додому Інтерв'ю Чи стане Рівне містом рівності для всіх – вирішать депутати

Чи стане Рівне містом рівності для всіх – вирішать депутати

353

У 2004 році Європейська Комісія вирішила підтримати проєкт, який започатковано Радою європейських муніципалітетів та регіонів (CEMR). Це розробка моделі віртуального міста в якому було б повністю досягнуто гендерної рівності та заборона дискримінації за будь-якими ознаками статі, раси, етнічного або соціального походження, генетичних особливостей, мови, релігії або переконань, політичних або інших поглядів, належності до національних меншин, майнового стану, місця народження, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації.

У Рівненській міській раді зареєстровано проєкт-рішення «Про приєднання до Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад».

Європейська Хартія рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад адресована місцевим та регіональним органам самоврядування Європи, і запрошує їх до її підписання, щоб публічно продемонструвати прийняття принципу рівності жінок і чоловіків, та щоб на території їхньої діяльності реалізовувалися зобов’язання, які викладені у Хартії. З метою сприяння реалізації таких зобов’язань кожен орган-підписант зобов’язується розробити план дій для досягнення рівності, у якому будуть визначені його пріоритети, дії та ресурси для їх реалізації. Крім цього, кожен підписант зобов’язується залучити до реалізації цієї хартії та до впровадження механізмів для досягнення фактичної рівності усі установи й організації на його території. У цьому випадку, якщо депутати підтримають цей проєкт-рішення – у місті Рівному.

Варто зазначити, що мова йде не лише рівність чоловіків та жінок, а й представників різних соціальних груп у розбудові міст, рівного доступу користування інфраструктурою громади, що є запорукою економічного зростання, сучасності, підвищення безпеки мешканців і процвітання, як для окремої людини, так і загалом для соціуму. Для цього необхідне застосування передбачених заходів у стратегічному плануванні, будівництві нових об’єктів, зокрема доступності для людей з інвалідністю, підтримці малого та середнього підприємництва.

Підписання Хартії дозволяє органу місцевого самоврядування публічно продемонструвати відданість принципам рівності жінок та чоловіків, соціальних груп, захисту прав дітей. Також береться зобов’язання реалізації даних принципів. Тому підписантом розробляється План дій для досягнення рівності. Він має містити пріоритети, перелік конкретних дій та ресурсів для реалізації. Перші результати можна побачити на прикладі Вінниці, де посилено доступність публічного простору для маломобільних груп населення, інтенсифіковано обізнаність державних службовців щодо політики утвердження рівних прав і можливостей.

Повну картину підтримки Хартії можна уявити переглянувши атлас міст-підписантів ТУТ

У Рівному з ініціативою прийняття Європейської Хартії рівності жінок та чоловіків виступила депутатка Рівнеради, очільниця депутатської групи “Міжфракційне депутатське об’єднання Рівні можливості” Олена Хотенко, адже документ дозволить вирішити ряд наявних у місті проблем.

Олена Хотенко

У місті є інфраструктурні об’єкти, що функціонують без врахування інтересів та потреб окремих груп людей та багато інших, пов’язаних із нерівними можливостями для рівнян. Я звернулась до міського голови, але на жаль, керманич міста не підтримав ініціативу. Навіть попри те, що на виборах декларував відданість європейським цінностям. Шкода, що гасла поки не підтверджуються діями, – зазначає Олена Хотенко. – Тому я зареєструвала цей поєкт-рішення, який депутати міськради розглянуть на найближчому пленарному засіданні. Тепер лише від міських обранців залежить чи зможе наше місто наблизитись до європейських стандартів, чи й далі копирсатиметься у пострадянській спадщині. Насамкінець потрібно зазначити, що гендерна рівність є важливою для процесу євроінтеграції й загалом всієї України, а не лише тільки Рівного. Лише одне проголошення про рівні права, не забезпечує досягнення фактичної рівності, вона може бути досягнута, якщо місцева політика використовуватиме гендерний підхід у своїй діяльності.

І попри те, що на словах часто можна почути, що дискримінації в Рівному немає, але по факту багато жінок і чоловіків страждають від різноманітних форм дискримінації чи зневаги, в тому числі через соціально-економічний стан, що має безпосередній вплив на їхню здатність здійснювати інші права, передбачені цією Хартією чи перелічені в ній.

Ми поцікавилися думкою успішних жінок нашого міста, щодо необхідності підписання Хартії рівності та чи їм особисто відомі випадки дискримінації за ознаками статі.

