Кожного року, 2 лютого, країни світу, які мають на своїх територіях водно-болотні угіддя, у тому числі Україна, відзначають Всесвітній день водно-болотних угідь. Відзначення цього Дня приурочено до підписання світовою спільнотою 2 лютого 1971 року у місті Рамсар (Іран) міжнародної угоди – Конвенції з водно-болотних угідь міжнародного значення. Мета її – зберегти водно-болотні угіддя як середовища для водоплавних птахів та збереження і раціонального використання цих угідь шляхом місцевих, регіональних і національних дій та міжнародної співпраці, які будуть складовою збалансованого розвитку світу.
Чотири водно-болотних угіддя на Рівненщині охороняються на світовому рівні, вони увійшли до переліку угідь міжнародного значення, які охороняються згідно Рамсарської конвенції. Це стосується боліт «Торфово-болотний масив Переброди» (Дубровицький і Рокитнівський район), «Болотний масив Сира Погоня» (Рокитнівський район), «Болотний масив Сомине» (Сарненський район), «Біле озеро та болото Коза-Березина» (Володимиреччина). Усі чотири масиви знаходяться на території Рівненського природного заповідника, – про це розповідає для Володимирець City інженер відділу водних ресурсів Північного міжрайонного управління водного господарства Петро Блищик.
Петро Блищик
Україна поновила своє членство в конвенції у 1996 році та входить в число 169 країн – договірних сторін конвенції. З того часу до Всесвітнього дня водно-болотних угідь організовується низка інформаційних кампаній та природоохоронних акцій по всьому світу.
Невичерпність водних ресурсів в Україні – ілюзія
Водно-болотні угіддя, вода і життя – нероздільні! Під таким девізом 2 лютого відзначили Всесвітній день водно-болотних угідь.
Цьогорічна тема привертає увагу до питань, пов’язаних з використанням прісної води, а також до ролі водно-болотних угідь у накопичені, очищенні та постачанні прісної води для потреб людства і природних процесів.
Рамсарська конвенція закликає звернути увагу на зростаючу водну кризу по всьому світі та одну з її причин – руйнування водно-болотних екосистем. У той самий час водно-болотні угіддя надають низку екосистемних послуг, від яких залежить людство і вартість яких оцінюється у 47 трильйонів доларів США на рік – це і постачання прісної води для пиття і сільського господарства, риболовля і аквакультура, протидія негативному впливу штормів та повеней, регуляція клімату та створення середовища існування.
Рамсарська конвенція наголошує на необхідності запровадження основних підходів для збереження прісних вод та забезпечення належного доступу до чистої води. Це – припинення руйнування і відновлення водно-болотних угідь, демонтаж гребель, припинення надмірної експлуатації підземних вод, очищення і припинення забруднення джерел прісної води, збільшення ефективності використання води, «мудре» використання водно-болотних угідь, інтеграція питань управління водно-болотними угіддями у секторальні та регіональні плани розвитку
Болота, заплавні луки, ліси, плавні та мілководні водойми – життєво необхідні для накопичення, очищення та постачання прісної води для потреб людства і довкілля є відновлення та збереження водно-болотних угідь є одним із важливих заходів для захисту прісних вод, пом’якшення наслідків змін клімату і адаптації до них.
Використання прісної води зросло в шість разів за останні 100 років і щороку збільшується на 1%. Ми повинні спинити зникнення водно-болотних угідь, щоб мати достатній запас води. «Невичерпність» водних ресурсів в Україні – ілюзія, прощання з якою може бути болісним. А водно-болотні угіддя незамінні для збереження прісної води.
Болота, які охороняють на міжнародному рівні
Сьогодні світовий перелік включає 2 375 водно-болотних угідь загальною площею 253,614 млн. га. Серед них – і наші 50 водно-болотних угідь міжнародного значення загальною площею близько 800 тисяч гектарів.
Біле озеро та болото Коза-Березина розташовані на території Володимирецького району між селами Озерці та Більська Воля. Межують з Волинською областю та розташованим поруч Рамсарським ВБУ «Черемське болото». Площа — 8036,5 га. Міжнародний статус отримало 25 січня 2017 року.
Ці угіддя підтримують гідрологічний режим у межиріччі Прип’яті, Стоходу та Стиру. Болото Коза та мала річка Березина є реліктовою долиною, якою стікали води під час танення льодовика. Тут представлені всі основні типи болотної рослинності, притаманні болотам Полісся.
Важливою складовою угіддя є озеро Біле карстового походження з максимальною глибиною 24 м. Угіддя вирізняється особливим біорізноманіттям — тут зростають 904 видів рослин і перебувають 548 видів тварин, у тому числі 125 – із міжнародним природоохоронним статусом.
Унікальними є місця зростання баранця звичайного, осоки дводомної, зелениці сплюснутої, реліктової водної рослини — молодильника озерного, місця гніздування гоголя, глушця, лелеки чорного та журавля сірого.
