136 районів замість 490 і, відповідно, стільки ж районних рад та райдержадміністрацій мають прийти на зміну нинішнім після місцевих виборів 25 жовтня. Паралельно вони відбудуться в 1470 територіальних громадах (за винятком тих, що утворені на непідконтрольній Україні території). На Рівненщині утворено 4 райони та 64 громади: поки що на папері.
Уже в листопаді новообрані райради проведуть перші сесії, а в грудні затверджуватимуть районні бюджети та вирішуватимуть інші питання життєдіяльності, які залишаться в їхній компетенції.
«На той час мають утворитися районні державні адміністрації в нових укрупнених районах, яким, відповідно до Конституції, райради делегують більшість своїх повноважень. Водночас усі громади повинні стати повністю незалежними від районів. Тому до кінця року треба розділити повноваження між державною владою та місцевим самоврядуванням, а також між органами місцевого самоврядування різних рівнів. Тільки після цього зможемо говорити про початок великої децентралізації, яка охопить кожне село і місто», – так бачить найближчий розвиток подій на ниві децентралізації один з її переконаних прихильників заступник міністра розвитку громад та територій В’ячеслав Негода.
Тобто часу залишається обмаль, – а ось проблем та законодавчих неузгодженостей стільки, що виникає цілком логічне питання: чи встигнемо їх ліквідувати? Адже за цими відповідальними рішеннями (що їх тепер треба ухвалювати на марші) – сталий розвиток територій та щоденне життя людей, яке після виборів, звісно, не завершується.
…1015-літня Дубровиця в очікуванні змін
Поліське містечко Дубровиця на Рівненщині, якому нещодавно виповнилося 1015 років, іще й не таке бачило на своєму віку. Нині ж упевнено приміряє статус центру новоутвореної міської територіальної громади.
“Відповідно до перспективного плану, до неї ввійдуть ще 40 населених пунктів 16-ти сільських рад. Це загалом 36 тисяч жителів – 73 відсотки населення району – та понад тисяча квадратів території – немало”, – розповідає Дубровицький міський голова Богдан Микульський.
Його уважно слухають експерти Рівненського територіального відділення Асоціації міст України та голови 16-ти згаданих сільських рад. Одні – з надією, інші – з пересторогою. Хтось переживає, чи ж буде ресурс для розвитку сіл, що приєднаються. А комусь (і це теж природно) більше болить завтрашня власна доля: як-не-як, сільський голова – головна постать на селі…
Сама Дубровиця за останні роки кардинально змінилася: на початку 90-их вона більше нагадувала селище (щоправда, історичний статус міста мала завжди). А стала модерним містечком із пам’ятними знаками його князям – Анастасії Гольшанській та святій діві Улянії, з інформацією про те, що саме Дубровиця дала світові Нобелівського лауреата з фізики Георгія Шарпака. Змінився парк, вулиці та сквери: сучасні лавки, бордюри, бруківка, – все це дубровичани виготовляють самі. А ще сортують і пресують сміття й везуть його до Рівного, – там дорожче платять. Секрет нехитрий: і міський голова, й депутати від різних політичних сил поставили розвиток міста вище від партійних амбіцій.
Скільки грошей – стільки й повноважень
Та чи вдасться новоутвореній громаді стати такою ж успішною, коли на неї ляжуть не лише господарські питання, а й повноваження в освіті, медицині, культурі та спорті, а можливо, й у соціальному захисті? Сьогодні все це фінансується з районного бюджету, до якого й зараховується 60 відсотків ПДФО дубровичан. Тепер усе залежить від того, куди ці кошти спрямують після 25 жовтня: до бюджету Дубровицької територіальної громади чи укрупненого Сарненського району, до якого вона належатиме відповідно до нового адміністративно-територіального поділу. Бо, як вірно зауважили на старті своєї реформи наші друзі-поляки, самоврядування є рівно стільки, скільки маєте в бюджеті коштів на здійснення його повноважень.
