Волонтери по всій Україні, зокрема на Рівненщині, зіткнулися з парадоксальною ситуацією: серед гуманітарної допомоги, що прямує до нас з Європи, деякі речі доводиться відправляти прямісінько у смітник. Українці вдячні за допомогу інших держав, але необхідно розуміти, що ми не країна третього світу.
Волонтери радять запитувати у них про необхідне, і вони залюбки надішлють список потреб.
– Ми вдячні за будь-яку допомогу усім небайдужим. Невтомно працюємо, щоб забезпечити кожного українця найнеобхіднішим, і радіємо кожному дзвінку, коли до нас їде гуманітарна допомога від наших друзів. Разом з тим, ми витрачаємо багато часу на те, щоб відділити справді необхідні речі, яких уже зараз потребують внутрішньо переміщені особи та військові. Тому дуже просимо: просто запитайте, що тут в Україні насправді необхідно, якщо дійсно хочете допомогти, – зазначає очільниця одного з волонтерських штабів Рівного Олена Хотенко.
Редакторка Рівне Онлайн Вікторія Мамотюк пояснює, що для того, аби доправити фуру із-за кордону, потрібно заплатити чималеньку суму, хоча б за пальне водію-волонтеру, не кажучи вже про те, що сортування отриманого – це теж час волонтерів.
Публікуємо відео від волонтерів (краще дивитися із субтитрами):
Представники кількох волонтерських хабів у Рівному скаржаться на те, що багато часу витрачають на сортування одягу. Свої повні імена волонтери з міркувань безпеки попросили не вказувати.
– Таке враження, що європейці досі вважають Україну країною третього світу. Проте це зовсім не так. Нам часто надсилають такі речі, яким місце на смітнику. Допомога з-за кордону дійсно вагома, але доводиться купу часу проводити за сортуванням речей – викидаємо пропалений сигаретами дитячий одяг, шкарпетки і труси з дірками. Волонтерські штаби перетворюються на якийсь секонд-хенд, – говорить рівненська волонтерка Тетяна.
Волонтери скаржаться передовсім на те, що багато часу доводиться витрачати на сортування непридатного до використання одягу. Значна частина гуманітарної допомоги – це вживані речі, яким взагалі не можуть знайти застосування. Деякий одяг, в найкращому випадку, йде на ганчірки. В зони бойових дій, до міст, які знаходяться під обстрілами, намагаються надсилати тільки найнеобхідніше.
– Ми щодня отримуємо тонни вантажів: медикаменти, засоби гігієни, їжу тривалого зберігання та воду. Це все добре – і дуже потрібно нам зараз. Як тільки є можливість, ми все це відправляємо в райони гуманітарної кризи. Зараз місця розселення біженців (вимушено переміщених осіб – ред.) з перших днів війни переповнені одягом, нам нема куди його дівати. Днями ми отримали допомогу з Нідерландів – знову одяг, багато бракованого, старого, подекуди саме лахміття. Нібито нам віддають те, що самі європейці уже не хочуть носити. Багато часу йде на все це, а часу обмаль. У нас кожен пакунок і кожна капля пального на рахунку, – говорить волонтерка Катерина.
Окремі волонтери згадують публічні виступи нинішнього президента перед світовою спільнотою і цитують одного з попередніх президентів: “Україна – не Росія”.
– Наразі ще виникають потреби щодо дитячого харчування, памперсів, взуття, постільної білизни і матраців. Але доводиться викидати багато одягу, який нам надсилають, – говорить координаторка одного з волонтерських центрів у Рівному Оксана, – Частина речей вже непридатна до використання. Ми щиро вдячні волонтерам з Польщі, Німеччини, інших країні ЄС за їхню підтримку і старання. Але дуже неприємно усвідомлювати, що до нас і досі ставляться, як до відсталої країни, в якій взагалі немає в чому ходити. Ми ж прямуємо до Європи, ЄС практично визнав нас рівноправним партнером. Схоже, ще не всі іноземці розуміють, якою стала Незалежна Україна за останні роки, що ми – дійсно європейська нація. Невже нас до цих пір плутають з “русскіми” голодранцями і мародерами? Хіба ми ще не довели, що між нашою нацією і тією “в’язницею народів” глибока прірва?
Журналістка Ольга Ферар звертає увагу на протерміновані ліки і просить бути уважною та перевіряти усе, що надходить до волонтерських штабів.
Багаторічна волонтерка Вікторія Шинкаренко, яка ще з часів окупації Криму і Донбасу координує організацію “Допомога армії – Рівне” і недавно очолила новостворений міський “Будинок ветеранів”, також закликає пошкодувати волонтерів, їхні нерви, сили та час.
