Учасники сумнівних тендерів і засновники молодіжок Партії регіонів, сестри та брати по вірі, сірі кардинали з бізнесу, іногородні та ті, які дісталися у спадок від Володимира Хомка, бізнес-партнери друзів та родичі заступників, – це усе, загалом, з того, що ми знайшли про усіх радників міського голови Олександра Третяка. І попри те, що радники призначаються особистим розпорядженням міського голови, на сайті міськради немає жодного опублікованого про це документу, ймовірно, щоб не дивувати людей такою кількістю, адже менше чим за рік роботи мер обжився аж шістнадцятьма радниками й лише один із них отримує зарплату, усі інші – волонтери. До слова, Володимир Хомко був тричі мером Рівного і на кінець каденції мав лише п’ять радників.
Оскільки ми не можемо за один раз розповісти про всіх, через великий обсяг матеріалу, вирішили знайомити наших читачів з кожним радником окремо. Сьогодні вашій увазі: “Фотограф від Бога” Ігор Ткач, який стверджує, що будь-який вид заробітку це добре. То хто і що радить меру?
Знайомтеся, Ігор Євгенович Ткач – позаштатний радник Олександра Третяка з політичних та юридичних питань (працює на безоплатній основі). Народився 25 квітня 1981 року у м. Калуш, що на Івано-Франківщині, одружений, виховує сина.
- Приїжджий калушанин, готовий працювати за “дякую” на Європейську солідарність;
- філософ-релігієзнавець та юрист за освітою;
- засновник обласної організації “Молодих регіонів” на Прикарпатті та експерт в галузі “правильних акцій протесту”;
- помічник чотирьох депутатів, пов’язаний із сімома партіями;
- майстер на всі руки: підприємець, у якого зареєстровано 44 види діяльності;
- фотограф, який ще у вересні цього року шукав роботу і хотів влаштуватися директором сільської школи, але “провалив” тестування
40-річний Ігор Ткач був призначений на посаду радника останнім серед усіх – 13 жовтня 2021 року. Чоловік немісцевий та маловідомий у Рівному, але за цей місяць вже “засвітився” із фотокамерою на різних заходах поруч із міським головою. В одній із розмов у мережі Інтернет він зазначив, що готовий за потреби переїхати до Рівного.
Ми поцікавилися, чи Ігор Ткач уже переїхав до Рівного, чим цікава йому у чужому місті безплатна робота та, за які гроші він тут живе. Чоловік телефоном розповів, що у Рівному проводить лише 3-4 дні на тиждень, решту вдома, живе коштом власних бізнесів.
На перший погляд, може здатися, що він просто підпрацьовує фотографом, а посада радника – номінальна. Принаймні, такий напрошується висновок.
– Як у підприємця в мене є декілька напрямків. Моя основна діяльність – у сфері зв’язків із громадськістю, – говорить позаштатний радник Рівненського міського голови Ігор Ткач, – Так само і фотографія, фотографією теж можна заробляти. В сьогоднішній час любі заробітки – вони вітаються. Щодо заходів, на яких мене бачили. Для мене важлива не просто стенограма та прийняття рішень. Для мене важливий фотографічний компонент. Я для себе так само фотографую, інколи передаю деякі знімки в інформаційно-аналітичний відділ – там деякі мої знімки цікаві. Я не отримую грошей за це, – додає він пізніше.
У відповіді Рівненського міськвиконкому на запит щодо радників міського голови вказано, що Ігор Ткач є позаштатним радником саме з політичних та юридичних питань.
Важко зрозуміти, якими політичними питаннями займається міський голова, адже стаття 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” містить чіткий перелік повноважень міського голови. При детальному знайомстві з персоною Ткача легко зробити висновок, що мова насамперед про роботу на благо конкретної політичної партії – Європейської солідарності, з якою він наразі тісно пов’язаний. Хоча сам він заперечує таке трактування.
– Під політичними питаннями мається на увазі не взаємодія з Верховною Радою, Кабінетом Міністрів чи політичними партіями. Мова йде про вироблення політик у різних сферах. Я знаюся на кількох сферах. Я знаюся в інформаційній сфері, знаюся трохи в медійній сфері, маю досвід роботи у вищій школі, – пояснює Ігор Ткач.
Цікавою є й вища освіта радника. У 2003 році він здобув ступінь магістра філософії за фахом “філософ-релігієзнавець”, а у 2005 році став ліцензіатом теології за напрямом “Історія церкви та філософсько-богословських вчень”. Погодьтеся, дуже невипадкова, “правильна” освіта в контексті релігійного бекграунду міського голови. Ми поцікавилися, чи вплинуло на рішення Олександра Третяка щодо призначення радником його освіта.
