додому В регіоні Рівненський суд повернув на повторний розгляд справу щодо працівників колонії, які закатували...

Рівненський суд повернув на повторний розгляд справу щодо працівників колонії, які закатували засудженого до смерті

830
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду

Били, катували, принижували, ставили на коліна, а потім роздягнули догола, прикували наручниками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м та залишити у такому положенні на ніч, внаслідок усіх цих дій 25-річний чоловік помер. Це сталося у Маневицькій виправній колонії понад десять років тому. Так знущалися із засудженого начальник колонії та його підлеглі. Загалом, про підозру оголосили десятьом працівникам установи.

Історія сталася ще 15 березня 2011 року, 25-річний засуджений Володимир Делевин утік із дільниці соціальної реабілітації Маневицької ВК № 42, а 19 квітня був впійманий в Одеській області й доставлений за місцем відбування покарання. На ранок 21 квітня засудженого знайшли мертвим у приміщенні для проведення особистого обшуку виправної колонії. Перевірка встановила, що до його смерті були причетні працівники виправної установи. Щодо 10 службових осіб 22 квітня 2011 року прокуратура Волинської області порушила кримінальну справу.

Маневицька виправна колонія №42. Фото із мережі Інтернет

Варто зазначити, що вбитий Володимир Делевин, був засуджений у 2009 році, він отримав п’ять років за спробу пограбування банку, де працював. Термін відбував у Маневицькій виправній колонії суворого режиму. За відмінну поведінку був переведений у реабілітаційний центр при колонії, де вільно міг пересуватися територією й навіть виходити за її межі. Готувалися документи на його умовно-дострокове звільнення, а 15 березня 2011 року хлопець несподівано зник. Чому — досі не з’ясовано. Про цю справу детально розповідало перше інформаційне агентство «Волинські новини».

Другого червня 2015 року Маневицький районний суд Волинської області виніс  вирок. Начальника колонії засудили до чотирьох років позбавлення волі, старшому оперуповноваженому управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області суд призначив покарання у вигляді семи років тюрми, бо саме він нібито ударив засудженого, чим спричинив його смерть. Ще шістьом службовим особам колонії призначили покарання у вигляді чотирьох із половиною, а двом — до чотирьох років позбавлення волі зі встановленням трирічного іспитового строку.

Здавалося б, ця історія завершена. Проте, як з’ясувалося, у резонансній справі крапка ще не поставлена — ті, хто закатував людину, сьогодні спокійно гуляють на волі.

Засідання відбулося 5 серпня 2021 року. На ньому присутні всі десятеро засуджених правоохоронців. Вони у суді захищають себе самі, бо від послуг адвокатів відмовилися.

Всі звірства та катування досить детально описані у справі. Так, начальник Маневицької колонії разом із начальником відділу безпеки вирішили з’ясувати, як ув’язненому вдалось утекти. Руки парубку закували за спиною наручниками. Після цього кожен ударив по голові. Потім заставляли ставати на коліна і просити вибачення. Хлопець виконував усі вимоги своїх катів: він на колінах спускався з другого поверху на перший із кросівками у зубах. Там до знущань приєдналися працівники, які були на чергуванні. Молодого чоловіка нещадно били. Як зазначено у висновках судмедекспертизи, всього було завдано 65 ударів. Потім прикували кайданками до металевої решітки вікна із заведеними назад руками на висоті приблизно 1,7 м і залишили майже роздягненого у такому положенні на ніч. У такому стані внаслідок отриманих тілесних ушкоджень в’язень через близько 6 години 30 хвилин помер.

Здається, у справі визначено все: причини смерті, коло підозрюваних. Чому ж тоді за смерть молодого чоловіка досі ніхто не відповів? А усі винні гуляють на волі.

Після вироку суду першої інстанції, апеляційний суд Волинської області перекваліфікував звинувачення щодо старшого оперуповноваженого і він отримав покарання  у вигляді позбавлення волі на строк п’ять замість семи років та звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки. У частині всіх інших засуджених, апеляційний суд залишив вирок без змін. Разом із тим, начальнику колонії суд врахував перебування у СІЗО один день, як за два. Тому він, як і його колеги, які отримали вироки з іспитовим строком, гуляє на волі.

Вищезазначений вирок суду першої інстанції та апеляції оскаржив прокурор, він подав касацію, бо вважає покарання м’яким. До слова, одним із головних чинників, що дозволило суду звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням, були їхні позитивні характеристики за місцем проживання, роботи, факт наявності на утриманні малолітніх дітей.

31 січня 2019 року Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду скасував ухвалу апеляційного суду Волинської області.

Верховний Суд погодився з обґрунтованістю доводів, викладених у касаційній скарзі прокурора, та скасував вищевказане судове рішення з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок його м’якості. Кримінальне провадження направлено за підсудністю до Рівненського апеляційного суду.

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду

І от, на початку серпня цього року, Рівненський апеляційний суд скасував вирок Маневицького районного суду, але не через м’якість визначеного покарання, а через те, що суддя Микола Покидюк, який оголошував вирок, не дотримався таємниці нарадчої кімнати.

В ухвалі Рівненського апеляційного суду, зокрема йдеться про що,  суддя під час ухвалення вироку повинен перебувати у нарадчій кімнаті й може перериватися лише для відпочинку з настанням нічного часу.

«Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, розгляд цього провадження здійснювався суддею Покидюком М.В. одноособово. І згідно даних журналу судового засідання для ухвалення вироку суд видалився до нарадчої кімнати 27 травня 2015 року о 16:49:12, та перебував у ній до 02 червня 2015 року. Оскаржуваний вирок суду першої інстанції датований 02 червня 2015 року… За приписом ч. 2 ст. 367 КПК суд був вправі перервати нараду лише для відпочинку з настанням нічного часу. Однак суддею суду першої інстанції не дотримано вимог вказаної статті, оскільки, як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру судових рішень, суддя Покидюк М.В. не зважаючи на перебування у нарадчій кімнаті, в період з 28 травня 2015 року по 01 червня 2015 року, зокрема 28 травня 2015 року постановив ухвалу у цивільній справі №164/501/15-ц, а також ухвалив постанову у справі про адміністративні правопорушення №164/602/15-п, яка була розглянута за участю особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності. Зазначене свідчить про те, що суддя брав участь у розгляді інших проваджень під час перебування в нарадчій кімнаті у вказаному кримінальному провадженні, чим допустив порушення таємниці наради суддів».

Тому колегія суддів приходить до переконання, що встановлене порушення таємниці нарадчої кімнати, зокрема постановлення судових рішень у справі цивільної юрисдикції, а також у справі про адміністративні правопорушення, у тому числі й за участі сторін перешкодили місцевому суду ухвалити законний та обґрунтований вирок.

Водночас колегія суддів зауважує, що порушення судом першої інстанції вимог ст. 367 КПК та загальних засад судочинства не відноситься до переліку беззаперечних підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбаченого ч. 1 ст. 415 КПК. Проте, відповідно до вимог ч. 6 ст. 9 КПК, у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК. Зважаючи на те, що при скасуванні вироку суду внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції призначає новий судовий розгляд, не вирішуючи питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, а тому, в силу вимог ч. 2 ст. 415 КПК, колегія суддів позбавлена можливості для перевірки інших доводів апеляційних скарг.

Колегія суддів Рівненського апеляційного суду ухвалила вирок Маневицького районного суду Волинської області від 02 червня 2015 року скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає.

Це значить, що справа, яка триває вже понад десять років буде розглядатися із самого початку, а засуджені тим часом спокійнісінько гуляють на волі.