Примітка: блог – це ресурс, сайт, сторінка в мережі інтернет, де кожна людина представляє особисто себе, свої думки, інтереси, захоплення, знання чи будь що, що їй забагнеться.
Якщо є фідбек на матеріали – це завжди добре! Навіть коли він негативний. Попередня публікація Юлії Корецької викликала чимало суперечок серед матерів. Почитавши деякі коментарі, я зайшов у ступор! Жіночої солідарності дуже мало виявляється. Та найголовніше, що після необгрунтованої атаки “мам-мучениць”, Юлія не припинила писати. Це важливо!
“Боже читаю і в шоці!!!перші пологи а вона пише що все болить так,вона не знає як болить при скороченнях після третього разу!!!”
“Коли перша дитинка, то квіточки. у вас ще навіть не двоє. Після пологів я не сідала 3 місяці, бо була порвана вхлам. Так що ваш досвід то певно рай для породіль,який буває рідко. Я після третіх пологів мала такі скорочення, що втрачала свідомість від болю. Тому не нийте. які далі болі при 4 пологах будуть, страшно і думати”.
“У Юлі смішний пост. Наївне дитя…. У неї пологи пройшли ідеально, а розтрубила так, як великомучениця”.
Ююххууу у мене з’явилися перші хейтери і я вважаю, що це успіх)! Я їм дуже вдячна за фідбек і привернення уваги до моєї публікації, яка набрала майже 3 тисячі переглядів і сотню коментарів. Мої хейтери надихнули мене саме на цей матеріал. І в знак вдячності за ідею, я пообіцяла їм використати їхні коментарі у цій публікації) Дуже рада, що мами з 3-ма дітьми все-таки пережили свої післяпологові муки, знайшли сили і час прочитати мій блог, проаналізувати і висловити свою думку. Дякую вам! Ви справжні героїні! Нагадаю, у минулій публікації мова йшла про мій післяпологовий стан і перші дні батьківства. Отож, як ви вже зрозуміли місце для коментарів під постом з моїм матеріалом перетворилося на, так зване, поле бою між невдоволеними матерями-героїнями та щасливими мудрими жінками, яких було значно більше, але я виділила саме цих два коментарі дійсно мудрих і досвідчених мам.
“Мені так дивно читати деякі коменти. Здається люди забули, що таке емпатія (співпереживання). Здається що навіть величиною болю треба мірятись. Це ж безглуздо. Ми жінки, наша сила у тому що ми можемо підтримати одна одну, бо чоловік ніколи не зрозуміє що це за шлях вагітності, пологів і материнства. Авторці дякую, що поділилась. Давайте ділитись добротою, і її буде більше. Ворожнечі і суперництва і так вистачає”.
“Тут діло напевно навіть не в емпатії. Може у якомусь вимірі важливість жінки сприймається через складність пологів і відновлення. Орден собі за це можна повісити. Типу не задовбалась не мать. Зустрічала таке часто . Не змогла легко народити – шо ж ти за мать. Кесарили – вообще не народжувала. Легко народила – повезло. Для себе вибрала нікому нічого не казати, щоб не засмучуватися”.
Оскільки це блог і я маю право писати про що захочу, ці і ще десятки інших коментарів мене надихнули на власні роздуми. Тобто на роздуми наївної і недосвідченої молодої мами, чиїй дитині скоро 11 місяців) Якщо ви така ж проста і відверта мама, як я, то рада поділитися з вами своїм досвідом. Як на мене, слово мама одне для всіх, не залежно від кількості пологів і дітей. Звичайно, мами в квадраті і мами в кубі більш досвідчені, але краще підтримайте, а не лякайте інших! І не зважаючи на ці всі коментарі, я все одно хочу ще діток. Бо вони є світлими промінчиками радості та щастя в нашому житті! І в мене не буде тих болючих скорочень матки, бо найперша моя порада для усіх жінок – не слухати мам, які діляться своїм негативним досвідом. Все індивідуально! І якщо хтось думає, що в мене були ідеальні пологи, не варті уваги, то таки так! Я задоволена своїми пологами. Бо сама себе налаштувала на позитив. А ще щовечора молилась до Бога і Божої Матері, щоб мої пологи пройшли швидко і легко. Так і сталося. І хоча після пологів в мене були інші ускладнення, але я намагалася не зациклюватися на цьому.