Як повідомляв «Володимирецький вісник», про походження його назви ходить ціла легенда. Мовляв, ще з давніх часів люди наших країв займалися мисливством і рибальством. Там, де зараз болото під назвою «Коза», був просто грузький брід. Одного разу мисливці пішли на полювання і зігнали стадо кіз. Перелякані тварини побігли на брід, де загрузли і потопилися. Після того випадку мисливці й нарекли той брід болотом «Коза». Найперше Коза-Березина згадується у «Щоденнику царя Миколи ІІ». Там вона вказується як Вулька-Галузійська (с. Березина). Збереглася навіть світлина, де Микола ІІ зустрічає з командирами вози з пораненими солдатами російської армії під час воєнних дій під Вулькою-Галузійською.
Місцеві жителі розповідають, що у 1914 році там стояв фронт. Зокрема, жителька Більської Волі Надія Кречик у своїй книзі «Більська Воля. Час. Події. Люди» пише: «Фронт, на якому головними противниками були австро-угорці, німці з однієї сторони і війська Російської імперії з другої, був дуже розтягнутим: Чорторийськ – Колки – Рафалівка – Вулька Галузійська (Березино) – озеро Біле – Більська Воля – Озерці – Мульчиці. Саме тут на Східному фронті відбувалися вирішальні бої за нашу територію і був проведений доленосний для Російської армії, та й імперії загалом, Брусиловський прорив. На цій ділянці фронту під Вулькою Галузійською знаходилися 3-я російська армія…». Нині на місці колишніх боїв лишилися навіть окопи.
Водно-болотні угіддя (ВБУ)
Вони наявні у всіх регіонах світу, є регулятором водного режиму та підтримують існування біорізноманіття. Такі території не мають адміністративних кордонів і можуть охоплювати кілька країн, а відтак – потребують збереження міжнародним зусиллям, що й задекларовано Рамсарською конвенцією.
Що таке болото?
Сучасні болота у зоні помірного клімату, де лежить і Україна, почали формуватися після останнього льодовикового періоду близько 12 тисяч років тому. Тож вік українських боліт, залежно від ландшафту, може сягати 5-12 тисяч років.
Болото – це екосистема, яка складається з трьох елементів: торф, вода і рослини. Всі ці елементи боліт взаємопов’язані.
Вологі місця заселяють особливі рослини, які за своєю біологією не розкладаються, а перетворюються з роками на торф.
Торф діє, як губка, утримує воду і там починає рости ще більше рослин. Чим більше рослин – тим більше торфу. Саме тому болота розвиваються так довго, тисячі років – вони самі себе підтримують. Тож болото – це, перш за все, вода, фактично озеро без видимої водної гладі.
Загалом в Україні близько 1 млн гектарів боліт, значна частина з яких осушена. А якщо враховувати ще й перезволожені землі, на яких можуть сформуватися болота, то мова вже йде про 5,4 млн гектарів.
Найбільше боліт на Поліссі: у Рівненській, Волинській і Чернігівській областях, але є вони і в долинах річок у лісостеповій та степовій зонах, а також у Карпатах.
Мало хто знає, але на невисоких горах у помірному кліматі також є болота. Вони, як шапки зверху, які утримують воду.
Згідно обліку землевпорядної служби району, земельно-болотний фонд становить 10615,4 га. Найбільші площі заболочених земель знаходяться в Озерецькій сільській раді – 4209,5 га, Більськовільській – 1401 га, Воронківській – 723,7 га, у Хиноцькій сільських радах – 566,5 га. А найменші у Старорафалівській – 1,1 га, Любахівській – 3,9 га сільських радах.
Яка цінність болот для людства?
Виділяють основні 7 цінностей: є джерелом прісної води; вони важливі для очищення та фільтрації поверхневих вод, поповнення водоносних горизонтів (проникнення води з водно-болотного угіддя вниз в підземний водоносний горизонт та рух води вгору і її перетворення в поверхневу воду в водно-болотному угідді).
Годують людство: рис, вирощений на цих територіях, є основним продуктом харчування майже половини людства, а прибережні болота і гирла річок є місцями розмноження та нагулу більшості промислових видів риб.
Осередок біорізноманіття, адже слугують домівкою для понад 100000 відомих прісноводних видів, мають важливе значення для життя, розмноження та міграції птахів.
Запобігають природним катаклізмам: торф’яні болота і вологі луки в річкових басейнах діють як природні губки, вбираючи опади, створюючи великі басейни, які запобігають розливам річок. Водночас вони можуть слугувати захистом від посухи.
Поглинають й утримують вуглець, продукують кисень та допомагають у боротьбі зі змінами клімату.
Пом’якшують вплив штормів і повеней та захищають берегову лінію від руйнування.
Забезпечують людей засобами існування: деревина та очерет для будівництва, лоза та рогіз для плетіння, торф та деревина для опалення, свіжа трава та сіно для домашніх тварин, мул та торф для добрива, природні лікувальні речовини і лікарські рослини – все це продукти ВБУ.