– Навряд, тому що я маю інше конфесійне віросповідання, я греко-католик. Не можна сказати, що Олександр через це мене взяв. Ми це питання взагалі не піднімали. Він знає моє віросповідання, я знаю його віросповідання, ми спілкуємося, маємо багато спільного. Але це все одно різні речі, – говорить наш співрозмовник.
Юридичний фах Ігор Ткач здобув лише у 2018 році, якщо вірити його автобіографії.
Варто зауважити, що відповідно до пункту 9 “Положення про позаштатних радників міського голови”, затвердженого відповідним розпорядженням Олександра Третяка від 13 січня 2021 року, “Призначення на посаду позаштатного радника міського голови здійснюється розпорядженням міського голови на підставі заяви такої особи з відповідною резолюцією міського голови на термін його каденції“. Разом з тим, Ігоря Ткача призначили лише “тривалістю на один рік”:
Таким чином виходить, що Олександр Третяк, призначаючи радника з політичних та юридичних питань, не дотримався норми положення, яке сам же і затвердив. Сам призначений радник стверджує, що як юрист в цьому проблеми не бачить. Мовляв, попрацює рік – а там видно буде, це все в повноваженнях міського голови, а ще каже, що не зможе бути в Рівному надто довго.
Громадський активіст і молодий “регіонал”
Вірити радникам Третяка лише на слово, як би це іронічно не звучало, ми не можемо. Тому розкажемо про що Ігор Ткач не згадав у своїй біографії, ба більше, заперечує. Його минуле пов’язане з партією президента-втікача Януковича.
В автобіографії Ігор Ткач вказав дві громадські організації, членом яких був: “Комітет виборців України” та “Інститут громадянської дії, освіти та розвитку”.
Проте не вказав, що з 2003 року був засновником організації, відомої як “Івано-Франківська обласна молодіжна громадська організація “Молоді регіони”. Тобто засновник молодіжки Партії регіонів Віктора Януковича.
Ігор Ткач відхрещується від “біло-синіх”. Сказав, що стосунку до молодіжки “регіоналів” не має, мовляв, юридичну особу відібрали “рейдери”:
– Це ще було, здається, за часів мого аспірантства або студентства. Був неформальний студентський клуб, який займався політикою, власними юридичними питаннями, аналізом. Це були студенти – юристи, політологи, історики та філософи. Врешті була створена юридична особа, вона називалася… як вона називалася… Якщо коротко, ми були засновниками юридичної особи, бо хотіли займатися політологією, політичним аналізом, консалтингом. Але відбулося рейдерство у цій організації, потім її перейменували під Партію регіонів, – заявляє в розмові радник міського голови Ігор Ткач, проте старої назви організації він згадати не зміг. – Зробили з цієї організації Молоді регіони. І виходить тепер так, що я начебто до цього причетний.
Ткач і досі значиться співзасновником Молодих регіонів, відповідно до даних Opendatabot, хоча наразі організацію вже ліквідовано.
Він повідомив, що організацію після “захоплення” очолив Олександр Когут, колишній “регіонал”, який уже в 2019 році балотувався до Верховної Ради від “Опоблоку”. Ми вирішили звернутися до Когута за коментарем, але переказані нами слова Ігоря Ткача про “рейдерство” його здивували.
– Коли я приймав організацію, то засновником організації був “Союз молоді регіонів України”, – каже Олександр Когут, додаючи, що навіть не знає хто такий Ткач.
У доступних наразі джерелах ми не знайшли інформацію щодо зміни реєстраційних даних обласної молодіжної організації, окрім згадки, що вона існує з 2003 року, а Олександр Когут є її керівником з 2011 року. Когут також підтвердив, що організація таки змінювала назву.
При цьому ні Когут, ні Ткач згадати стару назву молодіжки чомусь так і не змогли.
Де ж тут зв’язок? Увага, фокус. Всеукраїнська ГО “Союз молоді регіонів України” (СМРУ) існує з 2002 року і завжди була пов’язана з Партією регіонів. У 2010 році вона дійсно отримала нову назву – “Молоді регіони”. Стає очевидним, що це одна і та ж організація, якщо зважати на таку синхронність у часі з утворенням та перейменуванням.
Якщо ж зв’язок Ткача з “регіоналами” та їх молодіжкою досі для когось не очевидний, то ми знайшли ще одну “біло-синю” ниточку, яка веде до Ткача.
