За чотири з половиною роки відбулося лише три судових засідання у справі військових та закупників сонячного каміння, яких обвинувачують у вбивстві та розбої, проте останнє аж два роки тому. Чотирьох обвинувачених (одному із яких загрожує довічне позбавлення волі) привозять до суду кожних два місяці лише для того, щоб продовжити термін тримання під вартою, а сама справа зупинилася на етапі допиту свідків зі сторони обвинувачення. Ця історія сталася ще 28 січня 2017 року.
ВЕРСІЯ СЛІДСТВА
П’ятеро чоловіків приїхали у село Люхача, Сарненського району на Рівненщині, буцімто купити бурштин у місцевого скупника, 28-річного Ігоря Дубини. Після зустрічі, обговоривши питання, пішли до своєї автівки, начебто по гроші, та повернулися на подвір’я зі зброєю, автоматом Калашникова та «травматом». У результаті сутички, що виникла в гаражі потерпілого, один з нападників вистрелив у батька скупника – 54-річного Василя Дубину. Від отриманих травм пенсіонер помер дорогою до лікарні, а його син отримав поранення в руку. На сайті ГУНП у Рівненській області йдеться:
«Завдяки злагодженим діям поліцейських, озброєних нападників вдалося затримати поблизу Рівного. Двоє з них намагалися втекти із сумкою, у якій знаходилися пістолет «Форт» та набої до автомата Калашникова. Також поблизу місця затримання злочинців поліцейські виявили та вилучили автомат АКСУ, глушник і магазини з набоями. Зловмисниками виявилися 19-річний житель Житомира, його 43-річний батько – колишній військовий одного зі штурмових батальйонів та двоє 31–ти та 34–річних житомирян. Автомат, із якого вбили жителя Сарненського району, у 2016 році був втрачений у зоні проведення антитерористичної операції. Зі слів 43-річного чоловіка, учасника бойових дій, зброю він залишив у себе після повернення із зони АТО… В ході огляду гаражного приміщення у місті Житомирі, яким користувався 43-річний зловмисник, поліцейські вилучили склад зброї: автомат, кулемет, гвинтівка, десять гранат, п’ять пострілів РПГ та більше тисячі набоїв, які рахувалася втраченими у зоні АТО. Тож за фактом незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами».
30 січня суд усім чотирьом обрав запобіжний захід – тримання під вартою. 19-річному жителю Житомира повідомлено про підозру у вчиненні умисного вбивства за частиною 2 статті 115 Кримінального кодексу України. Троє інших підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 187 ККУ – розбій. П’ятому чоловіку обирали запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, бо він виконував роль водія, не брав участь у стрілянині й знаходився в автомобілі. Згодом, останній помер 27 лютого 2020 року.
І напевно ця історія була б, як і тисячі інших подібних історій, якби не справжні та героїчні заслуги обвинувачених – троє із чотирьох, були бійцями батальйону «Айдар», а на момент затримання, батько із сином ще й діючими військовослужбовцями збройних сил України. Тепер, деякі ЗМІ назвали їх «вбивцями» та «бандитами». До слова, Михайло Чернявський поїхав у зону АТО із батьком у 17 років. Вони мають чисельні нагороди, в тому числі і державні.
За ці роки усі хто цікавився справою, чули та знають версію слідства, але самі обвинувачені запевняють, що усе було не зовсім так. Вони не заперечують, що були учасниками тих подій та пояснюють, що це було ненавмисне вбивство і не розбій, адже вони оборонялися коли на них напали.
Як ми писали вище, в обвинувачених своя версія тих подій. Нам вдалося поспілкуватися з Ігорем Чернявським – це батько наймолодшого учасника Михайла Чернявського, йому інкримінують найтяжчий злочин – умисне вбивство і загрожує довічне позбавлення волі. У момент затримання хлопцю було 20 років, зараз 24. У поліції кажуть, що саме він здійснив смертельний постріл. Ще двоє обвинувачених це Олександр Леган та Олександр Юхимчук. П’ятий, як ми вже зазначали – помер.
ВЕРСІЯ ОБВИНУВАЧЕНИХ
Варто наголосити, що усі четверо не заперечують сам факт події, але переконують що ніхто ані вбивства, ані розбійного нападу не планував. Про факт смерті 54-річного Василя Дубини вони дізналися вже після затримання і навіть не підозрювали, що з ним могло щось статися, адже коли вони сіли на автомобіль і поїхали, літній чоловік їм у слід ще стріляв.
Батько із сином на момент затримання були чинними військовослужбовцями ЗСУ. А у 2014-2015 роках Ігор Чернявський з Олександром Юхимчуком перебували у складі батальйону «Айдар» та боронили Україну на Сході. Чололовік зізнається, що військовослужбовці частенько підпрацьовують приватними охоронцями, адже зарплата військового невелика. Власне того разу, він із сином та Олександром Юхимчуком на прохання Олександр Легана поїхали у якості охорони на закупівлю сонячного каміння. Він взяв із собою ще свого двоюрідного брата Валерія Буката, який виконував роль водія.
– Під час вибору та зважування товару, яке проходило в гаражі потерпілого протягом години часу, потерпілі постійно намагались затягнути час, постійно висловлювали пропозицію, ще подивитись товар, який мають з хвилини на хвилину підвезти, що наштовхувало мене на підозру, що вони когось чекають, промайнула думка, що можливо, працівників поліції або когось із кримінальних елементів, – згадує ті події Ігор Чернявський. – Після того, як ми сказали, що поспішаємо і збираємося їхати потерпілий Ігор Дубина (скупник та потерпілий у справі, – прим. авт.) намагався нас затримати та дістав зброю, після чого здійснив постріл. Далі відбулася перестрілка у якій ми змушені були захищатися. Все відбулося раптово. Очевидно вони хотіли заволодіти коштами чоловіка, якого ми охороняли.