Окрім цінностей, які має болотне угіддя, кожного року на Поліссі вони стикаються й з проблемами, найбільшою мірою – з прилеглих територій, які сприяють його деградації. Прогресування сільського господарства та неконтрольований випас худоби, забруднення повітря і води, незаконний видобуток бурштину, надлишок поживних речовин та евтрофікація водойм, надмірне рекреаційне навантаження, порушення гідрологічного режиму, видобування торфу, неконтрольоване і надмірне використанні природних ресурсів – все це призводить до поступового зникнення унікального болота.
Варто зазначити, що починаючи з 1900 року у світі вже зникли принаймні 64% ВБУ. Відповідно, їх зникнення веде до зміни клімату, зниження водних ресурсів.
Наслідки зникнення боліт
Паводки та зменшення запасів прісної води. Власне утримування води – це, з точки зору людини, найголовніше, що роблять болота. За нинішніх змін клімату все частіше траплятимуться надмірні опади. Болота всю цю вологу збирають і потроху спускають в екосистему, у річки та озера. При цьому вода, яка проходить через торф, ще й очищується, він є таким собі біологічним фільтром.
Очевидним наслідком зникнення боліт є паводки. При відсутності боліт, коли йдуть сильні дощі, вся вода одразу потрапляє в річки – і стається паводок. Воду вже нічого не стримує під час великих злив, вона одразу наповнює річки, які можуть виходити з берегів.
Глобальні зміни клімату. Болота утримують величезну кількість вуглецю, який після вивільнення у атмосферу може серйозно вплинути на глобальні зміни клімату.
Пожежі. Іншим, менш прогнозованим результатом знищення боліт, є пожежі. Висушені болота – це порох. Це чиста органіка, яка може загорітися від чого завгодно. Горіти торфовище може роками, адже температура горіння дуже висока, а сам осередок може бути глибоко і його важко загасити і пожежникам, і дощам.
В Україні офіційно територія торфових пожеж (територія, яка вигоріла) – близько 50 тисяч гектарів.
Крім того, пожежа на торфовищі набагато гірша від інших пожеж з точки зору шкідливого диму.
Навесні та влітку 2020 року вигоріло багато сухих боліт.
Озеро Двiрське
Пожежники розповідали, що під час пожеж у Чорнобильській зоні вогонь проходив саме там, де раніше були болота. Болото розміром з три футбольних поля просто висохло, а потім згоріло.
Після того, як торф вигорає, повернути болото вже неможливо.
Якщо вигорає торф, що накопичився за 500 чи 1000 років, то просто залишаються втрачені землі, які ніяк не можна використовувати, адже продуктивність екосистеми втрачається.
Пилові бурі навесні 2020 року стали першим таким явищем, зафіксованим на Поліссі.
Сюжет ТСН
Тоді пориви вітру змели сухий шар ґрунту з полів на заході Київської області й пилова хмара накрила столицю. Екологи попереджають – це сталося вперше, але не востаннє, і пов’язане із загальною посухою.
Відео “Типове Рівне”
Болото підтримує рівень ґрунтових вод і на полях. Це як споріднені посудини. А наступного разу може полетіти торф з осушених боліт. Через зміни клімату змінюється динаміка всіх процесів: знищили болота – отримали пожежі і пилові бурі.
Чому висихають болота
На наших очах Полісся з водного об’єкту перетворюється на сухе болото.
Українські болота продовжують знищувати – десь заради торфу (це пояснюють «робочими місцями» для місцевого населення), а десь через непродуману меліорацію.
Багато де вода через меліоративні канали просто витікає з боліт.
Якщо не закриємо канали, то втратимо все. У води немає можливості насичувати торф, тому що вона стікає по дренажній системі в річки.
Крім того, екологи з тривогою ставляться до процесу відновлення міжнародного річкового шляху Е-40 протяжністю 2352,8 км.
Його ідея – зв’язати Балтійське та Чорне море по річках Дніпро, Прип’ять, Західний Буг і Вісла. (по маршруту Гданьск-Варшава-Брест-Пінськ-Мозир-Київ-Херсон). В Україні він передбачає поглиблення річки Прип’ять до суднохідних глибин.
В українському уряді кажуть про великі очікування від проєкту як з точки зору економіки, так і в контексті туризму. Але в екологів це викликає менше захоплення.
По факту ми отримаємо дуже глибоку канаву, куди буде стікати вода з усього Полісся.
Окрім цього, поглиблення Прип’яті може призвести і до транзиту радіонуклідів з Чорнобильської зони та загальну ерозію торфу з боліт – він просто стікатиме разом з водою.
Також є чіткий зв’язок між осушенням боліт та проблемою зникнення малих і зниження водності середніх і великих річок.
Закликаємо всіх не залишатись осторонь і сприяти нам у збереженні водно-болотних угідь – поліських колисок життя! Зробіть свій внесок у збереження та відтворення надзвичайно цінних для всього людства водно-болотних угідь!
Кожен з нас може внести свій невеликий внесок у охорону водно-болотних угідь. Це дуже просто. Це не вимагає грошей або багато часу. Головна ідея – «не нашкодь». Вода – це життя, а чиста вода – основа здоров’я.