У 2012 році Ігор Євгенович Ткач був уповноваженою особою на парламентських виборах від партії “Нова політика” в окрузі №86 на Прикарпатті. Це кишенькова партія “регіоналів”, а очолював її тоді віцепрем’єр в уряді Азарова Володимир Семиноженко. На сайті ЦВК вказано, що уповноважена особа від партії “Нова політика” Ігор Ткач – позаштатний кореспондент газети “Вікна”.
Зв’язок з “Новою політикою” Ткач не заперечує:
– Я співпрацював з “Новою політикою”, бо знаю Володимира Семиноженка ще з університетських часів… Якщо не помиляюся, це був 2012 рік. Я був уповноваженою особою в одному з округів – таке було.
До речі, ми також знайшли сторінку автора Ігоря Ткача на сайті видання “Вікна” і фото, на якому легко впізнати позаштатного радника Олександра Третяка.
В аналітичній статті “х@у вам, нанашку, а не черешень!”, в якій автор називає виборців “пріснопам’ятними дебілами”, згадуючи “дулю” та “голу ср…ку” (це все – цитати), можна ознайомитися з іще однієї іпостассю Ігоря Ткача, як… журналіста-блогера.
Ми, тим часом, фіксуємо факт, що у своїй біографії Ігор Ткач не згадав про зв’язки з “регіоналами” та їх партіями-сателітами. Також, фіксуємо і той факт, що він вказує лише дві громадські організації, в які входив раніше, але при цьому забуває не лише вказати третю – навіть її назви не може пригадати. Ну, вкрали – то й вкрали.
Крім цього, відомий у вузьких колах на Прикарпатті, як журналіст, Ігор Ткач свого часу заснував у Калуші ЗМІ місцевого розливу – Інформаційне агентство “Фист”, але воно навіть не ґуґлиться.
Безробітний філософ
Крім громадської активності ми дослідили професійні успіхи Ігоря Ткача. Виглядає дивним його призначення радником Третяка з кількох, власне, професійних причин.
Ще зовсім недавно новоспечений радник шукав роботу. Про це свідчить, хоча б, його допис від 17 вересня цього року:
У вересні він брав участь у конкурсі на заміщення вакантної посади директора Вовчинецької гімназії Івано-Франківської міської ради. Для розуміння – це сільська школа на двісті з лишком учнів. Ми запитали у Ткача про причини пошуку роботи.
– Хотів змінити, скажімо, вид діяльності. Приблизно раз на 7-10 років я змінюю свій вид діяльності, щоб зростати і не застоюватися, скажімо, щоб розвиватися. Оголосили конкурс, стало цікаво. Я знаю цю гімназію, це місце має свою специфіку. В мене був ряд ідей проєктів, як його можна розвивати. Але конкурсна комісія вирішила залишити попереднього директора, – говорить про свої мотиви участі в конкурсі Ігор Ткач.
В дописі він вказує, що документи забрав і подякував за новий досвід. Хоча не вказує, що, згідно з протоколом засідання конкурсної комісії, набрав найменше серед трьох учасників, тому й “прогорів”. Уже на пряме запитання щодо результатів конкурсу він відповів, що дійсно його програв. Підтверджує і протокол конкурсної комісії.
Після цього програшу, через кілька тижнів, Третяк призначив його своїм позаштатним радником.
Згодом у мережі Фейсбук він підтверджує, що готовий переїхати до Рівного і працювати на “волонтерських засадах”, тобто безоплатно. А житиме власним коштом.
Талановита людина – талановита у всьому. Ігор Ткач зареєстрований як ФОП та має аж 44 види діяльності. Чим же він займається:
- виробництво меблів;
- друк газет;
- будівельно-монтажні роботи;
- діяльність агентств працевлаштування;
- діяльність туристичних агентств;
- прибирання будинків;
- індивідуальна мистецька діяльність;
- організування відпочинку та розваг;
- роздрібна торгівля через інтернет;
- послуги таксі;
- видання програмного забезпечення;
- виробництво фільмів, телепрограм;
- комп’ютерне програмування;
- управління фондами;
- надання в оренду нерухомого майна;
- діяльність у сфері права;
- діяльність хед-офісів;
- дослідження у сфері суспільних і гуманітарних наук;
- реклама;
- дослідження кон’юнктури ринку та виявлення громадської думки;
- надання в оренду автомобілів;
- діяльність у сфері фотографії і так далі.
