додому Новини Операція обсервація: як українські заробітчани під час пандемії повертаються на роботу

Операція обсервація: як українські заробітчани під час пандемії повертаються на роботу

218

Не зважаючи на пандемію коронавірусу, українські заробітчани масово повертаються у Європу. Деякі країни організовували для гастарбайтерів чартерні авіарейси. Чимало працівників добираються за кордон із нелегальними перевізниками, від яких у після пасхальний період немає відбою. Ще хтось зважується їхати на власному авто.

Чи охоче роботодавців приймають українських заробітчан на роботу? Як пандемія вплинула на оплату праці? Та як проводять обсервацію за кордоном? Дізнавалися журналісти інтернет-видання «Rivne Online».

Поліція щодня приїздила під вікна

Рівнянин Валерій працює у містечку Каліш понад 5 років. Розповідає, попри те, що дружина з дітьми залишаються в Україні, додому приїздить не часто: на великі свята та аби зробити чергову візу. Пояснює, обоє дітей навчаються на платній основі в університеті, тож доводиться працювати більше

Коли оголосили про закриття кордонів через поширення коронавірусної хвороби COVID-19, повертатися додому теж не поспішав.

«До Рівного приїхав перед самим Великоднем. Завод, де працюю, на карантин не закривали, робітників також ніхто не звільняв. Який сенс «рватися» додому? В Рівному пробув трохи більше як місяць. Коли надумав їхати на роботу, подзвонив попередньо бригадиру, запитав, чи візьмуть на завод. Керівники спочатку не погоджувалися, казали, що людей не треба… Потім таки передумали», – розповідає заробітчанин.

До Польщі Валерій повертався власним автомобілем. Разом із ним поїхали ще четверо чоловіків, які працюють на тому ж самому заводі.

«Кордон пройшли швидко. На «Ягодині» черг з автомобілів не було. Всім міряли температуру. Пропускали й по безвізу, але ретельно перевіряли запрошення на роботу. Якщо раніше цей документ був всього лише формальністю, то тепер за найменшу розбіжність  тебе завертають додому. Також заповнювали бланк, де вказували адресу, за якою проходитимемо самоізоляцію», – каже заробітчанин.

Після перетину кордону чоловікам слід було встановити програму (щось на кшталт українського мобільного додатку «Дія»), яка мала б відстежувати їхнє місцеперебування в Польщі на період обсерваційного періоду. Заробітчани цю умову проігнорували. Тож наступного для до помешкання приїхали правоохоронці.

«Роботодавець поселив нас в окремій однокімнатній квартирі. Ми приїхали пізно ввечері, а зранку прокинулися від того, що під вікнами «вила» сирена. Місцеві поліцейські приїхали перевіряти, чи ми дійсно є на місці. По черзі підійшли до вікна, показали, що всі тут. Перший тиждень копи приїздили щодня, на другий – «провідували» через день. Тут з цим суворо», – зауважує заробітчанин.

На період обсервації роботодавець повністю оплатив українцям житло, представниця фірми регулярно приносила продукти. Залишала пакунок під дверима, а чоловіки згодом забирали його.

«Єдине, що цигарки купували самі. Правда, з дому не виходили. Товариші з роботи виручали, які не роз’їхалися через карантин. Хлопці заходили до нас час від часу», – зізнається.

На заводі, де працює Валерій, оплата – погодинна. Через економічну кризу, яка виникла зі спалахом вірусної інфекції, підприємство заробітну плату робітникам не знизило. Щоправда, працювати дозволяють меншу кількість годин.

З Рівного до Варшави за 100 доларів

Відсвяткувавши дома Великодні свята, на роботу до Польщі вирушила й Тетяна з Корецького району. Жінка працює доглядальницею у передмісті Варшави. За кордон добиралася із перевізниками. Тож, зізнається, дорога «влетіла в копійчину».

«До Рівного мене довіз зять. Тут вже чекав «бусик». З Рівного до Варшави «заспівав» 100 доларів! Стала обурюватися, а він мені: «Дорого? То сидіть дома! Замість вас я 5 пасажирів знайду. Чи ви думаєте, я не ризикую? Звідки я знаю, чи ви – здорова?». Що в цій ситуації зробиш? Мусиш їхати, не сидітимеш ж без роботи. Правда, довіз під самі двері», – бідкається жінка.

За кордоном українка живе разом із господарями. На період обсервації їй виділили кімнату в підвалі будинку. Тетяна розповідає, що приміщення утеплене, обладнане санвузлом, тож цілком придатне для життя. Харчувалася тим, що готували для власників оселі. Їжу їй залишали в одноразовому посуді під дверима.

Цікавлюся, чи перевіряли польські поліціянти місцеперебування українки. Запевняє, що ні. Оскільки одразу на кордоні встановила мобільний додаток, який дозволяє контролюючим органам відстежувати де вона є.

«Зарплату трохи «пани» зняли. Але, коли все закінчиться, обіцяли все повернути. Хто зна, чи правду кажуть?»,  – завершує жінка.