Ігор Чернявський обурений тим, що визнаного у справі потерпілим Ігора Дубину поліція не притягнула до відповідальності, адже саме він першим здійснив постріл, окрім того, не заперечує що займався незаконною реалізацією та видобутком бурштину.
Пізніше, обвинувачені дізналися, що пістолет, яким стріляв потерпілий виданий нібито законно, як журналісту.
– Якого він видання журналіст невідомо, доказів він не надав, та і застосував він зброю у сумнівних і незаконних обставинах, – додає Ігор Чернявський.
Та найважливіший наголос у цій всій історії чоловік робить на не правильну кваліфікацію злочину – це навмисне вбивство та розбій:
– Прокуратурою було проведено кваліфікація злочину даних подій вкрай поверхнево враховуючи, що загиблий Дубина згідно з висновоком експертизи отримав сліпе вогнепальне поранення черевної порожнини деформованою кулею, яка пройшла крізь двері за якими він знаходився зі мною. Чоловіку було надано медичну допомогу лише через 40 хвилин і помер він у кареті швидкої допомоги від пошкодження внутрішніх органів та больового шоку. Скоріше за все, його син довго не викликав швидку, адже розумів, що свою незаконну діяльність потрібно буде пояснювати, а коли викликав, то було вже пізно. Ми, коли від них поїхали, померлий стріляв нам у слід і стояв на ногах. І лише після нашого затримання ми дізналися, що він помер, але помер він від невчасно наданої медичної допомоги та больового шоку, а це не є навмисним. Це вбивство з необережності, або ж, важке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть особи.
Обвинувачений додає, що у той час, коли почалася штовханина і перестрілка, з автомата який був в його сина було здійснена черга з трьох куль, яка пройшла в одній площині. Одна із трьох куль ввійшла в стіну гаража, а дві у двері. Куля, яка потрапила у тіло вбитого деформувавшись пройшла через двері за якими він був разом із померлим. Це свідчить про те, що його син не міг хотіти здійснити навмисне вбивство, адже міг попасти і у свого батька, а сам постріл був хаотичним і випадковим, а не навмисним.
– Сліпим вогнепальним пораненням називається поранення, що має вхід і що не має виходу. Такі поранення заподіюються пострілом снаряда зі зброї слабого бою, на значній відстані до мети, попаданням снаряда після рикошету, внаслідок малої початкової швидкості, нестійкого польоту, конструктивних особливостей снаряда, що приводить до швидкого руйнування його в тканинах, під час проходження через перешкоду, – пояснює Ігор Черняховський. – Наявність їх залежить від локалізації кульового каналу, його довжини, великого масиву кісток і м’яких тканин. Таке поранення утвориться від незначної кінетичної енергії снаряда, що має малу швидкість, достатню для входу, але недостатню для виходу, який зупинився в тілі на більш або менш значній глибині. Отже, сліпі поранення складаються тільки з вхідного отвору і каналу. Я вважаю, що кваліфікація злочину для мого сина мала б бути за ст. 121 ККУ – умисне тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до смерті людини.
Майже п’ять років у СІЗО і останніх два з половиною без розгляду справи по суті, адже останнє засідання було ще у травні 2019 року. Кожних два місяці, до суду їх привозять лише для продовження терміну тримання під вартою. І такі випадки в Україні не поодинокі. Уже давно не секрет, що в українських СІЗО деякі люди можуть роками чекають розгляду своєї справи та вироку суду, ба більше, можуть роками чекати навіть обвинувальний акт.
В своїх багатьох рішеннях ЄСПЛ вказував, що проблемою в Україні є відсутність чіткої, зрозумілої та передбачуваної процедури судового перегляду законності тримання під вартою. Більшість слідчих у клопотанні про обрання запобіжного заходу використовують шаблонні формулювання, не підтверджені матеріалами справи, обмежуються зачитуванням фабули злочину, описують тяжкість вчиненого злочину, тяжкість покарання за вчинений злочин, загальні дані про особу, відсутність постійного місця роботи, стабільного прибутку, резонансність злочину. Одним словом, застосовують формальний підхід. Проте, кожен ризик повинен бути обґрунтованим фактичними обставинами на конкретні події. У цій справі, обвинувачені вже п’ятий рік знаходяться під вартою з обґрунтуванням ризиків просто переписаних з КПК і одна із них, заважаючи на термін перебування у СІЗО звучить досить дивно – обвинувачені не мають постійного місця роботи, тому мають і далі бути під вартою.
Звичайно, правомірне і законне затримання та тримання підозрюваної чи обвинувачуваної особи під вартою в українських реаліях це ідеал, але до цього ідеалу потрібно прагнути, не дивлячись на попит нашого сучасного суспільства до самих жорстких запобіжних заходів.
Представники спільки ветеранів війни та сімей загиблих Житомирської області приїхали підтримати своїх побратимів.
В минулу п’ятницю, третього серпня, у Рівненському міському суді відбулося чергове засідання, на якому обвинуваченим знову продовжили термін тримання під вартою. Проте, можливо, справа таки зрушиться із «мертвої» точки, адже колегія суддів запланувала до нового року провести аж п’ять засідань, проте найближче відбудеться за півтора місяця – 21 жовтня, очевидно щоби знову продовжити термін запобіжного заходу.