Депутатка Рівненської обласної ради Світлана Богатирчук-Кривко:

Проблема існує як в Рівному, так і у всій Україні. У нас досить патріархальне суспільство. Сексизм і ейджизм стосовно жінок навіть не помічається, не фіксується, вважається природнім. Тому приєднання до Хартії – один з етапів зміни в однаковому представництві жінок і чоловіків в політичному та економічному житті громад. Мала можливість побувати в Канаді на запрошення Федерації канадських муніципалітетів, де така Програма є дійсно діючою , не декларативною, підтримується державними та органами місцевого самоврядування. Потрібно привернути увагу громади до проблеми, зайнятись просвітництвом, боротись зі стереотипами, впроваджувати гендерне бюджетування. Мета – досягти 30% представництва жінок при прийнятті важливих для громади рішень. Приклади нерівності та наявних стереотипів: жінок більше призначають заступниками, які мають тягнути рутинну роботу, але не допускаються до прийняття рішень.  Передбачають в обов‘язки гуманітарну чи соціальну роботу, навіть, якщо ти кандидат економічних наук (приклад з мого життя, бо маю наукове звання, інженерну спеціальність, а при пропозиціях посад фіксувалась увага на моїй педагогічній спеціальності). Домашній побут, виховання дітей традиційно більше лягає на плечі жінок, що часто не дозволяє їм іти в політику чи робити кар‘єру. Середня зарплата жінок зазвичай менша, ніж у чоловіків, при виконанні однакових обов‘язків. Лише торішні місцеві вибори дозволили трохи змінити співвідношення чоловіків і жінок у місцевих радах на краще, однак поки що жінки ведуть себе в радах, як в патріархальних сім’ях –  слухають, що  кажуть чоловіки та не насмілюються лобіювати свої рішення. Політична культура суто чоловіча, а рішення приймаються в саунах, на полюванні чи застіллях. Активних жінок суспільство сприймає, як амазонок – одна і та ж ідея, пропозиція, висловлена чоловіком і жінкою, сприймається по-різному. Інфраструктура міст теж чоловіча – автомобільні стоянки замість прогулянкових місць для мам з дитячими візочками, щільна забудова та інше. Насилля в сім‘ях намагаються не обговорювати, часто жінкам з дітьми просто нема куди піти хоча б тимчасово, в громадах поки що не надаються такі послуги. Ейджизм щодо жінок теж замовчується, то занадто молода, значить чиєсь протеже, то пора онуків няньчити й так далі.

Депутатка Рівнеради Анастасія Кулакевич:

– Однозначно є проблеми по’вязані з нерівністю, але я особисто з цим не зіштовхувалася. Такі випадки, нажаль, є і їх потрібно відслідковувати та намагатися вплинути, навчати людей толерантності. Ця проблема актуальна не тільки для Рівного, а й для всього світу. Приміром, ще десять років тому складно уявити жінку-депутата, тобто таку кількість жінок у політиці, але якраз таке державне врегулювання розставило все на свої місяця і ми поступово навчаємося. Хоча й бачимо зараз переважну більшість чоловіків, разом із тими, закон не забороняє жінкам бути в політиці та обіймати ключові посади. Щодо потреб людей з інвалідністю, то Рівне не зовсім толерантне, адже навіть немає хорошої інфраструктури, тут я думаю, нам потрібно допрацьовувати і в міській раді і взагалі працювати у цьому напрямку. На рахунок інших меншин не можу сказати, бо особисто не знаю таких людей і не маю інформації. Але однозначно, нам потрібно розвиватися в цьому напрямку.

Речниця патрульної поліції м. Рівне Оксана Юрченко:

У Рівному такі самі проблеми, як і по всій Україні, тому я не бачу сенсу вирізняти Рівне зі всієї країни, тому що, мабуть, ситуація однакова. Ну і все те саме – це неоднакова оплата праці за однакову роботу. Не секрет, що роботодавець надає перевагу чоловікові, тому що він не виходить в декрет, не йде на лікарняні і так далі. І це було раніше і на жаль спостерігається така тенденція і зараз. Чи я зіштовхувалася особисто? Ну там де я зараз працюю, у поліції, то все чітко дотримується і немає, на мою думку, якихось утисків жінок, по моєму все працює, але звісно не без недоліків. Якщо говорити загалом про якісь такі речі, типу людської думки, то ми ще не навчились сприймати інформацію і, наприклад, в нас все ще є поділ на жіночу та чоловічу працю. Ось, наприклад я ходжу до чоловіка на манікюр і в деяких людей це викликає неоднозначні якісь реакції. Тобто є проблеми як з одного, так і з іншого боку. Ми ще не навчилися толерантності, не вміємо нормально сприймати інформацію. Якщо подобається чоловікові робити нігті, що тут такого? Він прекрасний майстер і я до нього ходжу, але наше суспільство ще не готове таке сприймати й мене завжди питають: як ще чоловік робить нігті, і  ти до нього ходиш? Ну так, ходжу. Такі проблеми однакові по всій Україні. До речі, особливо є напевно найбільше утисків щодо самотніх жінок, тому що у них і діти хворіють і все інше. І на жаль ми ще з середньовіччя не вийшли. І якщо є якісь регулюючі документи, якими можна виправити ситуацію – я лише за. Я за рівність, я за справедливість.

