Микола Шустов – ексцентрична та досить таки неординарна особистість. На його вустах завжди посмішка. А його робоча кар’єра щоразу дає привід для розмов, адже саме він має очолити скандальне Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області. Згідно результатів тестування, він один серед найкращих в Україні.
Наразі ж він є головою Олександрійської ОТГ. Щоправда каже, вирішив зайнятися тим, що до душі. Тим, чим займався ще на початку своєї кар’єри. Тож наша редакція Rivne. Online вирішила поспілкуватися з ним та отримати відповіді на запитання, які є найбільш актуальними на сьогодні. Принаймні ті, які ми часто чуємо та які цікавлять наших читачів.
– Почнемо з найбільш провокативних питань. Ходять чутки, що ви людина Іванісова. Чи правда це, що скажете?
– Ні, не правда. Я командна людина. Я люблю «грати за правилами», для мене принципове питання – це порядність, я проти «гри в одні ворота». І якщо відбувається в команді порушення «правил гри», якщо «хромає» порядність, мені з цією командою не подорозі. Я в державному управлінні, як і в політиці, з 2002 року, маю не лише управлінський, а й життєвий досвід. Тому, якби щось було зі мною «не так», то не просувався б я по службі при всіх президентах.
– Що збираєтесь робити у Держгеокадастрі? Чи збираєтесь Ви можливо якось модернізувати роботу у Держгеокадастрі і внести туди певні корективи в роботу?
– Що стосується Держгеокадастру, у мене є ще одна принципова позиція – я не розпоряджаюся тим, чого ще не маю! Це як «ділити шкіру неубитого ведмедя». Буде наказ про призначення – будуть прес-конференції (посміхається). Єдине, що можу сказати – там працює дуже багато хороших, порядних і професійних людей, колись я з ними працював.
– Чи подобається Вам те, чим Ви займаєтеся? Тобто чому саме Держгеокадастр мається на увазі?
– А я тільки тим і займаюсь, що подобається. Якщо мені щось не довподоби, я це залишаю. Я на всіх роботах віддавав себе повністю, натомість хотів належні комфортні умови для роботи. Я завжди щось хотів змінювати на краще, як для працівників, так і для отримувачів наших послуг. Враховуючи те, що децентралізація у нас лише декларативна і не виправдала моїх очікувань, тому і з’явився Держгеокадастр. Чому саме Держгеокадастр, тому що це близька мені структура. Саме там була моя перша керівна посада – керівник юридичної служби. В цей період і почалась земельна реформа, ми з колегами дуже багато всього робили нового. До речі, саме там я отримав першу відзнаку – переможець обласного конкурсу «Юрист року – 2004», а у 2005 році наш відділ був визнаний «Найкращою юридичною службою в області».
– Політика. Що це для Вас значить? Чи вбачаєте Ви у цьому своє майбутнє? Чи плануватимете далі пов’язати себе знову з нею? Адже геокадастр формально не назвеш політикою?
– Я не вважаю себе політиком, я державний управлінець. Політика – це брудна справа, мені важко там «плавати». У мене є принципові питання, такі як порядність, а в політиці цим дуже часто нехтують. Ми не знаємо, що нас чекає завтра, тому і все у нас можливо. Я ж ніколи і не подумав би, що буду головою в Заборолі, а потім в Олександрії. Життя воно таке.
– Що для Вас, Миколо, найголовніше у житті? Які ваші цінності?
– В житті цінності змінюються, і це нормально. Якщо згадати роботу, то раніше я бачив тільки «букву» закону, а зараз крім закону, ще й враховую людський фактор. Для мене головне, не робити людям зла, навіть і у відповідь. Звісно, це важко дається, але я переконаний, що саме так треба робити, а Бог буде оберігати, і проблем, що не в моїх силах Він не допустить. І не потрібно перейматися тими людьми, які бажають вам зло, вони з часом отримають те, що заслуговують і без вашої участі в цьому. Нам потрібно лише молитися і бажати всім добро. Що ми бажаємо комусь, те буде і нам.
– Чи є у Вас якесь хобі і чим Ви любите займатися у вільний час від роботи? Готувати можливо?