Отож, проаналізувавши усі коментарі я поділила мам на, так званих, героїнь і щасливих жінок! Я не засуджую героїнь. Кожна з нас проходить нелегкий післяпологовий період. Хтось його називає депресією, інший – адаптацією. У когось він триває лише кілька тижнів чи місяців, а в когось кілька років. А хтось вже привик до того стану і не хоче змінюватися. В мене також був цей період. Але завдяки підтримці чоловіка, налаштуванню себе на позитив і десяткам статтям та відеороликам з порадами від фахівців, я швидко подолала свій негативний героїзм. До речі, тоді його прояви якраз співпали з приходом до влади нового президента. Працюючи до декрету журналісткою, я активно слідкувала за новинами. Мене обурювали “диванні експерти”, які забруднювали стрічку новин у соцмережах агресивними коментарями. Було таке враження, що справа вже не зовсім в політиці, а в тому, щоб просто виплеснути свою внутрішню злість. Я ледь стримувалась, щоб не вступити з ними в полеміку. Цікаво, що в мене і час знаходився на прочитання тих коментарів, як і нині знаходиться час гортати стрічки соцмереж та вступати у довготривалу полеміку в мам з 3-ма дітьми. Особисто я намагалася себе адекватно оцінити зі сторони. Я не хотіла бути такою нервовою героїнею. Я почала змінюватися і більше спілкуватися з позитивними та щасливими мамами. Одна із них мені сказала, що щаслива, добра і любляча мама це та, в якої в житті на першому місці Бог, далі вона сама, потім чоловік і дитина. Цю думку я вже зустрічала в деяких мамських психологічних статтях. І вона звучала досить аргументовано та переконливо. Бог, як наш творець і Все.
Бог, як наш творець і Всевишня сила, має бути у нашому житті на першому місці. В період Великодніх свят, я думаю, християни самі все розуміють. Я звичайна православна вірянка, тому нав’язувати свою думку не буду. На другому місці ми самі. Тобто потрібно постійно розвиватися, вчитися новому, займатися спортом, ставити цілі і рухатися до своїх власних мрій. Таким чином, ви не забудете про те, що ви жінка. Якщо ви будете самі собою задоволені, то і всі ваші рідні будуть щасливими поряд з вами. Де знайти на все час? Менше приділяйте уваги соцмережам і телевізору. І не соромтеся просити про допомогу. Ваш героїзм нікому не потрібен. Чоловік також зобов’язаний брати участь у вихованні дитини. А ще є хресні батьки, бабусі та дідусі. На третьому місці ваш чоловік. Поки ми в шлюбі, варто пам’ятати, що ми створили цей союз заради взаємної підтримки, взаєморозуміння і взаємодопомоги. В щасливій сім’ї все повинно бути взаємно! І відверто кажучи, цього важко досягнути, бо декрет і побут вносять свої корективи. Якщо ви любите одне одне, або колись любили, але вже все пройшло, то нагадайте собі, якою він вас полюбив, щоб відновити цю взаємність. Та позитивна, вродлива, ніжна і сексуальна дівчина є в кожної з вас. Щоб її воскресити потрібно нагадати собі, що ви перш за все жінка і щоб залишатися цікавою своєму чоловікові потрібно постійно вдосконалюватися і займатися улюбленою справою. Хочете теж писати блог? Давайте! А ще можете організувати собі фотосесію, щоб серед різних інстаграмних жінок він звернув увагу саме на вас – сексуальну і вродливу, а не втомлену домашню сіру мишку). І навіть, якщо ви самотня мама, то все одно пам’ятайте, що ви перш за все жінка! Маю багато прикладів одиноких мам, які виглядають впевненими та доглянутими жінками. Може, вони і гірко плачуть наодинці із собою, але все одно впевненість, сила і привабливість рано чи пізно привернуть увагу якогось достойного чоловіка. На перший погляд нині дуже багато дівчат, але досвідчених мудрих жінок та справжніх господинь серед них мало.
Коли ви будете почуватися щасливою жінкою і коханою дружиною, то ви обов’язково станете люблячою мамою для своєї дитини. І пам’ятайте, що найкраще виховання для дитини це ваш власний приклад!
Юлія Корецька