Про таких говорять “і швець, і жнець, і на дуді грець”. З подібним переліком КВЕДів в Ігоря Ткача не мало б бути проблем з працевлаштуванням. На практиці ж, таких ФОПів часто використовують, щоб виводити готівку на малопомітних бюджетних закупівлях, тому ми вирішили перевірити публічні закупівлі, в яких Ткач брав участь.
Саме уже сфера фотографії (останній пункт переліку вгорі) могла б принести чоловіку непоганий куш. Наприклад, у серпні він отримав 20 тисяч гривень від Івано-Франківської обласної ради за 500 цифрових фотографій до 30-ї річниці Незалежності України. Без проведення конкурсу. По 40 гривень за одне цифрове фото, як вказано в системі Prozorro:
Дійсно, якщо переглянути сторінку Ігоря Ткача у Фейсбук, то складається враження, що він в першу чергу – професійний фотограф, хоча він і стверджує, що грошей за фото не отримує.
При цьому Ткач періодично викладає фото з різноманітних публічних заходів (по кілька сотень штук з кожного). Фотографій так багато, що на перегляд їх усіх потрібно кілька годин.
Тут, наприклад, кілька фотографій з виступу ексрегіонала та нинішнього члена ЦВК Юрія Мірошниченка на “Національній конференції політтехнологів та політконсультантів України”, що відбулася ще недавно – 28 вересня 2021 року (на сторінці Ткача близько 500 фотографій лише з цього заходу):
На думку, що Ігор Ткач – саме фотограф, можуть наштовхнути і більш ранні світлини з його сторінки. Фотографія нижче зроблена в Рівному, в одному із залів міськвиконкому, 24 листопада 2020 року, за два дні після другого туру виборів Рівненського міського голови:
На цьому фото зі сторінки майбутньої керуючої справами Рівненського міськвиконкому Марії Корнійчук ми бачимо команду Європейської солідарності, яка, схоже, святкує перемогу Олександра Третяка на виборах. Майже всіх зображених на фото людей упродовж року призначать на різноманітні посади. А про декого із них ми напишемо в наступних матеріалах цього циклу.
Як бачимо, майбутній радник Третяка з політичних та юридичних питань на цьому заході міцно тримається за фотокамеру. Ну, і свіже фото із засідання Рівнеради 19 листопада 2021 року:
Ігор Ткач – “перебіжчик” чи затребуваний політик
Крім грандіозної громадської активності та професійної діяльності Ткач часто випробовував власні сили у політиці, у всіх випадках залишаючись політичним аутсайдером. Часто йому діставалася роль статиста чи політичної підтанцьовки. При цьому Ткач був пов’язаний з великою кількості партій. Ми спробували всі ці політичні сили порахувати.
Отже, перша і друга партії – вже згадані “Нова політика” і Партія регіонів.
Третя політсила – Республіканська партія, від якої він балотувався до парламенту у 85 виборчому окрузі (це Калуський та сусідні райони Івано-Франківської області). Набравши скромних 203 голоси він став аж 16-м за результатами проміжних виборів до Верховної Ради, які відбулися там 17 липня 2016 року.
За словами Ткача, до Європейської солідарності він був членом лише Республіканської партії, а до інших партій не вступав.
– Були пропозиції від різних політичних сил. Було, що я співпрацював з різними партіями, навіть балотувався, наприклад, у 2010 році від Фронту змін до Калуської міської ради, але тоді членом партії не був, – говорить Ігор Ткач.
Ми не могли оминути увагою ось це красиве фото, яке знайшли на сайті Чесно у новині про кандидатів на виборах у 2016 році:
На платформі YouTube вдалося також знайти передвиборчий ролик Ігоря Ткача, відзнятий у дусі “Ляшко-Style”. У ньому кандидат в народні депутати виглядає дещо простіше, ніж на попередній світлині. Крім цього знайшлося фото Ігоря Ткача на з’їзді Республіканської партії у 2016 році, де він також виглядає дещо, так би мовити, ближчим до народу.
Згаданий вище відео-ролик Ткача станом на сьогодні переглянули понад 600 разів, і під ним знайшовся лише один коментар – від Михайла Ткача (ймовірно, родич Ігоря, відомий роботою в компанії SoftServe):
Останнім наразі для Ткача став похід на місцеві вибори 2020 року. Зрозуміло, що балотувався він саме від Європейської солідарності. На виборах до Івано-Франківської райради він набрав уже 855 голосів у 4-му виборчому окрузі, але цього не вистачило, щоб обійти свою колегу по партії, яка набрала вдвічі більше голосів і опинилася вище. В загальному партійному списку Ігор Ткач був лише одинадцятим, тому мандат не отримав.
