Досудовим розслідуванням встановлено, що чоловік під виглядом надання реабілітації хворим від наркотичної та алкогольної залежностей організував та забезпечив функціонування закладів закритого типу для примусового утримання в умовах ізоляції таких людей.
До своєї діяльності він залучив 21 особу. Всі учасники групи – прихожани однієї з церков, а організатор називав себе її пастором. Всередині групи діяла стійка ієрархія, з чітким розподілом функцій учасників. Загалом в орендованих приватних будинках вони облаштували 6 таких «реабілітаційних центрів» на Рівненщині та один на Тернопільщині.
Заклади були організовані як гуртожитки для проживання осіб з ґратами на вікнах, контролем телефонних дзвінків та побачень з рідними, жорсткими правилами поведінки, неповноцінним харчуванням та системою відповідних примусових заходів та фізичних покарань, у разі непокори. Рідні нарко- та алкозалежних за утримання їх в «центрах» платили від 3 до 12 тисяч гривень щомісяця.
