Уже понад рік в місті обрано нову владу, яка обіцяла навести лад у будівельній сфері. Проте різноманітні “схеми” дерибану землі у Рівному досі процвітають, і нинішня Рівнерада і надалі роздає комунальне майно наліво і направо. Ми опишемо ще одну, чергову “схему”, яка триває уже декілька років і стосується ділянки на вулиці Павлюченка (між будинками №32 та №34).
Історія розпочалася ще за попереднього депутатського корпусу та міського голови. За допомогою оборудки у громади міста по шматочках відбирають комунальну землю, на яких потім виростають багатоквартирні будинки. Постраждав від цієї схеми й боєць АТО Олександр Лустюк – понад 5 років, попри рішення усіх судів, Рівнерада не надає йому у власність земельну ділянку, на яку сусіди-забудовники вже давно поклали оком та навіть почали завозити будматеріали. І все через бабусю, яка приходить на сесію плакати, що, мовляв, то її город.
Передісторія: незайнята міська земля чи город без документів?
Передісторію більш детально описано в матеріалі: Суд визнав бездіяльність Рівнеради та міського голови протиправною, а поліція відкрила кримінальне провадження
Вільну від забудови земельну ділянку, що знаходиться на вулиці Павлюченка між будинками №32 та №34 і належить громаді міста, ще у квітні 2015 року хотів отримати Олександр Лустюк. У 2014 році він був командиром мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти 30-ї окремої механізованої бригади оперативного командування “Північ” і до 2021 року регулярно перебував на ротації у зоні АТО/ООС. Участь у війні на Сході дала йому право отримати земельну ділянку.
Рівнерада аж пів року не приймала жодних рішень по Лустюку, і він пішов до суду у 2015 році, щоб зобов’язати міську владу розглянути заяву.
У 2017 році на горизонті з’явилася інша потенційна власниця землі – до суду звернулася пенсіонерка 87-річна Сльоза Ніна Йосипівна. Вона намагалася довести, що їхня сім’я користується землею понад 60 років – нібито там у її рідних город. Жінка просила суд “заднім числом” встановити за нею право на ділянку, проте не змогла надати документів, які б це підтвердили.
Зрештою Рівненський міський суд 12 березня 2019 року дійшов висновку, що депутати у 2015 році порушили законодавчі норми, і зобов’язав міськраду надати Лустюку ділянку. Суд, зокрема, визнав, що у пенсіонерки Сльози права на землю немає.
Такі результати підтвердив Восьмий апеляційний адміністративний суд, а цьогоріч 27 квітня – і Касаційний адміністративний суд Верховного суду України.
Здавалося б, справа вирішена – міськрада має задовольнити заяву АТОвця, подану у квітні 2015 року. До слова, чоловік і досі на Сході боронить країну. Попри чинне виконавче провадження міська рада вдає, що нічого не було.
Рівнерада не виконує рішення суду
Попри крапку у справі, поставлену судом, міськрада просто ігнорує судове рішення. Власне, як і заяву АТОвця Лустюка, який декілька разів намагався отримати землю у Рівнераді.
Мало того, після рішення суду, Рівнерада у квітні 2019 року спочатку відкладає питання на “довивчення”, а у жовтні надає дозвіл іншій людині – пенсіонерці Ніні Сльозі.
Зауважимо, в міськраді на розгляді питань по цій ділянці Ніну Сльозу щоразу представляє її дочка – Лідія Ведмідь. За словами жінки, існують архівні документи, які нібито доводять, що її сім’я користується земельною ділянкою уже понад 60 років, проте таких документів ні депутатам, ні суду, ні Лустюку, ні журналістам жінка надати так і не змогла. Жінка апелює до важкого стану здоров’я родичів (сім’ї з п’яти пенсіонерів) і щоразу слізно просить депутатів підтримати рішення на користь її матері. Сім’я, за її словами, конче потребує цей город. Як виявилося, питання полягає не в городі.
Розмовляти на тему ділянки пані Лідія з нами відмовилася. Ми запитали її про архівні документи та забудовників, які вже зводять багатоповерхівки поруч з цією ділянкою, а будівельні вагончики розміщені на ділянці.
– Можливо, поки не треба нічого писати. Поки не буду нічого говорити. Це нагальна проблема, але як мені буде треба – я вас знайду. Я вам щиро дякую, що ви дивитесь, що ви турбуєтесь про людей. Поки я мовчу. Треба буде – я вас знайду, – все, що сказала дочка Ніни Сльози Лідія Ведмідь у телефонній розмові та обіцяла зателефонувати, якщо захоче більш детально обговорити питання щодо цієї землі.
В чому ж інтерес міських обранців та претендентки на цю землю, яка так раптово виникла?
Забудовник “Perfect Bud”
Поки АТОвець Лустюк оббиває пороги міськради, щоб отримати право на ділянку, землю поступово захоплюють.