– Не мисливець і не рибак! Взагалі я спортивний з дитинства. В школі я займався греко-римською боротьбою, в студентський час – вільною боротьбою та плаванням. Після навчання займався рукопашним боєм. Працюючи в обласних структурах трішки займався навіть Айкідо, більше трьох років (до місцевих виборів 2015 року) займався паверліфтингом, але без фанатизму)) Будучи головою вже складніше знайти час на себе, буває періодами віднайду можливість хоч тренажерний зал відвідати, чи в бані часом погрітися.
– Відійдемо трішки від політики і управління. Дуже актуальна тема сьогодні щодо карантину. Розкажіть про свої погляди щодо того, що зараз відбувається в країні та в світі в цілому? Як вважаєте, надовго цей карантин?
– Це, як всі вже зрозуміли, світова проблема. А враховуючи нашу слабку медичну галузь і безвідповідальність наших громадян, зокрема, щодо самоізоляції, та й в цілому у дотриманні карантинних заходів, Україну теж може добряче зачепити коронавірус. Надія лишається лише на Господа! Потрібно щиро молитися, щоб Бог змилувався над нами грішними і відвернув від нас цей вірус, і хвороби. Бог Всемогутній, і все що ми маємо – це з Його Волі, це дається нам можливість переосмислити своє життя. І ніхто не знає, як це все закінчиться, і коли.
– Що скажете про те, що в нас так мало штучних апаратів легень на цілу область? Аж 222. Принаймні така інформація була подана Рівненською ОДА. А значна частина з них, взагалі, або застаріла, або не зможе надати того, що потрібно при кисневій недостатності, якщо у людини тяжка форма недуги, тобто вірусу?
– Україна взагалі не готова до нових проблем. На превеликий жаль, завжди коли державу чекають великі проблеми, є охочі на цьому добряче заробити. Хоча в європейських країнах все навпаки. У нас не лише проблеми з апаратами штучної вентиляції легень, у нас проблеми навіть з елементарними масками. Я й не думаю, що варто Україну порівнювати з іншою державою.
– Як думаєте, щоб вийти з ситуації, яка зараз склалася, що потрібно зробити для того?
– Враховуючи нашу ситуацію з медициною, та й не зовсім адекватне сприйняття цієї проблеми населенням, потрібні жорсткіші заходи, але без паніки і зловживань. Потрібно також враховувати, що карантин тягне за собою додаткові фінансові зобов’язання, зокрема на місцевому рівні. Бюджетні надходження падають, а видатки тільки зростають. Один з прикладів: у нас в ОТГ є дві людини на гемодіалізі, тричі на тиждень вони мають їздити в обласну лікарню для проходження відповідної терапії. Рух громадського транспорту зупинений, власного транспорту люди не мають і ця проблема, як і більшість проблем, лягає на плечі органів місцевого самоврядування. І це тільки початок. Боюсь навіть щось прогнозувати. Але ці проблеми загальнодержавні, це громадяни України, а не просто мешканці того, чи іншого села. І це все потрібно враховувати.
– Потрібно. І наостанок запитаю, чим Ви себе стимулюєте? Де берете сили, енергію та стільки впевненості? Ви завжди позитивна людина і щира, на мій погляд. Ніколи не бачила Вас, щоб Ви не посміхалися у відповідь.
– Ці питання мені дуже часто задають. Насправді я думаю, що це мені Бог допомагає. Ну і напевно такий маю характер. Я майже завжди на позитиві, мені подобається робити добрі справи людям, навіть такі дрібниці, як вітання з ювілеєм, чи з іншими святами бабусь і дідусів приносить масу задоволення. Я бачу їх щасливі очі, їм дійсно дуже приємно. І від цього приємно мені. А коли вітаєш, чи допомагаєш діткам, це відчуття не перекажеш. Таке собі взаємне задоволення. Так, я щира, та ще й трішки наївна людина. Напевно в мене завжди усмішка на вустах)) Вона в мене з’являється автоматично, а саме головне – вона щира. Звісно, є й моменти і з гнівним поглядом, але вони бувають дуже рідко.
