Примітка: блог – це ресурс, сайт, сторінка в мережі інтернет, де кожна людина представляє особисто себе, свої думки, інтереси, захоплення, знання чи будь що, що їй забагнеться.
Для кожного карантин проходить по-різному. Сьогодні студентка першого курсу університету МЕГУ Соня Масон описує, як для неї проходили “карантинні дні”. Вараш чи то пак “Кузнецовськ” – особливе місце і не лише наявністю там АЕС. Про своє місто і пише Соня Масон.
Під час карантину моє повсякденне життя не дуже й змінилось. Карантин дав змогу приділяти більше часу улюбленим справам: навчанню, тепер я могла більше часу проводити з рідним. Але не все так добре, як мені здавалось спочатку!
Перших два тижні карантин проходив чудово, я була рада що не потрібно ходити до університету, що можна відпочити, подивитись серіал на який так не вистачало часу, прочитати книгу яка так подобається, приділити більше часу самій собі – підготувати своє тіло до літа.
Думаю така думка була у кожного. І так, я серйозно взялася за навчання, адже навчаючись вдома я мала більше часу на підготовку, а це означає що з’явилась можливість покращити бали. Я сумлінно дотримувалась правил ізоляції і намагалась взагалі не виходити з дому. Залишатись вдома. особливо тоді, коли за вікном чудова погода. Хтось сприйняв встановлення карантину серйозно, залишався в квартирі та виходив на вулицю лише за найбільшої потреби – це для мене виявилось самим складним. Так як я дуже енергійна людина, не люблю сидіти на місті і весь вільний час намагаюсь проводити на вулиці. Сидіти вдома і виходити лише в магазин було ну дуже складно. Тай похід до магазину не приносив великого задоволення.
Доводилося довгий час стояти в черзі, так як за правилами карантину у приміщення було дозволено заходити лише певній кількості людей. Не раз приходилося ставати свідком сварок!!! Саме цікаве, що люди завжди звинувачували продавців у тому, що вони змушені чекати не розуміючи, що правила встановлюють не вони. У місті ситуація не сильно змінилась: не дивлячись на заборони і штрафи, попередження зростання захворюваності, всі так само, як і раніше гуляли парками – кількість людей на вулиці не змінилась. А ще мене дуже зачепила тема церкви, а точніше того, що ніхто не звертав увагу ні на карантин, ні на правила, які було встановлено не просто так!
Цим дуже погіршили ситуацію, яка і так не в кращому стані. Здебільшого спалах covid-19 виявляли саме в тих людей, які регулярно приходили на службу. Всі хотіли закінчення карантину, але ніхто не думав про те, що своєю категоричністю вони лише загострювали ситуацію. І дають привід для продовження епідемії. Я довго думала, що написати і як описати те, як я провела карантин та що робила під час нього і зрозуміла, що кожен день проходив однаково і це справді втомлює!!! З часом перегляд фільмів вже не приносив задоволення, в соціальних мережах теж не було нічого цікавого, тим більше весь інтернет гудів новинами про вірус та його наслідки. Замість того щоб схуднути, я стала проводити більше часу біля холодильника, як то кажуть, така собі прогулянка на кухню і назад до дивану. Хоч перші два тижні я з задоволенням займалась спортом. З кожним продовженням карантину я думала, що це ніколи не закінчиться!! Та все-таки настав день, коли влада послабила деякі карантинні заборони. Тепер можна гуляти, випити смачної кави, посидіти на літній терасі, відвідати музей чи бібліотеку – це дає надію на те, що все буде добре. Потрібно лише почекати і приділити трохи зусиль зі своєї сторони, не забуваючи про банальні речі: маску, рукавички та антисептик. Це може справді допомогти тобі залишитись здоровим.
Фото ілюстративне
СОНЯ МАСОН