин;
  • відсутність єдиної бази (інформаційної системи) для збирання, накопичення, обліку, обробки, зберігання та захисту інформації (документів) про пошкоджене та знищене майно – їхнього місцезнаходження, власників, шкоди та збитків – із застосуванням картографічної основи, що важливо для правоохоронної діяльності, підготовки позовів, управління проєктами відновлення, формування черг на отримання компенсації, аналітики, публічного контролю тощо;
  • потребує уточнення перелік міжнародної технічної допомоги;
  • потрібне впровадження законодавчих норм, які передбачатимуть створення та функціонування єдиного реєстру, слід удосконалити Порядок ведення Держреєстру пошкодженого та знищеного майна тощо.

Це – не вичерпний перелік проблем, проте вирішивши ці питання можна буде чітко встановити обсяги збитків, побачити загальну картину, визначити фінансові потреби та ефективно розподілити ресурси (фінансові, технічні, людські). Ми краще зможемо оцінити, скільки і якої саме потрібно міжнародної допомоги, скільки часу піде на повне відновлення, визначимо пріоритети.

Як порахувати збитки – крок за кроком

Щоб порахувати обсяги збитків, підійти до відновлення країни комплексно, зрозуміло слід діяти поетапно. Передбачено три основні черги реалізації відбудови:

  1. І черга – створення та впровадження в експлуатацію Держреєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок військової агресії.
  2. ІІ черга – розроблення бізнес процесу збору та обробки інформації про пошкоджене та знищене рухоме майно.
  3. ІІІ черга – збір та обробка цієї інформації (в інформаційно-комунікаційній системі Мінінфраструктури – Мінрегіон – Мінреінтеграції – Мінцифри – Мін’юст – Мінкультури – Фонд державного майна – МВС – ДСНС – органи місцевого самоврядування – військові адміністрації).

Визначення таких етапів вимагає уніфікації та чітких правил, ще раз підкреслює необхідність однакових підходів щодо визначення обсягів збитків, порядку їх фіксації і т.д., про що згадано вище.

Освіта, культура, спорт і туризм – потрібно більше

Задокументовані збитки через руйнування закладів освіти в Україні на сьогодні уже склали $3,5 млрд. Загалом у ході війни зруйновано щонайменше 196 і пошкоджено 1865 об’єктів освітньої інфраструктури. І це вартість закладів у тому вигляді, в якому вони були раніше, – застарілі, в більшості своїй не обладнані найпростішими укриттями.

Сьогодні ж закладати у відновлення потрібно такі кошти, щоб збудувати навчальні заклади нового формату – сучасні та, в т.ч. з укриттями. А це значно підвищить вартість, яку закладали у відновлення.

Потреби у відновлені також передбачають забезпечення економіки та населення, напряму задіяного у сфери культури, спорту та туризму. Ці кошти передбачають підтримку сфер у період війни та “певний час” після її завершення, який знадобиться бізнесу, комунальним і держструктурам, щоб відновити можливості довоєнного рівня.

Після війни цим напрямкам потрібно буде більше коштів, ніж іще на “певний час”. Погляньмо на туристичну сферу: вона в країні фактично знищена.

План відновлення України: що ще варто змінити

В запропонованих до обговорення документах трапляються деякі логічні та змістовні невідповідності, невиправдані, не зовсім обґрунтовані позиції.

Так, до прикладу, передбачено ініціативу впровадження т.зв. кадрового резерву. Доцільність її досить сумнівна, оскільки наявна система призначення на посаду за конкурсом. У вимогах до будь-якої вакансії прописуються необхідні знання, досвід, відповідна освіта тощо. За результатами конкурсного відбору можна обрати кращого/кращу для посади. Раціонально було б проводити конкурси виключно за тестовими завданнями, мінімізувавши вплив людського фактору та ризик зловживань (наприклад, через зниження балів претенденту на співбесіді, що дуже важко довести юридично).

Однію з нагальних проблем автори “проєкту плану” вважають те, що “вищі державні службовці не управляються і не розвиваються як єдина команда”. Логічне запитати: для чого ж в Україні існує Національне агентство з питань державної служби, місією якого декларується в т.ч. “розвиток професійної, ефективної, стабільної, політично неупередженої державної служби, що відповідає принципам належного врядування та стандартам і кращим практикам держав-членів ЄС”? Тим більше, якщо ця структура не справляється зі своїми завданнями зараз, то з якою метою її включено до наступних етапів відновлення?

Ідея проєкту “Молодь для країни майбутнього” передбачає щорічне, починаючи з 2023 року, виділення 5 млн грн. Питання в тому, на що саме планується спрямовувати ці кошти? Адже, якщо на створення навчальних матеріалів, то в Україні існує достатньо вишів та громадських організацій, які можуть цю функцію взяти на себе. Крім цього їхні розробки часто використовують передові міжнародні практики, які успішно реалізуються в Україні. Тож витрати на цей проєкт можуть бути неефективними.

Подібних невідповідностей у зведеному документі досить багато, і вони ще викликатимуть питання, уточнення, зауваження і дискусії.

З чого почати відбудову України

Зрозуміло, що проєкт плану відновлення потребує значної опрацювання. Єдині методики та підходи, робота інформсистем, ефективний розподіл ресурсів – це все важливо передбачити завчасно, адже відбудову України необхідно проводити уже зараз.

Сьогодні ми маємо історичний шанс, який слід використати. Адже нам потрібен не “статус-кво”: “status quo ante bellum” з латини буквально означає “стан, який був до війни”. Ні, нам потрібна нова, сильніша, ефективніша, більш захищена та успішна, краща країна, яку приймуть до ЄС, на яку рівнятиметься міжнародна спільнота, яка не лише впливатиме на світ, але й диктуватиме його порядок денний. Для цього план відбудови України має бути планом побудови нової України майбутнього.

Для цього обов’язково потрібно доопрацювати кожен пункт плану – в робочих групах, із залученням найкращих експертів, з детальним розглядом усіх пропозицій та врахуванням найбільш доцільних із них.

Нас чекає тривалий процес відбудови України. І ми зобов’язані на самому початку цієї великої подорожі розробити таку дорожню карту, щоб нам не довелося блукати на цьому нелегкому шляху і, врешті, вдалося дістатися до пункту призначення.

 

Олена Хотенко,
Голова ради ГО “Інститут податкових реформ”
Віце-президент ВГО “Асоціація платників податків України”
Директор Директорату з питань фінансів та податкової політики