Ось, як зараз виглядає ділянка, яку збиралися використовувати під город – її відгородили металевим парканом, встановлено будівельні вагончики, з’явилися будматеріали. За всіма ознаками, тут уже проводять підготовчі роботи під будівництво, хоча земля досі належить громаді міста:
Хто і що збирається тут будувати? Ми звернули увагу, на триповерхову новобудову (ЖК “Клубний будинок 16” на Павлюченка, 32а). Одна схожа будівля знаходиться на цій же вулиці:
Під брендом “Perfect Bud” збудована також будівля ЖК “Perfect House” на Павлюченка, 47. Ось, фото будинку за адресою Павлюченка, 47, з ресурсу “Перегляд вулиць” у Google за травень 2015 року:
Ціна за двокімнатну квартиру на 60 квадратів тут стартує з 50 тисяч доларів. Такий же об’єкт планують збудувати на ділянці по вул. Павлюченка, 34.
Роман Косінський та вільна земельна ділянка
Завершений ЖК “Клубний будинок 16” на Павлюченка, 32а, поруч з ділянкою, яку понад п’ять років не віддають АТОвцю Олександру Лустюку, належить Косінському Роману Миколайовичу, який є власником відповідного торгового знаку.
Завдяки аналітичній системі Youcontrol вдалося з’ясувати, що Косінський також володіє однією з 16 квартир в ЖК “Клубний будинок 16” на Павлюченка, 32а.
Ми знайшли телефонний номер рієлтора, на ім’я Роман, який продавав квартири в обох будинках, і виявили, що це той самий Косінський. Ми поспілкувалися з ним, запитали, чи, бува, це не його вагончики, чи розраховує він на цю ділянку. Він підтвердив, що має інтерес у цій ділянці, а також те, що спілкується з сім’єю Ніни Сльози і що на цій ділянці стоять його будівельні вагончики.
– Ми, як би, туди взагалі не ліземо і не лізли. Ми повністю знаємо цю ситуацію, що там є АТОшник, якому дають, і власники, які обробляли ту землю. Ця жіночка – я з нею знайомий. Ми, як би, не претендуємо, просто самі хотіли б її купити, теоретично. І тільки якщо власники дороблять ті документи, – говорить Роман Косінський, – Це вони, можливо, більше юридично документи не можуть виробити чи поновити. Просто бюрократичні моменти. Було б краще, щоб вони виділили цій жіночці, яка дійсно її обробляла.
Роман Косінський обіцяє у телефонній розмові, що домовиться дочкою Ніни Сльози, і вона нам усе прокоментує, але та говорити все одно не хоче.
Таким чином підстави вважати, що саме Косінський поклав око на вільну земельну ділянку, підтвердилися, як і те, що бабуся приймає активну роль у цій всій схемі.
На деяких сайтах продажу нерухомості можна знайти таку карту, як на скріншоті вище. Контури на ній займають одразу декілька земельних ділянок, включно із сусідніми. Тому ми перевірили власників сусідніх ділянок.
Власниця ділянки на Павлюченка, 34, – Голуб Марія Іванівна. В реєстрах ми відшукали інформацію, відповідно до якої Косінський та Голуб мають бізнесові зв’язки. Марія Голуб отримала право на землю в листопаді 2020 року. Кілька тижнів тому, 9 грудня 2021 року, Рівнерада погодила зміну цільового призначення цієї земельної ділянки – уже під багатоквартирну забудову. Косінський у розмові з нами підтвердив, що вони з Марією Голуб партнери, і що будівельні вагончики на спірній ділянці також його, але розташовані там тимчасово.
Про розміщення вагончиків, за його словами, він домовлявся з “власницею” – тією, яка з нами відмовилася спілкуватися. Він порадив знову зателефонувати до “власниці” – запевнив, що переговорить з нею. Але і вдруге, вона відмовляється спілкуватися з нами, надати документи, про які говорить ледь не на кожній сесії Рівнеради, та пояснити, на якій підставі вона розпоряджається комунальним майном, – не захотіла.
Тим часом забудовник підтвердив, що планує будуватися на землі і з іншого боку – на Павлюченка, 32, яка офіційно належить сім’ї Новаків. Тобто в перспективі розраховує на усі ділянки, включно зі спірною:
Стає цілком очевидно, що так званий “город” потрібен родині Ніни Сльози не для городництва, як каже її дочка на сесії. Просто є забудовник, який готовий купити ділянку. Також є ветеран, який заважає заробити, бо хоче отримати землю, що належить йому за рішенням суду. І хоча однозначне судове рішення зобов’язало міську раду передати землю саме воїну АТО, через “старих нових” депутатів Рівнеради, які, схоже, ведуть власну гру, місто вчергове ризикує назавжди втратити комунальне майно.
Таким чином, чи буде по описаній вище схемі в Рівному на вулиці Павлюченка збудована ще одна багатоповерхівка – запитання уже до депутатів Рівнеради, борців із хаотичною забудовою.