“Якраз це й було головною інтригою, яка нарешті знайшла нормативно-правове втілення, – каже експерт проєкту «Пульс» Рівненського тервідділення Асоціації міст України Василь Курилас. – ПДФО залишатиметься в бюджетах нових територіальних громад на умовах, рівних із нинішніми ОТГ та містами обласного значення, і всі вони з нового року перейдуть на прямі міжбюджетні відносини. Бюджети ж новоутворених районів формуватимуться з доходів районної комунальної власності. Тобто, йдеться про приведення у відповідність бюджетного законодавства, яке розмежує доходи і видатки між бюджетами районів і тергромад. Це передбачено Законом № 3614, що вносить зміни до Бюджетного кодексу, і який нарешті ухвалили народні депутати ?? вересня. Хоча, за великим рахунком, він мав би піти в люди разом із постановою Верховної Ради №3650, яка закріпила новий поділ на райони”.
Що далі? Закон «Про Державний бюджет-2021», зрозуміло, теж має працювати на новій територіальній основі.
Та Кабінет Міністрів ще не перерозподілив повноважень субрегіонального (тобто, районного) рівня в новоутворених районах: щодо освіти, охорони здоров’я, питань культури, молоді та спорту, землеустрою, архітектури та містобудування, соціального захисту.
А «ОТГ» зникає з ужитку
“Щоб трирівнева модель територіальної організації (громада – район – область) належно запрацювала, потрібні зміни до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», до бюджетного та податкового кодексів. Замість «об’єднана територіальна громада» треба звикати до терміну «територіальна громада з відповідним адміністративним центром». Це означає, що така громада матиме прямі міжбюджетні відносини: тобто, освітню та медичну субвенції, дотацію вирівнювання, 60 відсотків ПДФО. Усе це має бути відображено в Держбюджеті-2021. Щоб не вийшло так, як маємо нині з добровільно об’єднаними громадами, вибори в яких пройшли ще торік, – а вони й досі не фінансуються напряму, бо для цього… не передбачили відповідних коштів, – каже фінансовий консультант проєкту «Пульс» Людмила Кушнер”.
А територіальним громадам (термін «ОТГ» зникне з ужитку одразу ж після виборів 25 жовтня, оскільки не закріплений у Конституції) при прогнозуванні власних бюджетів експерти радять до цьогорічних показників господарювання додати на витрати бодай 5-10 відсотків. Адже поки вирівняються податкові надходження, треба буде за щось жити. До речі, переважна більшість громад Рівненщини, попри епідемію коронавірусу, свої бюджети виконують і перевиконують. Тому порада від експертів номер два: не обнуляти коштів для співфінансування проєктів. Бо сподіваються на інфраструктурну субвенцію громадам та інший інвестиційний ресурс із Держбюджету і у 2021-му. А ще застерігають не збільшувати чисельність виконавчих апаратів: краще додати одну-дві справді потрібних посади, якщо з’являться кошти. Зокрема, проєктного менеджера чи, скажімо, фінансиста.
Роботи ж бо буде багато: на часі – великий прискіпливий аудит, який на своїх територіях мають провести громади. І визначити, що вони «потягнуть», а від чого доведеться відмовитися, виходячи з конкретних реалій.
І тут рятівним колом для багатьох може стати Закон «Про співробітництво громад». Скажімо, в майбутній Дубровицькій уже сьогодні думають над тим, як об’єднати зусилля з двома іншими, що утворилися раніше, – Миляцькою та Висоцькою – для будівництва дороги, якою користуються всі жителі, та її обслуговування. А ще – на утримання єдиного для трьох громад методкабінету в освіті.
Словом, прораховуючи кожну копійку, маємо думати, як не втратити ресурс і водночас зберегти добрі відносини з сусідами. І в цьому контексті в нас своя специфіка реформи. Недаремно ж в Україні вважають: «Найближчий родич – сусід». І цим, погодьтеся, багато сказано.
Інна ОМЕЛЯНЧУК