Депутатка Рівненської обласної ради, директорка Департаменту розвитку адміністративних послуг, соціальної, молодіжної політики та спорту Рівненської обласної державної адміністрації Юлія Шигорева:

Особисто я ніколи не зіштовхувалася з гендерною нерівністю за ознакою статі, мені було завжди легко, можливо просто пощастило. Насамперед все залежить від вихованості чоловіка, але ні в якому випадку, якихось звуження моїх прав, як депутата чи як керівника в органах місцевого самоврядування. Наразі взагалі у нас багато жінок керівників в ОДА і я такого не спостерігала. Але якщо у мене так, це не значить, що так у всіх. Права людей, на жаль, не на однаковому рівні. І мова не лише про чоловіків та жінок, а про нетолерантне суспільство до людей, які не такі як всі. Інформаційно однозначно потрібно працювати, свідомість жінок повинна розширюватись, що вона може та має право на рівність, однозначно підвищувати освітній рівень у цьому напрямку. Тому я особисто підтримую такі ініціативи.

Депутатка Рівненської обласної ради, лікарка-педіатр Оксана Лозова:

Жінці завжди важче: розумна, обізнана, все може, але якщо буде, приміром, конкурс на посаду чоловічої та жіночої статі, то оберуть чоловіка. Проблеми з гендерною нерівністю є, тому, щоб досягнути успіху, жінка повинна бути більш досвідчена, більш розумна, щоб виграти у чоловіка і, крім того, вона повинна ще і дбати про дім. Таке було, є і думаю не скоро зміниться. Щодо політики, то на законодавчому рівні встановлені квоти й ми їх дотримуємося в нашій партії завжди. І списки формували з дотриманням гендерної рівності. В іншому все залежно від обраної професії. Немає суто жіночих чи чоловічих професій, лікарі йдуть за покликанням серця, але анестезіологія, реанімація, хірургія – там важче, бо цілодобові чергування, навантаження, а в жінки ще й і діти. Я працюю в педіатрії у нас в основному жінки.

Депутатка Рівнеради Анна Хлістунова-Шарпар:

– Однозначно я підтримую підписання Хартії, бо проблеми пов’язані із нерівністю були та є. У моєму житті особисто такого не було, але це залежить ще від людини, чи сильна людина чи ні. Тема, пов’язана із нерівністю однозначно актуальна, особливо для людей з інвалідністю. Рівняни стараються, розвиваються, але ці проблеми є, і не все ідеально, ми вчимося поважати інших. Я бачила статистику щодо працевлаштування. Жінок на роботу беруть менше і їм важче. Наприклад, беруть на роботу чоловіка і діти не є якоюсь завадою, а для жінки навпаки.

Основні принципи Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад:

  1. Рівність жінок і чоловіків є фундаментальним правом. Це право має бути реалізоване місцевими та регіональними органами самоврядування у всіх сферах своєї компетенції, у тому числі й щодо зобов’язання ліквідувати будь-які форми прямої чи непрямої дискримінації.
  2. Для забезпечення рівності жінок і чоловіків, слід боротися проти різноманітних форм дискримінації та зневаги з метою забезпечення рівності між жінками та чоловіками крім гендерної рівності, також, необхідно враховувати й різноманітні форми дискримінації та зневаги на основі раси, кольору шкіри, етнічного та соціального походження, генетичних особливостей, мови, релігії або переконань, політичних або будь-яких інших поглядів, належності до національних меншин, майнового стану, місця народження, інвалідності, віку, сексуальної орієнтації або соціально-економічного статусу.
  3. Збалансована участь жінок і чоловіків у прийнятті рішень є передумовою демократичного суспільства Право на рівність чоловіків і жінок вимагає, щоб місцеві й регіональні органи самоврядування запровадили відповідні заходи та прийняли відповідну стратегію для просування збалансованого представництва й участі жінок і чоловіків у всіх сферах прийняття рішень.
  4. Викорінення стереотипів є основоположним для досягнення рівності між жінками та чоловіками Місцеві та регіональні органи самоврядування повинні сприяти викоріненню стереотипів і обставин, які лежать в основі нерівності у статусі й умовах для жінок, та які спричиняють нерівну оцінку ролей жінок і чоловіків у політичних, економічних, соціальних і культурних умовах.
  5. Для досягнення рівності жінок і чоловіків необхідно інтегрувати гендерну перспективу до усіх видів діяльності місцевих і регіональних органів самоврядування. З цією метою слід аналізувати та брати до уваги локальний досвід жінок на рівні їхнього повсякденного життя, включаючи умови їх проживання і праці.
  6. Плани дій і програми з належним фінансуванням є необхідними інструментами для сприяння досягненню рівності жінок і чоловіків. Місцеві та регіональні органи самоврядування повинні розробити плани дій і програми для досягнення рівності, які будуть належним чином забезпечені фінансово та людськими ресурсами, необхідними для їх реалізації.

І насамкінець, це Конституційне право кожної людини: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи
обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками”.

Над матеріалом працювали: Вікторія Мамотюк та Юлія Бондарєва