Обґрунтовано припустимо, що цю поразку на виборах в партії ЄС могли компенсувати відрядженням до Рівного.
Зауважимо, що Ігор Ткач профінансував у 2020 році виборчу кампанію Олександра Третяка на 10 тисяч гривень. Ми запитали його, чи пов’язаний він з Олександром Третяком іншими фінансовими питаннями.
– Я мав певні консультації в його виборчій кампанії, тому що не міг тут надто багато часу приділяти його виборчій кампанії, бо і сам балотувався. Але певний внесок, мені здається, я зробив у його перемогу. Більше ніяких господарських чи інших справ у нас немає, – заявляє Ігор Ткач.
Отже, фіксуємо четверту партію, з якою пов’язаний Ігор Ткач, – Європейську солідарність.
Ще кілька партій, з якими він пов’язаний, ми знайшли завдяки ресурсу Посіпаки-2:
Про статус помічника депутата обласної ради він згадує в автобіографії, проте не пише, що кожного разу це були різні люди та різні партії. А тут у нас є:
- Фронт змін – це п’ять.
- Народний фронт (так і буде, рахуємо разом із попередньою як одну партію).
- Партія промисловців та підприємців України – це шість.
Також він встиг побути помічником нардепа Анатолія Диріва, який балотувався свого часу від Батьківщини – це сім.
Ігор Ткач – юрист чи політик
Що ми маємо в підсумку. Ігор Ткач – латентний “регіонал”, політичний статист, партійне перекотиполе, приїжджий фотограф зі статусом радника міського голови, філософ, експерт в релігійних питаннях.
А також фахівець у “справжніх” та “фейкових” протестах. І якраз це викликає певні запитання.
На скріншоті – допис зі сторінки радника Рівненського міського голови Ігоря Ткача про “фейки” і “протести для картинки”. Так він відгукнувся про пікет постраждалих пайовиків Рівненської брами, які домагаються отримання придбаних квартир або відшкодування оплачених коштів, які у них просто вкрали.
Звертаючись до міської влади пікетувальники вимагають допомогти їм у реалізації одного із базових прав – права на житло. Ми запитали, чи оцінював Ігор Ткач з юридичного боку питання до того, як звинувачувати пікетувальників у “фейку” та “протестах для картинки”. В телефонній розмові він називає це “маніпулятивним процесом”, в якому, звісно, він не розібрався до кінця.
– Моє перше враження, коли заходиш у приміщення (виконкому – авт.), коли там, скажімо, немає людей або люди ходять… Ну, протести, в моєму розумінні, трохи інакше відбуваються. Я був одного разу з міським головою на виїзді, де цю проблему обговорювали. Тепер я розумію, що ця проблема існує давно, триває з часів попередніх каденцій попередніх мерів. Хоча я й досі думаю, що там щось є несправжнє. Розбиратися в цьому для мене немає сенсу, тому що напрям будівництва – це трохи не моє, тому що я на цьому знаю слабо, тому це так не досліджую. Але можу сказати, що цей протест відбувається якось неорганічно. Можу довести свою позицію. На виїзді, коли ми приїхали говорити про цих вкладників, то там фактично йде боротьба одних мешканців проти інших. Тобто там немає боротьби проти компанії, яка будувала. Цим питанням мають займатися правоохоронні органи, а не місто. Місто не може розв’язувати питання статті 190 Кримінального Кодексу, цим мають займатися слідчі. Мені невідомо, чи ця робота проводиться. А цей протест – це намагання, з моєї точки зору, заангажувати міську владу до того, щоб міська влада стала на котрусь зі сторін. Проблема мешканців так вирішена не буде. Тому цей процес є маніпулятивним, так я можу сказати, – стверджує позаштатний радник Рівненського міського голови з політичних та юридичних питань Ігор Ткач.
Робимо висновки з його коментаря, що то “попередники”, забудовники, вкладники, правоохоронці та суди мають самі розбиратися, а “відповідальна та проєвропейська” міська влада нічого зробити не може.
Тепер увага, запитання: чого в такій позиції більше – політики чи юриспруденції?
Завершити на цій мінорній ноті розповідь про Ігоря “Фотографа від Бога” Ткача можна його власними словами (увага, цитата вирвана з контексту):
Щоб знати про все першими слідкуйте за наступними публікаціями із циклу “16 апостолів Третяка” та іншими новинами на сайті Рівне Онлайн, а також, підписуйтеся на Телеграм-канал. Попереду у нас ще п’ятнадцять радників, багато нового та цікавого, про що ви ще не знали і від вас намагаються приховати.
